Мінно-вибухові та поранення від ударів дронами — наразі найпоширеніші, за словами медика стабілізаційного пункту 56-ї Маріупольської бригади Костянтина. Одесит, в своєму місті працював лікарем-хірургом та викладачем, у квітні 2024 року перевівся на Донеччину, де рятує поранених на Бахмутському напрямку.
Про турнікетний синдром, найбільш поширені та сезонні поранення — медик розказав Суспільне Донбас.
Костянтин — ординатор стабілізаційного пункту 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади. До стабпункту боєць потрапляє з позицій, де йому надали допомогу бойовий медик, побратими або посестри, або він сам собі.
"Найчастіше до нас потрапляють поранені після ушкоджень дронами. Наступні за частотою — це мінно-вибухові поранення. І наступні за частотою — це поранення від артилерійського та мінометного обстрілу. Якщо брати по типу ушкоджень, то це — акубаротравми, контузії. За частотою — інгаляційні отруєння невідомими речовинами. І наступні по частоті — це вибухово-уламкові поранення і ампутації".
У вільні хвилини, говорить, постійно навчається та заохочує до цього своїх колег.
"У нас був поранений. Молодий хлопчин. На жаль, нікого з побратимів не було поруч, і він надав собі допомогу сам, наклав турнікет. А через те, що постійно висіли дрони, його змогли евакуювати тільки через добу. І турнікет, який був накладений на його ногу, незалежно від того, яке було поранення, призвів до того, що йому ампутують ногу. І коли вже медики побачили, вони, на жаль, нічого також не могли зробити. Ми постійно наголошуємо на навчанні бійців, конверсії замінатурнікету і важливості того, щоб хтось був поруч", — розповідає медик.
За його словами, з настанням холодів, почастішають не лише обмороження, а й опіки, зокрема, і через неправильне використання термоковдр.
"Постраждалі будуть приїжджати більш охолодженими, ніж влітку і восени, бо їх дуже важко зігріти. Наша тактика буде в тому, що більше розчинів буде капатися в них теплих і більш активно будемо їх зігрівати згідно протоколу. Швидко ми не можемо їх зігрівати. Зараз ми знайшли датчики температурні, будемо їх заводити постраждалим в стравохід для того, щоб слідкувати, як вони реагують на терапію, яка проводиться", — ділиться військовослужбовець.
Костянтин каже: робота на стабілізаційному пункті — постійний виклик.
"Надихає і мотивує, коли постраждалий приїжджає знекровлений, а звідси йде вже з рожевими щічками, в свідомості. Інколи посміхається. Інколи вони надходять до нас повторно через кілька місяців, і такі: "о, а я вас пам'ятаю, дякую вам".
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube та Instagram
Матеріал виготовлено за сприяння Міжнародного Фонду Страхування Журналістів від Асоціації “Незалежних Регіональних Видавців України”, що є складовою програми підтримки Voices of Ukraine, яку координує European Centre for Press and Media Freedom. Voices of Ukraine реалізується у межах Ініціативи Hannah-Arendt-Initiative і фінансується German Federal Foreign Office. Програма забезпечує страхування журналістів, але не впливає на редакційну політику, даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
