"Раніше я скептично ставився до морально-психологічного відновлення, тепер — це перше, що раджу хлопцям, які звільняються " — каже боєць Дмитро Андрющенко із позивним "Дипломат". Оборонець Маріуполя та "Азовсталі", він особисто стикнувся із тим, як лише за два місяці після виходу з російської тюрми раптом відчув, як "згорів всередині".
Дмитро Андрющенко родом з міста Маріуполь, на фронті з 2014 року у складі полку "Азов".
"Дипломат" вийшов з полону у вересні 2022 року. Відтоді намагається допомогти родинам військовополонених, підтримує бійців, які виходять з-за російських ґратів. В інтерв’ю боєць розказав Суспільному про бої за Маріуполь, вихід в полон, російську брехню про хід війни в Україні, а також психологічні проблеми, з якими стикаються військовослужбовці після повернення додому.
Від початку війни і до сьогоднішнього дня Дмитро пережив трансформацію. Чесно визнає, коли був на "Азовсталі" до останнього вірив у деблокаду, а потім у домовленості про почесний полон та гарантії Червоного Хреста. Хоча ілюзій, щодо блокади Маріуполя військовий навпаки не мав. Каже, ще 16 лютого 2022 стало зрозуміло, що місто оточують і буде велика війна.
"16 лютого ми почали готуватися до повномасштабного вторгнення".
"Для мене війна почалася не 24 лютого 2022 року, а по 16 лютого. В той день, коли Російська Федерація офіційно перекрила акваторію Азовського і Чорного моря, Керченський пролив до так званих навчань своїх корабельно-артилерійських. Коли вже підійшли на околиці міста російські війська, ми ще мали інтернет, мали змогу отримувати інформацію з різних джерел, в тому числі розвідданні. Ми знали, що вони маршем пройшли Генічеськ, Мелітополь, Бердянськ. Ми знали, що нам на допомогу з будь-якої сторони ніхто не йде. Була задача гарнізонна: зайняти у повному складі кругову оборону Маріуполя. Ми по факту опинилися в оточені, ми це просто фізично побачили, підняли своїх "пташок", подивилася аеророзвідка і показала, що навкруги противник. Ми — в круговій обороні. Що робити? Наказ: обороняти місто те і робили", — пригадує Дмитро.
Військовий каже, не сумнівався: Російські війська атакуватимуть військові об’єкти, інфраструктуру, автопарки.
"Це я міг зрозуміти. Але що вони будуть крити і знищувати квартал за кварталом?.. Я знав що вони так вміють, я знав що вони так роблять. Багато читав історію, багато читав про Чеченську війну і знав їх тактику. Але думав: 2022 рік на дворі, цивілізований світ, все транслюється. Адже були зйомки, і ми це також знімали з коптерів — і все скидували через Телеграм. Весь світ бачить що коїться. Я тоді ще не розумів, що "занепокоєння ООН" — це пшик та слова. І тоді ще не розумів до кінця безхребетність міжнародних організацій таких як ООН та Міжнародний Червоний Хрест", — розповідає військовий про початок повномасштабної війни.
"Думав, що зараз це покажуть на весь світ, і скажуть: ви що “взагалі хворі” і це зупиниться".
Дмитро Андрющенко визнає, мав "рожеві окуляри": вирів у деблокаду "Азовсталі", “почесний полон” на 3-4 місяці, здатність Червоного Хреста контролювати процеси.
"Ми виходили з піднятою головою, зі зброєю своєю, здавали свою зброю як положено. І пішли туди, куди нам сказали, сіли в автобуси. В тому числі більшість з нас виходили під наглядом Червоного Хреста, що давало надію що відбувається якийсь цивілізований процес в правових нормах. Я здавав один раз запитання вже в колонії на допиті. Я спитав чи будуть дотримуватися ті умови, за яких ми вийшли. На що мені один раз відповіли, щоб я не був самим розумним і не задавав дурних питань. В принципі більше питань у мене до них не було", — переповідає військовий.
Російський полон і пропозиції зрадити Україну
"Дипломат" вийшов з полону у вересні 2022 року. Нині своє перебування в полоні оцінює, як "дитячий табір погіршених умов". Каже, порівняно із тим, що перенесли і переносять інші полонені, йому пощастило. Більше, пригадує, як тиснули психологічно.
"Мене викликали на допит та кажуть: "переходьте на нашу сторону". " - Чого раптом, навіщо, це дивно, я стільки років служу, я українець, я давав присягу на вірність українському народу, я не маю права і не можу будь-яким чином, тому що я офіцер. Чого ви мені таке пропонуєте?". А у мене ж був інформаційний вакуум, я ж не знаю новин, а вони мені кажуть: "вже дві області ваші окупували поляки і вже були перевибори у Верховну Раду, і вже 50% це поляки”. Кажуть: “ти ж в курсі?”. Я кажу, що ні. " — Так ось знай: вже польські батальйони вже просунулися через Львівську та Тернопільську область, а в парламенті вже поляки, і вони вже зараз будуть переобиратися і, скоріш за все, у вас буле поляк президент, і зараз вас вже поділять між Польщею та Угорщиною”.
За словами Дмитра, лунали й інші пропозиції. Деякому обіцяли квартиру та машину. Не погодився жоден.
"Там мені здавалося, що це жах і як так можна, і мене це пригнічувало максимально. А зараз я думаю: це просто табір, в якому іноді сварять і погано годують".
Психологічне відновлення після російського полону
Від повернення Дмитро Андрющенко намагається допомогти родинам військовополонених, а також підтримує бійців, які виходять з-за російських ґратів.
"Дипломат" на власному досвіді знає, як відбувається адаптація. Та порівнювати свій стан із станом тих, хто був у полоні понад рік, вважає неправильним.
"Бо я знаю хлопців які провели близько року або більше року в полоні, вони за пів року до тями не приходять. Якщо ми, ті, хто вийшли з полону у вересні, були навпаки більш-менш раді, що ми у суспільстві: люди, кафе, поїсти. То зараз хлопці не розуміють цього. Вони не розуміють, чому зараз, коли іде війна, запеклі бої по всій лінії фронту, чому коли багато хлопців в полоні, вони там страждають, чому всі ці люди веселяться на Хрещатику, вживають алкоголь. Вони реально цього не розуміють. Я теж цього не розумію, але вони цього не розуміють реально більше і їх це бісить. Повернення дуже важко в першу чергу морально. Я вважаю, що психологічне відновлення, адаптація, підтримка не менш важливі, ніж фізичне".
"Бо мені це тільки за місяці два вдарило. Я це тримав в собі, і в один момент я прямо згорів, бо я не міг це виплеснути. І ось коли я згорів в собі, я зрозумів наскільки це важливо".
За словами військового, рідним та близьким звільнених з полону бійців треба бути готовими до змін у психологічно-емоційному стані.
"В них (звільнених з полону ― ред.) буде постійний стрес, виплеск емоцій і що інколи доведеться робити так, як захочуть, вони, а так як треба, щоб вони ніяк не розчаровувались в житті або у події. Треба готуватися, що це буде трошечки психічно неврівноважена інша людина деякий проміжок часу", — розповідає про свої спостереження Дмитро.
Одним з "подразників" він вважає державну систему, зокрема, і медичні заклади:
"Вони не розуміють, що люди пережили, і починають грати свою формальну бюрократію. Людині треба відпочити вони навантажують якимось папірцем. Їм потрібно щоб відчувати себе добре побачити сім'ю, а вони відправляють в якийсь медичний заклад, який йому не потрібен він просто хочу побути з родиною".
"Я бачився нещодавно з деякими з них, і вже минули два місяці, а такий вигляд, що ніби вони тільки вчора вийшли з полону. Це відсторонений погляд і не дуже радісне сприйняття суспільства навкруги".
Рідне місто — Маріуполь — Дмитро Андрющенко називає своєю мрією.
"Я думаю, мало в світі людей які люблять Маріуполь більш за мене. Я такий локальний патріот, я в принципі люблю дуже Приазов'я, я завжди затикал тим рота, які казали, щось про Маріуполь, або Донбас".
Він переконаний в окупованому місті лишилось багато патріотів. Це люди, які не мали змоги виїхати з особистих причин.
"Не всі там залишилися сепаратисти або колаборанти, дуже багато людей чекають українську армію, чекають повернення в склад України. Більшість на камеру там люди говорять те, що їм кажуть говорити. Вони не можуть просто людям які окупували, ходять зі зброєю в руках казати що тобі не подобається. Всі пам'ятають що за декілька днів до повномасштабного вторгнення був великий мітинг на площі Драмтеатру. Я дуже люблю своє місто бо воно гарне і там насправді дуже багато розумних крутих людей. Я дуже хочу повернутися до свого міста".
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram
