Іван з бойовим псевдо "Таліван" — старший офіцер групи контролю бойового стресу 30-ї окремої механізованої бригади. У війську — майже три роки. Раніше служив сапером-аеророзвідником, зокрема брав участь у боях на Харківщині, тому, про психологічні проблеми бійців знає не з теорії. Зараз служить психологом на Донеччині, працює з військовослужбовцями, які повертаються з позицій.
Чим може зарадити психолог, як гумор допомагає на війні, що можна, чого не бажано запитувати цивільним у військових — "Таліван" розповів в інтерв’ю кореспондентам Суспільне Донбас.
"Більшість з цих станів, я сам на собі або відчув, або побачив": про психологічну допомогу військовим
— Після того, як побуваєш на бойових, ти бачиш, що з хлопцями робиться, як вони себе поводять, які є стани. Саме тому мені буває легше спілкуватися з ними, щось розповідати. Бо більшість з цих станів, я сам на собі або відчув, або побачив саме там. Тому, коли щось розказуєш, то кажеш про те, що знаєш сам, а не те, що пише книжка. Іноді навіть доводиться відходити трошки від тієї книжки й використовувати реальний досвід.
У нас така війна, що все нове. Все постійно змінюється: лінія бойового зіткнення, нові види озброєння — і так само психологія. Неможливо щось читати, наприклад, книжку 2011 року, яка зараз допоможе тут. Навіть написана 2022-го, вона може не збігатися з тією реальністю, що є.
Загалом, за регламентом, спочатку йде — "рівний рівному". Ми проводимо психоедукаційні заняття. Тобто — психологічна просвіта з командирами відділень, командирами взводів, щоб вони спочатку вміли надати першу психологічну допомогу хлопцеві, своєму бійцю. Розповідаємо, як її надати військовим під час різних психічних станів.
Якщо вони розуміють, що фізично не впораються з цим, — ми працюємо безпосередньо вже з бійцем. Пропонуємо, наприклад, пункт психологічної допомоги. Там перше, що ми можемо — надати психологічне розвантаження, закрити цей "трикутник" — фізіологічні проблеми: поспати, полежати, ні про що не думати — в чистому спокої. І тоді вже можна далі працювати — індивідуальні бесіди, діагностування і так далі — направляти.
"Сон — це найбільша проблема": метод активного слухання та інша терапія
— Сон — це найбільша проблема. Розлади сну, розлади апетиту. Є хлопці, у яких часті слухові галюцинації, оскільки на передовій хлопці часто чують звуки дронів. І він, наприклад, ходить і чує, немов недалеко щось дзижчить. І він думає, що це "ефпівішка" FPV-дрон — безпілотний літальний апарат, який несе вибухівку для удару чи розвідний "мавік"Mavic — БпЛА розвідувального типу, для збору даних, є таких незначний відсоток.
Загалом з розладами сну люди в нас знаходяться три доби — це вже медикаментозне втручання з взаємодією з профільним лікарем — психіатром. Він визначає ступінь діагнозу, або, наприклад, там ПТСРПТРС — посттравматичний стресовий розлад, або розлад адаптації та назначає медикаментозне втручання — в плані заспокійливих, снодійних тощо.
Хтось розлучається, хтось одружується, в когось народжується дитина, хтось не може піти просто поговорити з дружиною, бо вони посварилися. І тут ти виступаєш, як груша для биття.
Вислуховуєш, він буде тобі все розказувати, якщо в нього вже пішла розмова — це як активне слухання, можна мовчати і просто кивати головою. Він може на тебе кричати, що ви всі винуваті, але наприкінці скаже: "Вибачте, будь ласка, психолог". Потім він подякує.
Арттерапію, проводять психологи ароматерапію, фізичне розвантаження. Є в нас масажне крісло, геймінг-клуб, телевізор. Для хлопців, те, чого не вистачає, ми намагаємося дати тут.
Буває, хлопці з одного міста трапляються — там і психолог іноді не потрібен. Оскільки вони починають спілкуватися про все, про цей жах — і ти потім просто вклинюєшся, щоб підтримати якусь тему.
Грати роль — підігрувати, бути актором одного театру. Бути біля них. Хлопці можуть посваритися, тому що є різні випадки. І тут треба просто угамувати, десь урегулювати, просто бути поруч.
"Головне — не давати порожніх обіцянок": робота з тими, хто повернувся із СЗЧ та антилідерами
— Не раз уже ми працювали з хлопцями, котрі повернулись з СЗЧ. Говорили — абсолютно різні ситуації, випадки й нормальні хлопці зараз всі воюють, обіймають посади. Ми працювали, десь півтора тижня з ними. На полігон приїздиш, сидиш, говориш — це скільки життів, стільки ситуацій. Комплексу провини, як такого, не було. Тобто вони повернулися виконувати те, що вони повинні виконувати.
У середньому, якщо, наприклад, один психолог розуміє, що може не вивезти — є тяжкі випадки спілкування з людиною, — інколи не соромно звернутись за допомогою до інших психологів.
Коли розуміємо, що не можемо — збираємо консиліум, сидимо ввечері, обговорюємо тактику, стратегію терапії з цією людиною, як підійти, чим допомогти.
Головне — не давати порожніх обіцянок, бо потім в майбутньому ти не зможеш з цією людиною спілкуватися, навіть в очі дивитися.
Перше, що ми кажемо: ми не знаємо, коли перемога і коли додому. Бо це одразу перші питання будуть.
І далі починаємо: "Хлопці, проблемні питання, які?". У групі завжди можна помітити антилідера — неформального лідера. Не тільки сам командир, відділення, взводу, а антилідер, який підбурює або той, якого і так слухають, тому що він має авторитет. І з цими людьми можна поспілкуватись, більше дізнатися про соціум, в якому перебувають військові. І вже від цього відштовхуватися.
"Щоб не плакати, я сміялася": чому гумор, візуалізація та планування допомагає військовим триматися
"Щоб не плакати, я сміялася" — цитата Лесі Українки. Я сам в минулому у КВККлуб веселих та кмітливих — телевізійна гумористична гра, створена у часи РСРС. брав участь. Я розумію, що гумор допоможе їм у всьому.
Імпровізація — сестра таланту. І коли ти працював з хлопцями, ти розумієш їхню мову, сам там був. Головне вийти на їхній рівень спілкування — живий, без фарсу.
Сам вчу цих хлопців і намагаюсь цього не робити — не виносити все, що тут, у сім'ю. Вже як приїдемо, у відпустці, дома — то розкажемо історії. Не телефоном, бо ми будемо "годувати" родину, вона віддаватиме переживаннями, стражданнями. А потім дзвонитимеш і розумітимеш, що твоя дружина чи дівчина, мама — сумна. А в тебе який настрій буде? Ідентичний, бо це твоя рідня.
Тобто, з дружиною так само — гумор, щось розказати по роботі, але не вдаватися в такі глибокі теми: що там, як хлопці відчували. Так: "сьогодні працювали, туди-сюди". Говорити про те, що там вдома. Як там кішка, наприклад, що плануватимете.
Часто хлопцям розповідаємо про візуалізацію мрій. У мене хлопець був, який від кольору плитки, детально розповідав, як він побудує будинок. Якими будуть: стільниця, стіл, телевізор. Візуалізація своїх мрій трохи допомагає розвантажитися. Куди ми поїдемо — до моря, наприклад.
"Цивільні люди ніколи не зрозуміють військових": як допомогти рідним адаптуватися до цивільного життя
— Цивільні люди ніколи не зрозуміють військових. Він просто приїде і вже буде злий, просто на всіх інших. Тому потрібна адаптація. Він не розуміє: чому всі тут, а я там постійно перебуваю. Адже це вже не маленький термін — три роки.
— І з хлопцями як? Так само намагатися не питати: а скільки ти вбив? А як там? А що там робилося? Це фактично ви повертаєте людину назад, у ті часи, де вона була. Кажіть: "Нумо, підемо туди, зробимо те" — жити в теперішньому часі. Розумію, що буде агресія, різні випадки і вони вже є, але бути в теперішньому часі допоможе військовим адаптуватися до цивільних.
Не згадувати взагалі, навіть слово "війна" і не тільки — все, що відбувалося. Ти скажеш, що нас "так бомбили" і все — це вже клема падає. Хлопчина розуміє: "що вас тут бомбили, серйозно?". Можливо, в багатьох у місті були прильоти, але він скаже: "Ні, ні, ні, прильоти там були". І він уже у своїй голові повертається на нуль.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram
Матеріал виготовлено за сприяння Міжнародного Фонду Страхування Журналістів від Асоціації “Незалежних Регіональних Видавців України”, що є складовою програми підтримки Voices of Ukraine, яку координує European Centre for Press and Media Freedom. Voices of Ukraine реалізується у межах Ініціативи Hannah-Arendt-Initiative і фінансується German Federal Foreign Office. Програма забезпечує страхування журналістів, але не впливає на редакційну політику, даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
