27 серпня 1991 року парламент Молдови ухвалив Декларацію про незалежність країни. На 35-річчя, яке Кишинів відзначив цього року, на площі Великих Національних ЗборівВідбулися на цій площі 27 серпня 1989 року - тоді вона ще називалась площею Перемоги. Сотні тисяч учасників зборів вимагали визнати румунську (молдовську) мову державною та перейти на латинську графіку. пройшов наймасштабніший військовий парад у новітній молдовській історії. Крім молдовських військових, площею крокували також представники військ союзників, зокрема Румунії та України.
Попри роки впливу проросійських сил, які ставили під сумнів самостійність країни, урочистості показали: Молдова готова себе захищати й відстоювати курс на ЄС.
Окрім оборони, влада Молдови називає ще два вразливі місця країни — енергетичну залежність від Росії та прояви гібридної війни. Втім, Кишинів намагається нівелювати ці слабкі місця. Наприклад, у 2023 році уряд ухвалив Стратегію національної безпеки. Вона визначає інтеграцію до ЄС стратегічною метою, вперше прямо називає Росію джерелом основних загроз і передбачає зміцнення оборони й стійкості до гібридних атак.
Щоб з'ясувати, яким викликам Молдова дає раду, а де досі вразлива, команда Суспільного провела в країні шість днів.
Що нам вдалось зʼясувати — у репортажі.
Оборона
Село Крокмаз розташоване за 125 кілометрів від Кишинева — майже на пів шляху до Одеси. Зі сходу Крокмаз, власне, межує з Одещиною. Із центру села видно долину, на якій розкинулися українські села Яськи і Троїцьке. Розмежовує села — і країни — Дністер.
Попри фото села в сервісі Google Maps, Крокмаз — мальовниче та охайне. Тут є сільрада (примарія), дитячий садок, церква й медпункт. За місцевою традицією, на кожному подвір'ї над головою звисають великі стиглі грона винограду. Втім, серед цих принад і пасторальних пейзажів місцеві часто стикаються й з менш приємними явищами. З українського боку вони нерідко чують роботу ППО, вибухи чи влучання дронів або ракет, а також сповіщення про повітряну тривогу. Водночас у самій Молдові жодної системи сповіщення про повітряну небезпеку досі немає.
— Це буває вночі. Вночі краще чути ці громи. Це навіть не як грім, а як землетрус. Була одна ніч із суботи на неділю — тоді земля наче дрижала. Дуже сильно ми всі перелякалися, — каже Сільвія, жителька сусіднього села Оленешть, звідки теж чують звуки російської війни в Україні. Приблизно за 20 кілометрів від обох сіл — міст через Дністер під українським селом Маяки. Він нерідко стає ціллю російських атак: за даними американського Інституту вивчення війни, у такий спосіб Москва намагається перерізати сухопутний коридор для експорту українського зерна, який став альтернативою морському шляху.
Що таке ворожі дрони, жителі Крокмаза нещодавно відчули й на власному досвіді. Уперше російський безпілотник упав на території села в січні — обійшлося без наслідків. А 9 серпня інший безпілотник рухнув у занедбаний сад, де врізався в шовковицю: від детонації постраждали вікна та дахи навколишніх осель.
Ці наслідки годі й порівнювати з руйнуваннями в Києві чи інших містах України. Втім, для мирної Молдови це чіткий сигнал про реальну небезпеку, що наростає в регіоні.
Шовковиця — символічне для Крокмаза дерево. Колись тут активно займалися шовківництвом, тому для вигодовування тутового шовкопряда саджали цілі сади цих дерев.
— Я думаю, що ця шовковиця пустить наступного року паростки. Виживе — і років через 100 розкаже комусь про цю подію, — впевнений місцевий мешканець і працівник сільради Олександр Жук.
За даними молдовського Міністерства оборони, за 4,5 року повномасштабної війни Росії проти України було близько 60 порушень повітряного простору Молдови. Близько половини з них завершились влучаннями. Один з останніх випадків — дрон ракетного типу залетів у Молдову на 50 кілометрів від кордону з Україною й вибухнув біля села Талмаза.
Людей у молдовських селах щороку меншає. Якщо за переписом 2014 року в Крокмазі жили понад три тисячі людей, то тепер, кажуть місцеві, їх близько 1500. Але активне життя в цьому й сусідніх селах триває: працюють школи, дитсадки, медпункти, є дитбудинок. У Крокмазі планували урочисті святкування Дня незалежності. Проте питання захисту населення від загроз, викликаних російськими атаками на українське прикордоння, місцева влада поки що залишає без належної уваги.
«Якісь кроки з модернізації армії ми робимо. Але Молдова ніколи не стане серйозною воєнною силою, це очевидно. Ми — маленька країна з невеликим населенням і невеликим економічним потенціалом. [А захист] вимагає грошей, — каже Суспільному колишній постійний представник Молдови при Раді ЄвропиУ 2002—2006 роках. та ООН2006—2008 роки. Олексій Тулбуре. — Але ми повинні мати можливість збивати дрони. Перше, що ми зробили, — купили великий сучасний радар. Тепер ми дрони уже бачимо, але збивати не можемо: нам нічим. Зараз, я знаю, ідуть якісь консультації, якісь розмови з Києвом і Румунією про співпрацю у сфері ППО».
За своєю Конституцією Молдова — військово-нейтральна держава. Але й у межах цьоого статусу Кишинів будує оборонну співпрацю. Приміром, країна отримала від НАТО обладнання радіаційного, хімічного та біологічного захисту, медтехніку й засоби для розмінування. Важливо, що вся ця допомога є небойовою. За словами державного секретаря Міністерства оборони Молдови Геннадія Кожокару, трансформація молдовського війська здійснюється відповідно до стандартів НАТО. Але чи вступати в перспективі до альянсу, громадяни мають вирішити на референдумі.
Однак, за словами Кожокару, найважливішим стратегічним партнером для Молдови є Румунія. Це було помітно й на параді: румунські війська крокували в Кишиневі пліч-о-пліч із молдовськими. Важливо й те, що лідери Молдови, Румунії та України того дня мали зустріч щодо оборонних питань.
— Наша співпраця з Румунією в оборонному секторі — найдинамічніша з-поміж усіх. Наш військовий персонал навчається в найкращих військових школах та університетах Румунії, — запевняє Кожокару.
Щодо співпраці з Україною держсекретар у своїх відповідях обережніший. Надавати військову підтримку Києву напряму Молдова не може через нейтральність — втім, співпрацює, наприклад, у проєктах із розмінування.
— Молдова входить до міжнародної коаліції з розмінування під проводом Литви, — каже чиновник Суспільному. — Є багато ініціатив щодо повітряного спостереження, обміну інформацією, тренінгів, засвоєних уроків — у всьому цьому ми співпрацюємо з Україною.
В жовтні 2025-го Кишинів схвалив військову стратегію на 2025–2035 роки. Документ передбачає збільшення чисельності армії до 8500 військових, поступове підвищення фінансування оборони до 1% ВВП, перехід на стандарти НАТО та інтеграцію до європейської оборонної архітектури для протидії російській загрозі. Для порівняння, Румунія минулого року заявила про наміри збільшити армію на 35 тисяч військових — до 100 тисяч осіб, а її оборонні витрати в 2026 році становили близько 2,2% ВВП.
У випадку реальної загрози Молдова планує покладатись також на резервістів, каже Кожокару.
Спілкуючись із молдовськими селянами, ми питали, чи готові вони піти захищати країну. Мешканець Крокмазу Юрій, який повернувся із заробітків у Британії, запевняє, що так:
— А що робити, якщо вони прийдуть? Удома будемо сидіти, чи що? Будемо захищатися.
Втім, держсекретар Міноборони налаштований скептичніше.
— Російська пропаганда в Молдові дуже сильна, намагається нагнітати страх війни. Тому деякі громадяни бояться, що їх використають як частину нашого нібито наміру брати участь в українській війні. Окремим викликом для Молдови залишається невизнане Придністровʼя. Російські війська на його території Кожокару називає найбільшою перепоною на шляху Молдови до ЄС. Брюссель вимагає, щоб Кишинів розв'язав питання Придністров'я на етапі свого кандидатства до Євросоюзу. Нещодавно Молдова представила у Брюсселі документ щодо поступової реінтеграції придністровського регіону. Головний інструмент возз'єднання, за кишинівським планом, — економічний тиск. Але способу змусити Москву вивести свої війська в уряді Молдови наразі не бачать.
Енергетика
До 2022 року Молдова була майже повністю привʼязана до радянської енергосистеми — залежала від російського газу та електроенергії з Придністровʼя. Агресія Росії проти України підштовхнула Кишинів до дій. Хоч розташована під Тирасполем Молдовська ГРЕС досі лишається одним із постачальників, її частка зменшилась. Також Молдова залишалася пов'язаною з українською енергосистемою — і коли в нас через атаки росіян виникли перебої з постачанням, вони траплялись і в Молдові.
— Частину залежностей в енергетиці ми вже усунули, — каже Суспільному міністр енергетики країни Дорін Жунгієту. — По-перше, весь газ тепер надходить до нас із Румунії, зі сходу газу більше немає. Тепер працюємо над усуненням залежності від Кучурганської електростанції.
Кучурганською в Молдові офіційно називають непідконтрольну Молдовську ГРЕС. Річ у тому, що через неї прокладено ключові для країни лінії електропередачі. Щоб уникнути ризику відключення ЛЕП адміністрацією Придністровʼя, Кишинів будує власні лінії, які не зачіпають непідконтрольні території.
Одна з таких ліній пролягає із румунської Ісакчі до Кишинева. Завдовжки 157 кілометрів, вона з'єднує Молдову з європейським енергоринком і здатна покривати понад половину споживання країни в пікові години.
На кишинівському кінці лінії ми поспілкувалися з Русланом Суруджиу. Він очолює Групу впровадження енергетичних проєктів, яка керує цим будівництвом. Проєкт стартував 2021 року, а роботи на лінії — у 2022-му.
— Електроенергетичний сектор — останній, на який Кремль ще міг напряму впливати. Коли ми завершимо цю лінію, Москва більше не матиме реальної можливості впливати на Молдову, — впевнений Руслан Суруджиу.
Втім, ЛЕП із Румунії покриває лише половину потреб в електриці. Ще частину покривають місцеві ТЕЦ і відновлювана генерація, яку Молдова за п'ять років наростила більш ніж удесятеро. Сонячні панелі й вітряки розташовані на полях між селами. Принаймні, такі види альтернативної енергії ми побачили на шляху від Кишинева до південно-східної частини країни. До 2030 року Кишинів планує виробляти 30% споживаної електроенергії з відновлюваних джерел. Міністр енергетики країни оптимістичний: каже, що цього літа вже були дні, коли 35% потреби Молдови в електриці закривали надходження з відновлюваних джерел. Два з трьох компонентів електромережі Кишинів — Ісакча вже завершені. Кишинівську підстанцію — останній елемент проєкту — планували відкрити саме до часу нашого приїзду, однак перенесли через затримку постачальників. Коли лінію введуть у комерційну експлуатацію, цю найстарішу вразливість молдовської енергетики ліквідують, каже міністр.
Паралельно тривають роботи над лініями електропередач Сучава — Бельці на півночі країни та Страшени — Кіцкани з центру до сходу. Також планується нове з'єднання з Україною, яке дозволить гнучкіше керувати потоками електроенергії та створить можливість реверсного імпорту й експорту електроенергії між двома країнами.
Гібридні загрози
Порушуючи тему медіа та джерел інформації, молдовани поспішали запевнити, що читають лише перевірені й надійні ресурси. Втім, коли ми запитували про телеграм-канали та інші подібні джерела, звідки найчастіше поширюється дезінформація — визнавали, що читають і їх. Але, додають, вміють відрізняти правду від фейків.
— Звісно, ми всі ввечері дивимося новини: канали Jurnal TVНезалежний телеканал, відомий розслідувальною журналістикою та критичною позицією щодо влади. У 2022 році суд оштрафував засновника телеканалу Вала Бутнару за нібито наклеп і на пів року заборонив обіймати керівні посади на ТБ й радіо після розслідування Jurnal TV на основі витоку документів поліції та прокуратури., TV8Позиціонується як незалежне медіа з фокусом на розслідування. Бюджет отримує через гранти та донати глядачів. У 2021 році журналістів TV8 під час зйомки сюжету на Дністрі затримували проросійські сепаратисти. і Moldova 1Головний телеканал державного громадського мовника Teleradio-Moldova (TRM). Найстаріший телеканал країни. Утримується коштом держбюджету.. Влітку не завжди виходить дивитися, бо є робота по дому, — каже жителька села Оленешть, Сільвія. — Ми читаємо й фейсбук. Але, знаєте, іноді інформація не вся перевірена. Іноді все одно лишається своя думка.
До 2022 року на молдовському телебаченні домінував російськомовний контент. Із 60 каналів більшість ретранслювала російські новини, серіали й розважальні програми.
За дослідженням молдовської неурядової організації WatchDog, у 2023 році близько 27,5% молдован довіряли російським або російськомовним ЗМІ, порівняно з 42,9% у 2021 році. Тобто довіра до пропагандистських джерел падає, але третина населення все ще вразлива.
Вплив є і через онлайн. Виміряти частку проросійського контенту в соцмережах важче, але тут можна простежити поширені наративи. За спостереженням Суспільного, один із найпоширеніших наративів — що Молдову «затягують у війну» чи що намагаються порушити її нейтралітет — чи через співпрацю з Україною, чи через зближення з ЄС і НАТО. Активно ці наративи поширювали на тлі параду до Дня незалежності, коли на площу вийшли військові підрозділи з інших країн.
За словами Анети Гонци, яка очолює Аудіовізуальну раду Молдови, в 2022 році країна заблокувала ретрансляцію новинного й військового контенту, виробленого в Росії та розробила законодавство, яке дозволяє боротися з фейками. Втім, запроваджувати реальні санкції проти медіа в Молдові досі складно. Для цього треба довести наявність в його ефірі щонайменше трьох елементів — наміру завдати шкоди, хибності інформації та загрозу національній безпеці.
Єдиний випадок, коли це вийшло зробити, стосувався регіонального публічного телеканалу Гагаузії. Його оштрафували на 5000 євро.
За словами Гонци, проросійські сили роками використовують давно знайомий і українцям набір наративів: співпрацю Молдови з НАТО вони прирівнюють до війни, а вступ до Євросоюзу ототожнюють з інтеграцією з ЛГБТ-спільнотою. Також часто просувають такі наративи через церкву та релігію.
— Я дуже сумую через те, що Молдова не дбала про свій інформаційний простір усі ці три десятиліття, і тепер ми стикаємося з величезною кількістю кампаній проти нашої держави, нашої мови, культури, історії. Тож для мене незалежність інформаційного простору — це мрія, — каже Гонца. І відповідає на наступне запитання: що для неї особиста незалежність? — Тут, у Молдові, я незалежна. Я можу виконувати свою роботу в цілковитій автономії. Ніхто не каже, кого ми маємо санкціонувати чи кого треба захищати. І я дуже щаслива, що Молдова може забезпечити мені такі умови.
За кілька днів роботи в Молдові ми зрозуміли, що для частини молдован «незалежність» — це можливість самим визначати майбутнє країни, для інших — поступове віддалення від Росії.
— Молдова — демократична країна й вона має приймати рішення сама, а не за підказкою Кремля. Коли Москва відійде від Кишинева, тоді країна зможе рухатися своїм шляхом, як задумано. Але поки п'ята колона тут іще дуже потужна, — каже Олександр Вегера, українець, який кілька десятків років живе в Молдові.
— Тут складно — ніяк не скажеш, що тут просто жити. Але ми впоралися, — каже Суспільному мешканка Кишинева Ірина. — Я хочу, щоб мій син тут ріс. Хочу, щоб він розвивав цю країну. І дуже сильно сподіваюся, що так і буде. Хочу, щоб майбутнє було гарним, прекрасним і багатим, чому б ні?
