Наталка Зарицька — засновниця громадської організації "Жінки зі сталі", яку створили у червні минулого року, коли оборонці Маріуполя отримали наказ вийти з "Азовсталі" і опинилися в полоні. Родини українських воїнів об'єдналися у боротьбі за порятунок і звільнення полонених. Нині організація надає матерям та дружинам полонених психологічну та юридичну допомогу, працює з державними інституціями, що допомагають військовополоненим і їхнім родинам, лобіює спеціальну та професійну реабілітацію звільнених з полону.
Як допомогають рідним військовополонених та які проблеми потрібно вирішувати, аби забезпечити реабілітацію захисників звільнення — Наталя Зарицька розповіла в інтерв'ю Суспільному Донбас. Далі — пряма мова.
Допомога родинам полонених та робота організації "Жінки зі сталі"
Для нас стало принципом ще на початку створення: всі захисники, вони наші захисники, чи то "Азовсталь", чи то Бахмут, чи то Чернігів, чи то Сумський напрямок, чи то Миколаїв, Херсон — це наші захисники. І незалежно від підрозділу чи це нацгвардієць, чи це воїн ЗСУ, ТрО, чи прикордонник, морпіх, поліцейський — вони всі — наші: ми принципово стали радою дружин і матерів захисників України.
На сьогодні у нас 1200 дійсних і 4000 асоційованих членів "Жінок зі сталі". Частина наших рідних повернулася до дому.
Одна з ключових цілей на сьогодні — побудова національного меморіального військового кладовища в Києві, щоб наші загиблі були поховані на рідній землі і пам’ять про їх подвиг жила вічно.
На зараз векторами діяльності "Жінок зі сталі" продовжують залишатися: обміни військовополоненими, щоб продовжувався пошук зниклих безвісти, рідні отримували звістки, що з їхніми родичами, щоб було повернення тіл загиблих, щоб була належна пам’ять про загиблих
Наразі взірцем комунікації є Координаційний штаб поводження з військовополоненими, бо там є всі представники інстанцій, уповноважених займатися обмінами. Тут так не відбувається, що з одного органу тебе відправляють в інший, з іншого відправляють назад або ще в третій орган. Тут є єдина точка входу: ти приходиш — тут є всі представники.
В нашій організації також є потужне юридичне крило. Гаряча лінію очолює Тамила Алексик — це провідний адвокат-криміналіст. Вона зараз працює на "гарячій лінії", що є безкоштовною для наших членів.
Режим роботи телефонної лінії юридичної консультації для родин полонених:
- понеділок - п’ятниця з 12:00 по 15:00,
- контактний телефон: +38 (067) 854-77-47.
Звільненим з полону потрібна професійна реабілітація
Повертаються з полону захисники, і ми усвідомлюємо, що дуже багато поранених і цих поранених буде ще більше, тому що всі ми знаємо, що рано чи пізно буде контрнаступ і будуть великі втрати.
Тому ще ми взяли ще один вектор — реабілітація полонених. Потрібно окреслення в законодавстві статусу звільненого з полону військовослужбовця. Тому що на сьогодні існує велика прогалина в законодавстві. Також ми стали на шлях розбудови культури і самої державної політики з тими, хто повернувся з полону і має важкий травматичний досвід.
Зараз ми говоримо, що існують прогалини в реабілітації, існують прогалини в законодавстві. І гідним рішенням буде надання вибору звільненим з полону: продовжувати службу чи ні. Ми підтримуємо законопроєкт 8061, який надає такий вибір тим, хто був захоплений у полон.
І ось ми вже перейшли на інший щабель: а що робити зі звільненими. Тому що звільнені з полону — це вже не полонені. Вони не підпадають під патронат цієї установи. І мені б хотілося, щоб такі установи, як Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, масштабувалися, стали проєктами і відповідями на інші запити.
Скажімо, щоб поранені або ті, кому треба отримати групу інвалідності, МСЕК пройти або звільнені, щоб вони не "никалися" іншими різними інстанціями, не знаючи що їм робити. Тут якраз і є такий інформаційно-комунікаційний лаг, коли державні органи на кшталт Міністерства ветеранів у справах ветеранів України заявляють, що у них є програми. А ветерани кажуть: ми не можемо цими програмами скористатися, або взагалі про них не знаємо. Щоб це подолати нам потрібен єдиний орган.
Я думаю, це вдасться зробити знову ж таки, завдяки тиску громадськості і конструктиву. Ми також з дівчатами говоримо, що “Жінки зі сталі” є знахідкою для держави для державних органів, тому що ми на собі відчуваємо ці всі проблеми і можемо їх прокомунікувати.
Наші оборонці після звільнення з полону в середньому перебувають два тижні у лікувальних закладах. Далі шлях такий: їх або виписують на службу, військова частина може дати 10 днів відпустки, або ж вони проходять військово-лікарську комісію: ВЛК дає 30 днів відпустки.
Очевидно, що ні 10, ні 30 днів недостатньо для відновлення після полону. Цього недостатньо навіть для оговтання.
Цей термін потрібно збільшувати, на нашу думку, до шести місяців. Піврічний термін — це щось більш менш прийнятне, коли бійця можна спитати: чи готовий ти продовжувати службу чи ні.
Ми спілкувалися з офіцерами ізраїльської армії, які мають досвід психології. Вони говорять: потрібно час перебування в цих травматичних подіях помножити на два.
Тому що звільнені військовополонені говорять, що Росія відбила у них будь-які почуття і відчуття, крім відчуття голоду. І коли через два тижні спитати: “Ти хочеш на службу чи ні?”, то на камеру вам оборонець, який є мужчиною, воїном скаже: "Так хочу". Але є низка об'єктивних причин, і вони не просто не хочуть, вони не можуть того зробити.
У них неправильно зрослися кінцівки поранені в полоні, вони втратили вагу, втратили чутливість кінцівок, втратили гостроту зору, гостроту слуху, у них проблеми з хребтом, оскільки більшість часу доводиться стояти. І нам би хотілось, щоб була глибша ревізія стану здоров'я звільнених захисників.
Зараз зрозуміло, що психологи, які мають досвід шкільного психолога або працювали психологами в компаніях — це трошечки не той досвід, який потрібен у допомозі військовим. Тому потужна "армія" саме військових психологів наразі необхідна.
Ми також зараз замислюємося над патронажем звільнених з полону, щоб цей патронаж був чи не до кінця життя. Тому що ти не знаєш, коли і як тебе застане наслідок пережитого. Для мене, наприклад, було шоком, як стали даватися взнаки контузії чоловіка. Ніби все гаразд, а потім він різко втрачає свідомість або не може їхати в машині.
Людина в полоні: куди звертатися
Захоплення людини в полон є злочином. Тому повідомляти про те, що людина полоні, треба до державних органів:
- Національна поліція України (територіальні органи за місцем вашого перебування. Цілодобова гаряча лінія +380 89 420 18 67);
- СБУ (Цілодобова гаряча лінія Об’єднаного центру з пошуку та звільнення полонених +380 67 650 83 32; +380 98 087 36 01);
- Національне інформаційне бюро (Цілодобова гаряча лінія в межах України 1648; +380 44 287 81 65 (з-за кордону);
- Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими (За номером 0 800 300 529).
Також з питань правової допомоги можна звернутися до системи безоплатної правової допомоги. 0 800 213 103 (дзвінки безплатні). Номер для дзвінків з-за кордону +38 (044) 363 10 41.
Юристи роз’яснять, як діяти та куди звертатись за допомогою у пошуку рідних; нададуть контакти інституцій, які займаються пошуком зниклих безвісти та обміном військовополонених. Також проконсультують з питань прав, пільг та соціальних гарантій для членів сімей зниклих безвісти та полонених та правових підстав та порядку їх отримання та допоможуть скласти звернення до державних установ, правоохоронних органів.
Родина полоненого може звернутися ще до кількох органів, які уповноважені і зобов’язані займатися розслідуванням зниклих безвісти:
- Уповноваженого з прав розшуку зниклих безвісти (зв’язатися з регіональними координаторами можна через гарячу лінію 0 800 339 247).
- Координаційного центру пошуку зниклих безвісти (+38 097 433 46 22).
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram
