Переселенка з Покровського району Донеччини Тетяна Суркова плете килимки для військових. Жінка живе у Дніпрі. "Кружальця" зі стьожок уживаних речей створює за технологією, що входить до переліку нематеріальної культурної спадщини Донецької області. Її рідне село Катеринівка, де також побутував такий спосіб плетіння, зараз під окупацією. У чому унікальність технології — у матеріалі Суспільне Донбас.
Переселенка Тетяна Суркова розповідає, плете килимки для стільців та підлоги. Стьожки — нарізані з уживаного одягу. 40 хвилин — і кружечок готовий.
"Старі речі, з діркою — їх навіть нікому віддати. А так — порізав і зробив. Можна роздавати. Ми військовим відправляли такі кружечки. Це відволікає мене: не думаєш, що ти не у своєму домі, не у своєму місті", — каже Тетяна Суркова.
Тетяна плете "кружечки" п'ять років. Навчилася від мами, а та — від своєї мами. У рідному селі Катеринівка під Покровськом, говорить, залишилася більшість її килимків. Село — під окупацією.
"У нашому селі розруха, нічого там немає цілого. Ми за школою ми жили. А школа — велика. І от школи — взагалі немає. Відео бачила. А що вже про наші будинки говорити", — каже Тетяна.
Плетіння килимків, яке побутувало, зокрема, в Катеринівці — внесене до переліку нематеріальної культурної спадщини Донеччини з 2021 року, говорить ініціаторка подання, директорка Катеринівського будинку культури Анжела Сиволоб.
Каже, тоді такі кружечки в їхньому селі плели чи не в кожній другій хаті.
"Були майстрині, в яких була база, дійсно, вони цим займалися. Вони гралися з кольорами, робили бубони", — згадує вона.
Анжела розказує: подавала на список нематеріальної культурної спадщини кілька елементів місцевої культури, зокрема традицію дівич-вечора. Обрали — килимки.
"Дуже добре пам'ятаю питання, коли один із членів комісії питав: "а в чому ж унікальність вашого елемента?". А я кажу: унікальним є те, що це — дуже просто. Це не витратно, сама техніка дуже проста. Унікальність — оця простота", — говорить жінка.
Старші жінки, які виготовляли килимки в Катеринівці, каже Анжела — повиїздили за кордон та в тилові регіони України.
Тетяна в Дніпрі зберігає традицію: показує, як плести, доньці.
"Бувало, чорно-білий зробимо, сіренькі поробимо. А тоді: давай повеселіше! Нумо підбирати кольори. Був у нас жовто-блакитний, військовим відправили", — каже Тетяна.
