Військовий з Кропивницького Андрій Чухряєв захищав Україну з 2014-го, коли почалась російсько-українська війна. Пішов добровольцем, а через рік став старшим солдатом батальйону "Айдар". У його складі захищав Україну протягом шести років – воював у Донецькій та Луганській областях, загинув у травні 2022 року. За словами матері бійця Валентини, для неї важливо, аби про сина пам’ятали. Вдома створила куточок з його світлинами та речами.
Старший солдат Андрій Чухряєв загинув у віці 35 років, розповіла Суспільному його мама Валентина Чухряєва.
На могилу бійця, що на Алеї Слави Рівнянського кладовища у Кропивницькому, в другу річницю його загибелі прийшли мама, син, сестра та брат.
Останній бій сина відбувся 8 травня 2022 року, розповіла Валентина Чухряєва.
"Загинув, визволяючи село Павлівка Волноваського району Донецької області. Загинув по-геройськи, віддавши своє життя за те, щоб його син, сестра, мама й тисячі, мільйони українців жили під мирним небом".
До сина, сказала, приходить щотижня – розповідає про новини. Пережити втрату, з її слів, допомогло волонтерство та спілкування з людьми, в яких на війні загинули рідні.
"На плиті є напис "Вогонь запеклих не пече". Це девіз Андрія. Є зображення орденів та медалей, які він отримав протягом шести бойових років. Є меч. Це дуже символічно, бо Андрій – справді воїн, справді захисник".
Вдома, у кімнаті сина, жінка створила куточок з його світлинами та речами.
"В Андрюші з 2014 року було сім медалей, та найдорожча медаль – посмертний орден "За мужність" III ступеня".
За словами Валентини Чухряєвої, син працював оперуповноваженим в поліції, був патріотом України й мав загострене почуття справедливості. На війну, сказала, пішов добровольцем.
"22 грудня 2014 року він прийшов додому і каже: "Мамо, я йду на війну". Я благословила його та сказала: "Якщо це твій вибір, то я його підтримаю". Саме з відтоді розпочався бойовий шлях Андрія. Я вдячна, можливо, й своїй професії вчителя української мови, бо долучала його до найрізноманітніших заходів, разом з українським словом прищеплювала любов до Батьківщини".
Має жінка "айдарівський" прапор від побратимів, телефон та годинник Андрія, подяки від командування, інтерв’ю з ним у фронтовій газеті. Є й світлина, зроблена за декілька днів до смерті.
"І, звичайно, його улюблений піксель, його футболочка, загартована у боях. Тут і краплини крові, видно сліди від ременя. Він дуже бережно ставився до форми, дещо собі сам купував. Рідне, навіть пахне досі сином. Так пригорну, буває, й поговорю з ним".
Сестра бійця Анна Чухряєва сказала, що життя після загиблі брата змінилося.
"Світ розділився на "до" й "після". Це як частину мого серця та душі вирвали, й зараз там пустота".
Син, Іван Чухряєв, хоче стати військовим як його батько. Показав привітання з окопу, записане у 2018 році.
"Батько навчив мене всього: як захищати себе, яке правильно думати. Спогадів дуже багато: перший велосипед купив, як на роботу брав із собою, рибалка. Я б хотів бути таким мужнім, як він, таким прямолінійним, ніколи й нічого не боятися".
