Вікторія на псевдо "Руна" несе службу у 56-й окремій мотопіхотній Маріупольській бригаді на Донеччині. Доброволицею пішла до війська у 19 та за цей час, розповідає, встигла довести побратимам — вона справжній боєць. У свої 25 років керує екіпажем зенітної гармати на передовій, командує чоловіками, вдвічі старшими за неї, а у вільний час читає сучасну українську літературу. А також підгодовує зо два десятка котів, для яких облаштувала “пункт незламності”, та приручила річкового рака.
Як у війську заробляється авторитет, яка найбільша небезпека чатує на артилеристів та який пухнастий антистрес піднімає настрій всьому підрозділу — Руна розповіла журналістам Суспільного.
Руна у військо пішла доброволицею в 19 років. Зараз — головна сержантка, командирка відділення зенітного артилерійського взводу. На кожному бойовому виїзді вона разом зі своїми хлопцями.
"Безпосередньо хлопці слухаються. Найбільш важко, скажімо так, на цій посаді, коли від твого рішення може залежати чиє життя. Наприклад, на виїзді так само. Коли по нам починається ворожий обстріл, треба вчасно дати команду на відкат. Попередити, сказати це по рації. Знати маршрути відкату, щоб це водій знав", — говорить "Руна".
"У мене в екіпажі всі старші мене. У мене немає нікого молодшого мене. Водію, наприклад, 55, комусь 40, комусь 30, комусь до 50. Але всі вони як один слухаються. Всі вони знають свою роботу. що кожен знає свою задачу, і ми працюємо як один механізм"
Найбільше, каже Руна, артилеристам дошкуляють ворожі дрони. Впоратися з ними допомагають РЕБи.
"Одного разу я з бусоллюАртилерійська бусоль — прилад для визначення магнітних азимутів і дирекційних кутів, орієнтування гармат і приладів у заданому напрямку, вимірювання відстані, засічення цілей, а також для спостереження і розвідки. відбігаю від машини, починаю наводитись, підіймаю голову і бачу, що дрон летить на машину. Але добре, що тоді РЕБЗасоби радіоелектронної боротьби заглушив, дрон випав за метрів 30 від машини. Але я підіймаю просто очі — і це дуже страшно за свій екіпаж. У нас є і автомати з собою, бувало, що ми на ходу працювали по дрону, який за нами йшов. Дякую, що в нас є РЕБи, і на більшості РЕБи ми збирали самі. Але я розумію, що це — життя мого екіпажу", — говорить "Руна".
У вільний час вона любить читати. Окрема її любов — тварини. Шон — пес військовослужбовиці 56 окремої мотопіхотної Маріупольської бригади. "Руна" взяла його місячним щеням. Всю службу — майже 7 років — вони разом.
"Я його раз вивозила, залишала на базі тиловій. Він через те, що скучав, покрився ранами. А потім я його вилікувала. Він завжди з нами на позиціях. Це такий антистрес для всього підрозділу".
"До речі, на моєму ліжку ми з Шоном спимо по черзі. Бо ми вдвох не поміщаємось. Коли я чергую чи десь на виїзді, Шоник спить тут. Потім я приїжджаю, Шоник спускаються, я тут сплю. Я їду на виїзд — він мене чекає. Я приїжджаю — і таке відчуття, наче він мене сто років не бачив. Радіє, хвостом б’ється", — ділиться військова.
Окрім пса Шона, у неї живуть кішка Кримчанка та кошеня Барні. А ще вона підгодовує зо два десятки місцевих котів, для яких обладнала окрему кімнату — її жартома називає “пунктом незламності”. І навіть приручила річкового рака.
"В нього тут є сире м'ясо. Ми йому кидаємо. Вони їдять тухле м’ясо. Ми чекаємо, поки зіпсується м’ясо, і кидаємо йому. Він скидав вже панцир раз. Це він вже підріс, до речі. Був геть малесеньким", — розповідає Вікторія.
Цьогоріч "Руна" увійшла до рейтингу Forbes Ukraine "30 до 30: майбутні лідери". Але, зізнається, найважливішими для неї залишаються все ж військові нагороди. Нещодавно їй присвоїли орден “За мужність” третього ступеня. Дівчина давно вирішила, що залишиться у війську і після перемоги. Впевнена: армія буде змінюватись на краще, і вона стане частиною цих змін.
"Я давно вирішила, що залишуся в війську навіть після перемоги. Я планую залишатися і хочу бути причетною до того, що армія буде якось переналаштовуватись, переформатовуватись. І хочеться налаштовувати її в краще русло".
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube та Instagram
Матеріал виготовлено за сприяння Міжнародного Фонду Страхування Журналістів від Асоціації “Незалежних Регіональних Видавців України”, що є складовою програми підтримки Voices of Ukraine, яку координує European Centre for Press and Media Freedom. Voices of Ukraine реалізується у межах Ініціативи Hannah-Arendt-Initiative і фінансується German Federal Foreign Office. Програма забезпечує страхування журналістів, але не впливає на редакційну політику, даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
