Пережила окупацію на Харківщині та у 24 роки пішла в ЗСУ. Вчителька Соледарської школи Анастасія наразі служить у 68 окремій єгерській бригаді на Донеччині. Має позивний "Панда", до якого ставиться з гумором. А сили та натхнення шукає в позитивному погляді на життя. Свою історію вона розповіла — Суспільне Донбас.
Змінила шкільні коридори та сукню на військовий стрій
Військовослужбовиця 68 окремої єгерської бригади Анастасія родом з Харківщини, навчалась у Слов'янську в Донбаському педагогічному університеті, отримала фах викладачки трудового навчання та інформатики.
Згодом вчителювала в Соледарській школі №13 на Донеччині. Як розповідає педагогиня, з дитинства захоплювалась рукоділлям та мріяла навчати цього дітей.
Після повномасштабного вторгнення Анастасія поїхала до батьків на Харківщину, де опинилася в окупації, згадує жінка.
"За рахунок розташування села, що воно знаходиться в ямі, через нас тільки проходили колони. Як йшла колона, ми намагалися заховатися, знаходитися в домах, не виглядати у вікна. Бо були випадки, що відкривали вогонь по вікнах, де бачили людей", — згадує Анастасія.
На згадку про рідне село, її форму нині прикрашає шеврон "Борова".
"Це шеврон з мого населеного пункту — Борової. Я ношу його для себе, як оберіг, як нагадування про те, звідки я і заради чого я тут знаходжуся", — розповідає Анастасія.
"Село Борівська Андріївкасело у Борівській селищній громаді Ізюмського району Харківської області. В селі нікого немає — десь з місяць назад виїхали останні жителі. До лінії фронту, до "сірої зони", залишилося менше трьох кілометрів", — каже Анастасія.
Чому колишня вчителька отримала позивний "Панда"
Коли торік у травні зважилася йти у військо, їй було 24 роки, розповідає Анастасія. Батьки з повагою поставилися до рішення доньки: "Мама плакала. Вони прийняли моє рішення. Пишаються дуже і сильно за мене переживають", — говорить "Панда".
За словами військовослужбовиці, позивний їй дали побратими ще в навчальному центрі. Під час тренувань зі зброєю Анастасія поставила собі синця.
"Лягла з автоматом, почала перевертатися, він зіскочив і дав прикладом по щоці. В мене вийшов синець. Вони ходили, думали. Кажуть: дівчина в армії доволі рідко зустрічається. І панда рідкісна тварина. Плюс в тебе синець — якраз, будеш ти в нас "Пандою", — згадує Анастасія.
Наразі "Панда" служить на Донеччині у 68 окремій єгерській бригаді зв'язківицею. Розповідає, що з вчительського досвіду, їй стало у пригоді вміння працювати з документами. А з життєвого — почуття гумору та оптимізм.
"Якщо брати наповнення документів, то тут все з чистого листа. Сильно допомагає знання комп'ютера. Хоч тут досить велика кількість чоловіків, але вони підтримують, ставляться з повагою і коректно. Багато чому навчили, пояснюють. Навіть, якщо і зараз виникають питання, вони із задоволенням підкажуть, що і як робити. Якщо ми будемо сумувати, падати духом — як ми зможемо виконувати свою роботу? Якщо ставитись з позитивом — ми будемо самі себе підтримувати", — зазначила Анастасія.
Педагогиня переконує: після перемоги знову повернеться до школи вчителювати.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube та Instagram
Матеріал виготовлено за сприяння Міжнародного Фонду Страхування Журналістів від Асоціації “Незалежних Регіональних Видавців України”, що є складовою програми підтримки Voices of Ukraine, яку координує European Centre for Press and Media Freedom. Voices of Ukraine реалізується у межах Ініціативи Hannah-Arendt-Initiative і фінансується German Federal Foreign Office. Програма забезпечує страхування журналістів, але не впливає на редакційну політику, даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
