Вступна кампанія до вишів в Україні розпочалася з 1 червня. Для абітурієнтів з окупованих територій вона триватиме до 30 вересня. Суспільне Донбас поговорило з двома студентками, які у 2024 році пройшли цей шлях, із правозахисницею та психологом. Зібрали все, що потрібно знати про вступ до ВНЗ дітям з окупованих територій. Із якими складнощами вони стикаються — читайте.
У 2024 році до українських вишів вступили понад чотири тисячі абітурієнтів з окупованих територій. Для них діє спрощена процедура вступу через освітні центри(центри працюють з 2018 року — ред.) "Донбас-Україна" та "Крим-Україна”. Умови вступу і корисні контакти можна дізнатися на сайті Міністерство освіти та науки України, а також на сайтах обраних вишів, при яких працюють освітні центри.
- Майбутні студенти, що приїхали з окупації, мають гарантоване право на бюджетне місце.
- Можуть не складати НМТ (національний мультипредметний тест — ред.), замість цього проходять вступне випробування — це іспити, які проходять у формі співбесіди на базі університету.
- За спрощеною процедурою можуть вступити ті, хто виїхав з окупації після 1 січня 2025 року. Ті, хто виїхав до 1 січня цього року, вступають на загальних умовах — НМТ і подача сертифікату з результатами, вони не мають автоматичного права на бюджет, але можуть розраховувати на переведення, якщо з’являється вільне бюджетне місце. Такі вступники також мають право скористатися квотою, але мають повідомити приймальну комісію, що хочуть вступати саме за нею.
- Вступати можна не тільки у вищі навчальні заклади, спрощена система діє також і у закладах фахової передвищої освіти.
- Зарахування і вступ можуть відбуватися дистанційно і анонімно, пише "Донбас SOS".
Що зробити потрібно для вступу у виш тим, хто виїхав з окупації
- Обрати спеціальність і заклад.
- Звернутися в освітній центр "Крим-Україна" чи "Донбас-Україна" при обраному закладі. Перелік центрів опублікований на сайті Міністерства освіти. Центри підтримують всіх жителів тимчасово окупованих територій АР Крим і міста Севастополь, частин Луганської, Донецької, Харківської, Запорізької та Херсонської областей, а також прифронтових населених пунктів.
- Подати документи до вступної комісії.
- У випадку, якщо немає українського атестата зі школи. Освітній центр організовує "випускні іспити" — проведення річного оцінювання та державної підсумкової атестації з української мови та історії України. Математику здавати потрібно лише при вступному іспиті до вишу. Це відбувається у в одній з уповноважених шкіл чи ліцеї. Після атестації майбутній абітурієнт отримує документи про середню освіту. Зробити це можна особисто чи дистанційно.
Розповіді першокурсниць про минулорічний вступ
"Складала іспит у перші дев’ять днів у вільній Україні"
Саме через освітні центри минулого року вступали двоє юнок з окупованої Донеччини — Ольга та Евелін. Обидві зараз закінчують перший курс і розказали, як все відбувалося.
Ольга каже: зараз вчиться на харчового технолога.
"Готувалася три місяці. Ми влітку, в кінці червня виїхали, і в липні (2024 року — ред.) приїхали. І тоді ми одразу ж пішли в ліцей екстернів — там, де можна було здати екзамени", — розповідає вона.
Ольга не вчилась в українській школі онлайн, тому складати іспити було непросто. За її словами, готувалася за допомогою відео на YouTube, який дивилася через VPN(Узагальнена назва клієнт-серверних технологій, які дають змогу створювати віртуальні захищені мережі поверх інших мереж із нижчим рівнем довіри), хоча працював відеосервіс на окупованій території дуже повільно.
"Я коли прийшла, я взагалі не знала, як воно буде. Я проходила ці тести, і я була впевнена, що я щось там середненько здам. Я і здала середненько. Я коли сиділа там, то було важко сприймати слова, якісь там терміни українські. А ще в кінці треба було вірш написати, а в мене не було досвіду, щоб я могла взагалі писати українською. Я тільки дев’ять днів була у вільній Україні".
"Українська мова останній раз в мене була в 2013-му році"
Евелін — з окупованого з 2014 року Донецька. Розповідає: не розраховувала на вступ одразу. Говорить: прийшла в університет із документами, лише аби отримати інформацію, а в результаті вступила в Таврійський університет імені Вернадського.
"Вони перевірили мої документи і сказали: «Так, все чудово, ви підходите». Я нарешті дізналася, що є програма «Донбас-Україна» для спрощеного вступу з тимчасово окупованих територій. І я думала, що надіслала документи, на цьому все. Але мені подзвонили і сказали: все чудово, у вас іспити, за два дні з математики, історії України і української мови", — розповідає Евелін.
"Математика останній раз на той момент в житті в мене була в 2022 році. Українська мова востаннє була в 2013 році. Історія України… У мене не було такого предмету. Я ніколи нею не займалась. Тому за ці два дні мені треба було не те, що осягнути той обсяг інформації, неможливий для мене, але осягнути більше, ніж я могла б це зробити. Зрештою, мені здається, я могла би скласти навіть трішки вище, ніж посередньо. Потім я зробила всі відповідні супроводжуючі документи для вступу, які потрібні. І у підсумку я вступила".
Які документи потрібні для вступу абітурієнту
Перелік документів, який необхідний для вступу до вищого навчального закладу за спрощеною системою, опублікований на сайті Міністерства освіти.
- Заява,
- сертифікат зовнішнього незалежного оцінювання з 2021 року або результати національного мультипредметного тесту (за бажанням),
- довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особі (за наявністю),
- документ, що засвідчує особу, а за його відсутності — свідоцтво про народження,
- чотири кольорові фотографії розміром 3х4 см,
- документ про освіту державного зразка та додаток до нього (за наявності),
- довідка про успішне проходження річного оцінювання та державної підсумкової атестації уповноваженого закладу загальної середньої освіти в рік вступу (за відсутністю документа про освіту державного зразка та додатка до нього). Довідка є підставою для участі в конкурсі без подання сертифікатів ЗНО або НМТ.
Якщо ж у вступника немає результатів ЗНО чи НМТ, то потрібно буде пройти атестацію з трьох обов’язкових предметів: українська мова та література, історія України та математика.
На сайті Міністерства освіти та науки України зазначено, що студенти з окупації які отримали статус переселенців, мають першочергове право на житло у гуртожитках вишів.
Чи надає заклад вищої освіти гуртожиток безкоштовно, або пропонує знижку у 50 відсотків на проживання, необхідно уточнювати вже у самих ВНЗ.
Одна з найбільш поширених проблем із документами — отримання українського паспорту. Як розповідає директорка з адвокації центру прав людини Zmina Альона Луньова, якщо юнаки виїжджають з батьками, зробити паспорт значно простіше, адже легше підтвердити особу. Крім того, українське свідоцтво про народження є підставою для отримання паспорта.
“Це — молодь, яка і не мала ніколи паспорта громадянина України і виїжджає з окупованої території часто відразу після досягнення 18-річного віку, тому що до 18-річного віку діти не можуть їхати без дозволу батьків. Дуже часто молодь, яка виїжджає з окупованих територій, не запитує дозволу батьків, тому що батьки або мають проросійську позицію, або діти перебувають в якихось конфронтаційних стосунках із батьками, або просто це — небезпечно. Тому для тих людей, у яких вже є проблеми з документами, при виїїзді на територію України, є різні алгоритми дій.
Якщо мова йде про людину, яка ніколи не мала українського паспорту, але при тому, наприклад, має свідоцтво про народження і через наявність українських паспортів у батьків закордонна дипломатична установа в Білорусі може встановити цю особи видати посвідчення неповернення. То після того, як молода людина в'їжджає на територію України з посвідченням на повернення і свідоцтвом про народження, починається процедура встановлення особи.
Ця процедура може тривати доволі довго. Вона може не закінчитися успішно. І людині доведеться, наприклад, судитися і встановлювати свою особу в судовому порядку. Тому така молодь — ті, хто були дітьми на момент початку окупації, які виїхали вже після досягнення 18-річного віку, повинні мати підтримку з боку держави. Зараз такої підтримки вони не мають і максимум, що може відбутися — це поселення в місці тимчасового проживання для ВПО”, — пояснила правозахисниця.
За словами Евелін, після виїзду з окупації їх довелося пройти цей шлях: доводити, що вона, яка громадянка існує.
“Коли я приїхала в Київ в серпні, подала свої документи, мене більше ніж півроку перевіряли СБУ на предмет того, що я взагалі виїхала з Донецька. Я не могла офіційно працевлаштуватись, я не могла отримати медичну допомогу, я не могла зняти квартиру, я не могла оформити банківський рахунок, я навіть я банально нічого не могла зробити на себе, тому що мене як людини в українському інфопросторі не існувало. І коли я отримала свій паспорт нарешті в січні, це були дуже дикі емоції для мене, тому що я не знала, коли я його зможу отримати”, — розповідає Евелін.
Який шлях подолали студентки, аби вступити в українські виші
"Нас перевіряє ФСБ, а в сумці мої зошити з української"
Водночас найбільші складнощі вони долали не в Україні, а на шляху сюди, говорять обидві студентки.
Ольга розповідає: їхала з мамою, дорогою з окупованої Донеччини довелося проходити перевірку ФСБ.
"Ми виїжджали з Донецької, в Луганську область, там були блокпости. Перший масштабніший кордон — це був виїзд з окупованої території у Воронеж. На тому кордоні нас запитали: куди ви їдете. І тоді вся машина сказала, що ми їдемо в Київ. От. Нас стали дуже сильно обшукувати, відвели в таку кімнатку ФСБ, де забрали паспорти і довше всього тримали мою маму і жіночку, в якої, як виявилося, син служив в ЗСУ. Я тоді мамі сказала, що в мене прямо зверху в сумці мої зошити по українській мові та історії лежать.
Потім був кордон в Колотилівці (закритий пункт пропуску в Сумській області, — ред.). Там я викинула всі свої зошити, щоб нічого не було. Вони там почистили всі телефони. І коли почалася перевірка, вони забрали наші розблоковані телефони і речі, і знайшли в телефоні моєї сестри, уривки слів ще з 2021 року, що ми чекаємо ЗСУ", — розповідає дівчина.
За словами студентки, тоді працівники ФСБ попередили, що вони "тепер на гачку" і змусили вивчити та заспівати гімн Росії. Лише після цього пропустили на підконтрольну українському уряду територію.
Евелін згадує: їхала з окупації 10 днів. Пам’ятає: у якому була стресі під час поїздки. Настільки, що якийсь у момент юнка вже думала, що ладна бігти навмання через кордон.
"Я їхала через Донецьк, Росію, Білорусь, Польщу і в Україну 10 днів. Їхала за допомогою волонтерів. Це було важко: ти не знаєш, де ти будеш через наступні дві-три години, чим ти будеш їхати, тобі надсилають дорогою. Стрес дуже великий. Ти не можеш казати слово «війна», слова «волонтер», «конфлікти». Ти маєш казати, що ти їдеш у Польщу… дуже важкий психологічний момент. На додачу я захворіла на пів дороги. Мені змінювали маршрут. І весь цей час мене підтримувала думка — це був такий дуже один, напевно, з найважливіших переломних моментів мого життя, — думка, що я хочу тут бути, хай би скільки це мені буде коштувати. Це не про гроші, в плані ресурсів, моїх емоцій, як я зможу це здобути.
Насправді в дорозі, я перебувала у стані шоку. Був момент, коли я думала, що я просто побіжу через посадки. «Якщо мені почнуть стріляти у спину, значить, бл**ь, помру на кордоні» — такі були мої думки", — розповідає Евелін.
Психологічна підтримка юнаків з окупованих територій
"Формується відчуття чужості, порушується ідентичність, втрачається почуття приналежності"
Діти, які витримали таку дорогу і жили в умовах окупації, потребують психологічної підтримки, нерідко терапії, розповідає Юлія Тукаленко — психологиня фонду "Голоси дітей", який допомагає саме у таких випадках.
За її словами, перебування тривалий час в атмосфері постійного страху, напруги та непередбачуваності, накладає відбиток і впливає на реакції таких дітей.
"Формується глибоке відчуття небезпеки і навіть після переїзду дитина може виглядати зовні спокійною, але всередині це проявляється у формі емоційного оніміння, гіперконтролю або навпаки дратівливості та нестабільності в емоціях. Школа в багатьох випадках перестає бути безпечним простором.
Через примусову зміну мови та ідеологічний тиск у дитини формується відчуття чужості, порушується її ідентичність, втрачається почуття приналежності. Після повернення діти можуть відчувати почуття втрати, бо сумують за домом, друзями, рідним, які можливо залишились в окупації. Зустрічаються з труднощами адаптації в школі, у пошуках нового кола спілкування. Можуть відчувати почуття провини або сорому через те, що залишили близьких або домашніх тварин. Стикаються з поведінковими та емоційними порушеннями: агресія, замкнутість, тривожність, проблем зі сном чи навчанням”, — пояснює психологиня.
Психологи, зокрема фонду "Голоси дітей", працюють із такими дітьми, підлітками та юнаками, проводять індивідуальні та групові заняття. Звернутися до фонду за психологічною допомогою можна на сайті "Голосів дітей".
Чому навчання в Україні варто небезпечного шляху з окупації та інших проблем: думки студенток
"Я б радила дійсно обдумати це рішення і не сумніватись на жодному з етапів, тому що на кожному з етапів буде 100-500 різних гілочок, які будуть заважати дійти до кінцевої цілі, але, в жодному разі не треба сумніватися, що ваш вибір є правильним. Він безперечно є правильним, просто він не є легким. Варто розуміти, що освіта є інструментом. Якщо ми кажемо про російську освіту, тим паче, окупаційну освіту, ми повинні розуміти, що вона обмежується територіально, і вона не має перспектив, вона не має майбутнього, там немає амбіцій, там немає розвитку", — вважає Евелін.
"Мені допомогли у фонді "Голоси дітей" надали психологічну підтримку. І Офіс омбудсмена також. Є різні фонди, куди можна звернутися. Мені так надали планшет для навчання і теплі речі, бо я їхала влітку без нічого.
"Я б радила виїжджати, як тільки там закінчують школу або як тільки буде можливість. Просто там (в окупації, —ред.) немає ніякої освіти, там немає ніякого офіційного диплома. А тут є всі умови, є якісна освіта, тут є допомога.
Через те, що діти багато років живуть в окупації, вони не знають, що на них тут чекає. Вони не знають, скільки дітей приїжджає сюди. Вони взагалі нічого не знають. Коли я їхала, взагалі не мала жодного уявлення про Україну", — каже Ольга.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube, TikTok, Instagram
