Військовослужбовець 125 окремої важкої механізованої бригади Микола пише та виконує пісні. Раніше — про кохання. Від початку повномасштабної війни — про вбивства російських окупантів, боротьбу та любов до своєї країни. Написав пісню про перемогу та чекає часу, коли видасть її. Побратими — підтримують, каже боєць. Про творчість та службу військового розповідаємо до 1 жовтня — Дня захисників та захисниць України.
Пісня "За Україну"
Боєць 125 окремої важкої механізованої бригади Микола написав перші рядки своєї пісні "За Україну" у 2022 році, як почалася повномасштабна війна Росії проти України.
"Перша хвилина, перша година.
Незрозуміло ,скільки нам жити.
Клята тварина хоче нас вбити,
але ми не раби та не будемо такими".
Виклав цю пісню, розповідає, на музичних платформах під псевдонімом "Snarp".
"У TikTok 6000 відео зняли під неї. Більше військові знімають. Там є такі слова, котрі чіпляють за душу. Як мені здається, тому що коли я там знайомим чи рідним вмикаю, то люди плачуть", — ділиться Микола.
"Намагався зробити так, щоб можна було і дітям показати, подивитися, щоб була якась пам'ять, і щоб діти розуміли, що відбувається в нашій країні, і що немає такого двозначного чогось. Що є окупант, нас вбивають, ми захищаємося".
Тексти пише сам, музику купує, розповідає Микола. Починав писати тексти ще коли навчався в школі. До повномасштабного вторгнення писав ліричні пісні про кохання.
"Але з початку війни, якось, так, більш любовна тематика відійшла на другий план. Пишу про любов, звичайно, пишу далі, то вічна тема. Але почав про війну. Я у 2022 якраз випустив трек, і наші відбили Херсон. Зайшли наші в Херсон, якось так це збіглося", — ділиться Микола.
Миколі 29, на фронт пішов в 19, у 2015 році.
"Як почалась війна у 2014 році, то я вже тоді задумався про службу в армії. І так як були потрібні люди, то я у 2015 році пішов служити, пішов служити на контракт. Служив у специфічній частині, як був зв'язківцем. Зв'язок з літальними апаратами, бортами забезпечував. Також після того займався посадкою літальних бортів на аеродромі. І після того, як два роки прослужив, то поступила пропозиція військового командування, щоб я поступив у військовий університет", — розповів Микола.
З початком повномасштабного вторгнення повернувся до лав ЗСУ. Несе службу зараз в Донецькій області й не забуває про творчість. Так розслабляється та відволікається, каже боєць.
"Треба в армії мати якісь хобі, важко просто без нічого. І коли ти у творчості, я б радив усім, якщо у вас є якісь схильності до чогось такого, наприклад, якась депресія, щось ще з таким пов'язане, то спробуйте пописати, помалювати. І воно просто дуже допомагає", — каже боєць.
Микола вже має пісню про перемогу. Її ще не записав — чекає, коли настане цей день.
"Зацвітуть каштани, і весною пахне вулиця — ось так починається пісня. Трохи сумного буде. Але це про людей, про героїв. Про героїв, яких вже немає з нами. Але вони в пам'яті. Я чекаю моменту. Я відчую, коли то буде. І я її випущу саме перед нашою перемогою".
