І державні установи, й публічні особи в Україні почали оприлюднювати заяви про критичну гуманітарну ситуацію в місті Олешки, яке розташоване на окупованій російськими військами частині Херсонської області біля Дніпра. Частину наведених у цих заявах фактів неможливо підтвердити, що додає простору для маніпуляцій.
Щоб дізнатися про ситуацію якомога точніше, Суспільне поспілкувалося з мешканцями Олешок, які виїхали з міста, але підтримують зв'язок зі своїми рідними та друзями, які досі там залишаються. Ось що вони розповідають про те, що там зараз відбувається.
«Він сказав про пожежу в хаті. Я подумала, що це наша»
До повномасштабного вторгнення в Олешках жили близько 25 тисяч людей. Станом на вересень 2026 року, за різними даними, у місті можуть перебувати від тисячі до кількох тисяч мешканців.
Тетяна (ім'я змінене з міркувань безпеки. — Ред.) виїхала з Олешок із двома дітьми у 2024-му. Її чоловік вирішив не покидати дім і досі перебуває там. У коментарі Суспільному жінка підтверджує: в місті жити дуже небезпечно й складно. Це зумовлюють щоденні обстріли, відсутність транспорту, поганий зв'язок і постійна присутність російських військових, які пересуваються в цивільному одязі, маскуючись під місцевих.
— Вчора ми спілкувалися телефоном, я так рада його чути кожного разу. В нас є «магічне» місце у дворі, де він вилазить на дерево й пробує додзвонитися, – каже Тетяна про зв'язок із чоловіком. – Він сказав про пожежу в хаті. Я подумала, що це наша — не почула. Але він потім сказав, що це згорів сусідський дім. А ще вчора в нього було свято, бо вдалося купити блок цигарок за 5 тисяч рублів.
За словами жінки, окупаційна влада в Олешках фактично відсутня, люди не отримують жодних адміністративних послуг.
— Якщо поранило дроном, можеш просто стекти кров'ю на вулиці й ніхто не дізнається. Нікому не дають забрати загиблих, поховати. Якщо хтось наближається до трупа, тут же літає дрон і поряд «кладе» ще один труп. Їх починають гризти собаки, – переказує Тетяна слова чоловіка. – Трупи потім звозять у морг, який не працює, бо світла немає. Сморід стоїть страшний.
«На під'їздах до міста все розбивають дронами»
Чоловік Тетяни розповідає їй, що виживає завдяки вирощеним на городі овочам, попереднім запасам круп та курям, які несуть яйця і які він потім обмінює на інші продукти на місцевому ринку. Гроші в місті не завжди мають цінність, на відміну від продуктів чи палива. Їжу тут готують на саморобних пічках та багаттях.
— Там ще ледь-ледь працює лікарня і більше нічого. Жоден транспорт, крім швидкої допомоги, туди не заїжджає. На під'їздах до міста все розбивають дронами, — розповідає Тетяна. — Люди в такому стані, що не виходять цілими днями з будинків. І росіяни теж ховаються по хатах, хоча раніше вільно по вулицях ходили, на ринку до людей чіплялися.
Її будинок теж постраждав: вибито вікна, пошкоджено дах, але стіни ще тримаються. Чоловік Тетяни каже, що сильно схуд за ці роки, але виїжджати не хоче.
— Він просто така людина, може й не признається мені про все. Сказав, що це його дім і вони до нього прийшли, а не навпаки, – пояснює Тетяна. – Ну й проїхати через ці блокпости і кордони він спокійно не зможе. В нього на лобі написано, що він про них думає. Скаже, не стерпить – і поїде на підвал. А діти просять, щоб він себе беріг, дуже люблять тата.
Зі слів Тетяни, їй відомі випадки, коли українські військові скидали коробки з продуктами для мешканців Олешок. Цивільні швидко їх забирали — але потім, як її сказав чоловік, до тих людей приходили росіяни й допитували, звинувачували у зв'язках з Україною.
— Наші військові контролюють усе з неба. Часто прилітає по хатах, де росіяни риють підвали. Дістається й нашим людям. Це таке болюче питання для всіх, — додає жінка. — Але мені чоловік каже: це війна. Ми розуміємо: у тому, що сталося, винна тільки війна, винна Росія, яка сюди прийшла.
«Вчора дівчата з Олешок написали, що посилка доїхала»
Співрозмовники Суспільного підтверджують, що протягом останніх кількох місяців до Олешок майже не було постачання продовольства. Вкрай складно було й виїхати з міста. За словами чоловіка Тетяни, на початку вересня 11 людей вирішили евакуюватися з міста пішки. Їхня подальша доля невідома.
Колишня місцева мешканка Ольга Котова розповідає, що 17 вересня машина швидкої допомоги змогла дістатися Олешок і довезла туди ліки й продукти. Ольга виїхала з тимчасово окупованого Скадовська 9 вересня, а до кінця жовтня минулого року прожила в Олешках, де й зараз залишаються кілька її подруг. Цими днями жінка намагається дістатися до своїх рідних за кордоном.
— Я склала для них пакунки з їжею й просила передати, коли туди їхатиме швидка. Вчора дівчата з Олешок написали, що посилка доїхала, дуже дякували, — розповідає Ольга.
Жінка намагається постійно спілкуватися з подругами й дуже хвилюється за їхнє життя. Вони розповідають Ользі, що останніми місяцями ситуація в Олешках значно погіршилася.
— Ми жили у Солонцях (сусіднє з Олешками село. — Ред.), а після потопу переїхали до друзів в Олешки. Пережили багато обстрілів, але не могли виїхати через хвору маму. Коли її не стало, і ми вже домовилися, що нас вивезуть, у чоловіка стався інсульт, – розповідає Ольга. — В Олешках йому мало чим можна було допомогти, тому вирішили ризикувати і їхати «дорогою смерті» в Скадовськ. Так у нас кажуть про всі шляхи з Олешок.
Окрім подруг в Олешках, у Ольги залишилися знайомі в Солонцях. Жінка каже, що там живуть десятеро людей (до війни було до тисячі мешканців. — Ред.) і ситуація в них теж критична.
— Там страшна біда: і в Олешках, і в тих маленьких селах поряд. Люди в заручниках. Зараз фактично ні виїхати, ні заїхати. Зв'язок пробивається український, і тільки так тримається якась надія, що я ще почую своїх друзів, – каже Ольга.
