Маршрути, інформаційний супровід, оплата квитків і підтримка тих, хто хоче виїхати з окупованих територій. Це все робить Helping to leave. Організація з початку пономаштабного вторгнення допомогла майже 60 тисячам людей, з них понад 21 тисячу змогли виїхати з тимчасово окупованих територій. Щомісяця з ТОТ виїжджають близько двох десятків українців. Як відбуваються евакуації, на що звернути увагу тим, хто наважився виїхати з окупації, як змінились шляхи від початку повномасштабного вторгнення та які доступні тепер — Суспільне Донбас розповіла голова напрямку евакуації з тимчасово окупованих територій та РФ організації Helping to leave Ксенія (прізвище не називаємо з міркувань безпеки)
Як ви почали допомагати людям з окупованих територій виїхати?
Організація існує з першого дня повномасштабного вторгнення. Це спочатку був чат допомоги людям. І в якийсь момент ми зрозуміли, що надходять запити не тільки з підконтрольної території, але й окупованих територій. Почали шукати можливості для евакуації, почали планувати маршрути. І так це стало окремим напрямом нашої роботи.
Як люди вас знаходять?
В нас є чат-бот (@helpingtoleave_bot) і в нас є кол-центр, в який звертаються родичі людей, які знаходяться на ТОТ (тимчасово окуповані території, — ред.) лишають заявку і потім ми зв'язуємось з рідними, дізнаємось потрібні нам деталі для того, щоб зрозуміти, як можливо евакуювати цю людину. Ще спрацьовує сарафанне радіо. Ми допомогли комусь з евакуацією і наші контакти передають рідним, знайомим, які залишилися там, і вони до нас таким чином звертаються.
Наскільки важко організувати евакуацію з окупованих територій?
Дуже багато незрозумілостей, дуже багато викликів, із якими ми зіштовхуємось, бо варто розуміти, що це — не підконтрольні Україні території. Там діють взагалі інші правила, закони. Дуже багато важких ситуацій, з якими ми зіштовхуємося, коли, наприклад, людина для того, щоб виїхати з ТОТ, має пройти фільтрацію.
Раніше, коли існувала Василівка (пункт пропуску в окупованій частині Запорізької області, — ред.), і коли існувала дамба на Харківщині, — це було трошки швидше, але не можна сказати, що це було легше. Бо люди також мали проходити фільтрацію, але, наприклад, там вони за добу могли опинитись на підконтрольній Україні території, їх могли зустріти родичі і все це було трішки легше. Наразі ці пункти закриті.
А як люди виїжджають?
Єдиний можливий варіант евакуації з ТОТ, щоб потрапити на підконтрольну українському уряду територію, — це пройти фільтрацію, виїхати до Росії або до Криму, і через територію Росії, Білорусі, тільки так можна потрапити на підконтрольну Україні територію. Через пункт пропуску Мокрани-Доманове. Це найшвидший маршрут.
"Чому хтось досі не виїхав з окупації, і як таке можливо? Насправді це можливо"
Багато людей просять допомогти із виїздом?
Щомісяця ми отримуємо понад 100 заявок, і приблизно 20-25 людей — це ті, яким ми допомагаємо саме з евакуацією. Тобто ми допомагаємо дістатись з населеного пункту, де людина перебуває, на підконтрольну Україні територію або Польщі, наприклад.
Знаєте, мене дивують фрази про те, що, а чому хтось все ще не виїхав, і як таке можливо? Насправді це можливо. Не всі знають про можливість, що це взагалі можливо зробити. Але, наприклад, якщо людина маломобільна, вона сама фізично цього не може зробити.
Наприкінці минулого року ми допомогли евакуюватися родині із Маріуполя. Вони просто не знали, що можна звернутись до волонтерів, які зможуть допомогти. У них просто не було грошей, щоб оплатити виїзд. Працювали за маленькі гроші, просто щоб можна було придбати собі якусь їжу. У них просто не було можливості виїхати. І в них була домашня улюблениця. Вони просто не знали, як це можна зробити.
Ще й в інтернеті можна прочитати багато історій, тож люди дуже бояться, що їх будуть везти половину маршруту і просто залишать посеред якогось поля. У людей дуже багато страхів, бо ті, хто перебувають, наприклад, на підконтрольній Україні території, або взагалі, наприклад, у Європі, — не розуміють, що люди, які на ТОТ, вони наче у вакуумі. Вони не мають доступу до всієї інформації.
В чатах окупованих міст багато оголошень від перевізників, які обіцяють за певну суму допомогти з виїздом. Чи порадили б ви людям користуватися їхніми послугами?
До нас звернулася жінка з території Росії, яка заплатила, здається, 500 доларів перевізнику задля того, щоб він вивіз її в Україну. А жінку просто лишили десь на заправці. Вони забрали гроші, але її лишили на заправці. А ще у жінки були дуже великі проблеми з документами, із тими, які в неї зараз є. Коли ми з нею зв'язались, вона в розпачі була, бо незрозуміло, що робити. Вона збиралась їхати сама на кордон, але і грошей в неї вже не було.
Тому треба завжди перевіряти. Інколи бувають дуже страшні випадки, але все ж таки є надійні перевізники, до яких можна звертатись.
І якщо люди звертаються до перевізників, я б дуже просила, щоб вони ретельно читали відгуки шукали інформацію, щоб не довірялися будь-кому, бо дійсно дуже страшно залишитись десь на пів дорозі сам на сам зі своїми проблемами. Люди цього бояться.
Тоді як вчинити людині, скажімо, з Донецька, яка вирішила поїхати звідти?
Щодо евакуації, наприклад, із Донецька людині потрібно виїхати до Росії. До найближчого великого міста, де є залізничне сполучення. Звідки людина може потягом виїхати до Білорусі, якщо вона має російський паспорт.
І далі із Білорусі — через прикордонний коридор Мокрани-Доманове.
Є категорія людей, які не мають фінансової спроможності оплатити евакуацію, і ми її оплачуємо. Зазвичай це будь-який громадський транспорт, який доступний. Це автобуси, потяги, інколи це літаки із Росії в Білорусь.
Якщо ми займаємось евакуацією людини, якщо вона звернулась не просто за інформаційною допомогою, ми повністю плануємо маршрут, перебуваємо на зв'язку. Якщо це людина з обмеженою мобільністю, і їй для перетину кордону потрібно знайти крісло колісне, ми знаходимо, купуємо, знаходимо можливість передати, щоб людина була забезпечена всім необхідним для евакуації.
"Вони втратили віру і не виходять на зв'язок"
Які ризики варто врахувати при виїзді?
Одна з великих проблем — це проходження фільтрації. Бо не завжди пропускають. В нас в цьому році був випадок, коли чоловіка з тільки українським паспортом, він не отримав російський, не пропустили під час фільтрації, на одному з прикордонних пунктів. І він просто втратив надію. Він боїться пробувати ще. І просто в якомусь розпачі знаходиться.
Чому людину не випустили? Немає жодного пояснення. Тобто документ є, людина сказала про своє бажання, але просто цього чоловіка не випустили.
Це відбувається саме на російському кордоні коли люди намагаються виїхати з тимчасово окупованої території до Росії або до Криму. Там є на кордоні пункти перетину, де перевіряють документи, телефони, спілкуються з людьми. І ось на цьому етапі можуть не випустити.
Якщо вдалося виїхати, це вже трішки успіх, бо далі більш-менш легкий маршрут, бо нема саме цього жорсткого фільтрування людей. Якщо в людини все ок з українськими документами, вони не протерміновані, то, звісно, що і білоруська сторона не має підстав затримувати цю людину, і вона випустить її в Україну.
У нас є випадки, коли людей не випускають, вони (російські спецслужби, — ред.) дають їм підписати документ про добровільну відмову перетину кордону. Тобто наче людина сама прийняла рішення не виїжджати звідти. І десь пів року людина може навіть не намагатись перетнути кордон, бо її не випустять на підставі цього документу. В нас є випадки, коли людині ставлять заборону на виїзд до Росії.
І це трішки такий, як на мене, дивний момент. Росіяни вважають ці території своїми, але при цьому ставлять заборону на виїзд до Росії. І, звісно, що немає на тимчасово окупованій території чи на території Росії юристів, які б погодились роздивитись цю справу, кудись звернутися, щоб зрозуміти природу цієї заборони, як взагалі можна її позбутись, чи це неможливо.
Ми спілкувалися з людьми, які зверталися до нас саме з тим, що в них стоїть заборона на виїзд до Росії, вони не знають, що робити.
Здається, у 2023-му році я спілкувалася з родиною. Це родина військового на той час. Чоловікові потрібна була медична допомога, і вони дуже хотіли виїхати з окупації. Вони намагались, але їм сказали, що в них стоїть заборона на виїзд — вони не можуть нікуди виїжджати, все. І потім ці люди перестали виходити на зв'язок, мабуть, вони просто втратили вже віру в те, що щось вдасться.
Які поради ви даєте тим, хто покидає окуповані території, можливо назавжди?
Коли ми спілкуємось з людьми, намагаємось донести, що ми супроводжуємо онлайн. Ми не знаходимось фізично на тимчасово окупованій території чи території Росії й Білорусі, і ми не можемо допомогти їй з речами. Тобто всі речі, які бере людина, вона буде нести на собі.
І скільки людина може винести, стільки й потрібно. Але ми зіштовхнулись з ситуаціями, коли люди соління забирають, якийсь посуд, ще щось. Але при цьому ми розуміємо, що це — спогади. Це якась невіддільна частина людей, і вони не можуть просто це лишити.
В нас навіть є публічна компанія "Мій дім вмістився в чашку", де ми спілкуємось з людьми, яким ми допомогли з евакуацією. І вони розповідають, що вони забрали з собою. В когось — це ікона вишита бісером. В когось навіть є мерч, на якому зображена іграшка дитини. Тобто вона забрала цю іграшку зі свого дому. Це єдина згадка в неї, що лишилась звідти. Хтось просто забрав кота, і все залишив там.
98-річна жінка та прихований кіт: історії виїзду з окупації
Яка евакуація запам’яталася найбільше?
Ніна Іллівна. Це жінка, якій цього року вже 99 років виповниться. Минулого року ми допомогли їй, на той час їй було 98 років. Це дуже важкий кейс, бо документи жінки були знищені. І російський паспорт вона також не отримувала.
Нам пощастило, що все ж таки їй видали російський документ — посвідчення особи. Ми оформили також посвідчення особи громадянина України — український документ, із ним допомогло ще на той час Міністерство реінтеграції.
Це дуже велика вдача була наша, бо там десь прикордонники не хотіли її випускати за цими документами, казали, що цього недостатньо, але все ж таки, мабуть, вік жінки мав свою вагу і вона змогла потрапити на підконтрольну Україні територію. Це дуже сонячна людина.
Ми всією командою дуже радіємо, що ми змогли допомогти їй опинитись разом з донькою, бо Ніна Іллівна перебувала сама в Херсонській області. І це дуже важко, дуже страшно, що вона жила там сама. І самотужки вона ніколи б не змогла потрапити до рідних.
А ще ми допомагали з евакуацією жінці, яка мала кицьку. Але вона сказала, що знайшла кому залишити цю кицьку. Ми трішки сумували через це, бо ми не знали, чи дійсно жінка знайшла, чи добре дбатимуть про її домашню улюбленицю.
От, і настав день евакуації. Жінка їде і вже там десь на половині маршруту ми дізнаємося, що вона взяла із собою кицьку, вона її просто приховала. Я не знаю, чому вона нічого не сказала людям, які їхали поруч із нею, які допомагали цій маломобільній жінці у дорозі. І потім ми дуже швиденько шукали якісь переноски для киці, бо не можна перевозити домашніх улюбленців просто у коробках. Але ми дуже радіємо, коли люди забирають із собою своїх домашніх улюбленців, не лишають їх там.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube, TikTok, Instagram
