Їж, пий, кохай: 10 фактів про французьку культуру

Їж, пий, кохай: 10 фактів про французьку культуру

Французька культура у 10 фактах
Що варто знати про культуру Франції?. Суспільне Культура/Вікторія Желєзна

Франція — одна з провідних країн Європи. Її культура є визначальною для світу. Кіно, що виграє на Каннському кінофестивалі, впливає на тенденції у світовому кіно. Французька мода продовжує бути в центрі уваги світу.

Франція — країна прогресивних ідей, де під час революцій виникав жіночий рух та зародився термін "фемінізм". Ця країна приймала Каннський кінофестиваль, а з 26 липня по 11 серпня в ній пройдуть літні Олімпійські ігри. З 28 серпня по 8 вересня літні Параолімпійські ігри.

Україна офіційно підтвердила, що братиме участь в Олімпіаді з гаслом The Will to Win ("Воля до перемоги"). А НСКІУ підтвердило, що Україна візьме участь у Параолімпійських іграх.

Суспільне Культура зібрало добірку фактів про культуру Франції, які варто знати перед змаганнями у Парижі.

Франція — третя у світі країна за кількістю об'єктів світової спадщини ЮНЕСКО: вона має 52 пам'ятки

До таких об'єктів належить Мон-Сен-Мішель — муніципалітет у Нормандії на північному заході Франції, він лежить на скелястому острові. Абатство на острові почали споруджувати на початку VIII століття у стилі романської архітектури. В 1979 році Мон-Сен-Мішель став пам'яткою світової спадщини ЮНЕСКО.

Аристократи, графи й магнати в середньовічній і модерній Франції зазвичай жили в шато — палацах. Найбільше шато розташовано в долині річки Луара, там їх понад 300. Зводили їх із X по XX століття. Шато будували в різних архітектурних стилях, зокрема в романському, готичному (Монсоро), ренесансному, бароковому (Версальський палац) та класицистичному (шато Марго в регіоні Бордо).

Кухня

Французька гастрономічна трапеза внесена до списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО у 2010 році. Це обіди, які об'єднують людей в розмові. Трапези проводять із нагоди свят, днів народжень, ювілеїв чи інших приводів. Для традиційної трапези потрібні ретельно складене меню — бажано з французьких продуктів, поєднання їжі з вином, сервірування столу та дегустація. Трапеза починається з апертиву, потім подають принаймні чотири страви й завершують лікерами. Ця традиція слугує елементом зближення сім'ї чи друзів, а не просто способом прийому їжі.

Французька висока кухня (або haute cuisine)це особливий вид кухні, коли їжу готують шеф-кухарі. Зазвичай складники для високої кухні є високоякісними, а страви високої кухні — елегантними й складними. Поява концепту високої кухні з'явилася у XVIII столітті у Франції.

Свята

Свято вогню літнього сонцестояння в Піренеях є нематеріальною спадщиною Франції в ЮНЕСКО. У ніч літнього сонцестояння з 20 червня піренейці запалюють вогні, що видніються, як маяки. Люди співають фолькльорних пісень, заходять із факелами в поселення, а зранку збирають попіл та несуть його додому, бо вірять, що він дає оселі захист.

Свято музики — Fête de la Musique — проводять 21 червня: його в 1982 році ввів міністр культури Франції Жак Ланг. Під час цього дня музиканти безплатно грають свій репертуар на вулицях, у парках і скверах.

Найбільш шанованим у Франції є День взяття Бастилії, який відзначають 14 липня. Це національне свято, що уособлює єдність французької нації в боротьбі за свободу.

14 липня 1789 року французи взяли штурмом тюремний форт Бастилію. Подія стала переломною для Великої французької революції, оскільки на цій фортеці трималася королівська влада в Парижі. Після взяття фортеці король Людовик XVI погодився відвести війська від столиці та пішов на поступки революціонерів. Ця історична подія є націєтворчою для Франції.

У той час в Бастилії утримували до 10 людей. Серед в'язнів також був Маркіз де Сад — філософ, який виступав за свободу тіла і совісті від моралі та релігії. Деякі джерела вказують, що французи, які захопили Бастилію, одразу випустили філософа й згодом він приєднався до революції. Проте дослідник Джон Філіпс у праці The Marquis de Sade: A Very Short Introduction вважає, що де Сада випустили 1 квітня 1790 року. За час в Бастилії він написав "120 днів Содому, або школу розпусти".

Щороку 14 липня на Єлисейських полях в Парижі відбувається військовий парад за участю президента Франції. Над Тріумфальною аркою пролітають "Патруль де Франс" — пілотажна група винищувачів ВПС, що виконують фігурний політ. Вони залишають за траєкторією польоту реактивний слід у кольорах прапора Франції. Крім того, по країні відбуваються святкування, бали та вечірки: весь гексагон — так французи називають свою батьківщину, що формою схожа на шестикутник, — цього дня майорить триколорами.

Фестивалі

Каннський кінофестиваль — це міжнародна кіноподія, що належить до "великої п'ятірки" кінофестивалів. Його заснували в 1939 році після того, як фашистський режим Муссоліні та нацистський режим Гітлера втрутилися у вибір переможців Венеційського кінофестивалю.

Програму цьогорічного фестивалю представили 11 квітня. А згодом оголосили, що режисер, сценарист і продюсер Джордж Лукас отримає почесну "Золоту пальмову гілку" на церемонії закриття 77-го Каннського кінофестивалю.

Chorégies d’Orange — найстаріший фестиваль у Франції, що досі функціонує. Перший фестиваль Chorégies d’Orange відбувся в 1869 році з оперою Етьєна Мегюля "Йосиф".

Фестиваль опери проходить у збереженому римському амфітеатрі, що може вмістити 7000 відвідувачів. Цьогоріч заходи проведуть із 12 по 30 червня.

Франція — країна, де зародився фемінізм у політичній теорії

Жінки брали активну участь у подіях Великої французької революції. В 1789 році революціонерки написали жіночу петицію до Національних зборів. Проте її не розглянули, оскільки на зборах дотримувалися ідей просвітництва Руссо. Їх французький філософ виклав у романі "Еміль, або Про виховання", де роль жінки розуміється як роль матері та дружини.

У 1793 році Полін Леон і Клер Лакомб створили Товариство революційних республіканок, що налічувало 200 членкинь. Вони брали участь у поваленні жирондистів, але в 1794 році ця організація стала незаконною.

У філософа і соціліста-утопіста Фур'є з'явилася ідея фаланстеру. Це маленька громада, що існує заради своєї вигоди й взаємодопомоги. Існування фаланстеру, як переконував Фур'є, неможливе без емансипації жінок. Вважають, що в 1837 році він уперше вжив слово féminisme у значенні адвокування прав жінок.

Феміністичний рух став публічним під час революції 1848 року, а також проявився під час повстання Паризької комуни. 11 квітня 1871 року Наталі Лемель і Єлизавета Дмитрієва створили Союз жінок для оборони Парижу та догляду за пораненими. Асоціація вимагала гендерної рівності, рівності в оплаті заробітної плати, права на розлучення для жінок, ще вони виступали за введення права на світську та професійну освіту для дівчат.

Здобутком першої хвилі фемінізму у Франції є поява виборчого права жінок 21 квітня 1944 року.

Лувр — найбільш відвідуваний музей світу

Згідно з даними The Art Newspaper, Лувр у Парижі є найбільш відвідуваним музеєм у 2023 році. Його відвідали 8 860 000 разів. Заклад набрав 15 % приросту візитерів порівняно з 2022 роком.

Найбільше відвідувачів приваблює "Мона Ліза": її на час Олімпійських ігор планують перемістити в окреме приміщення заради кращої задоволеності туристів. Крім того, в Луврі експонується Венера Мілоська, Каріатиди (колони у вигляді жінок, виконують ту ж функцію, що й атланти), скульптури Мікеланджело Буонарроті "Раби" та багато іншого.

Музей д'Орсе в Парижі мав 3 871 498 відвідувачів у 2023 році. Національний музей мистецтв у Парижі спеціалізується на живописі, скульптурі та прикладному мистецтві Франції періоду 1848–1914 років. Д'Орсе відомий роботами реаліста Едгара Дега, імпресіоністів Едуарда Мане і П'єра-Огюста Ренуара, постімпресіоніста Вінсента Ван Гога.

Окрім найбільш відвідуваних музеїв, варто звернути увагу на Національний центр мистецтва й культури імені Жоржа Помпіду. Будівля в стилі хайтеку вміщує Національний музей сучасного мистецтва, бібліотеку, концертні та виставкові зали, Інститут дослідження та координації акустики й музики. Проте центр Помпіду закриють на 5 років з 2025-го задля розширення площі. Його можна буде знову відвідати у 2030 році.

У Франції найбільша кількість нобелівських лауреатів з літератури

Франція має 17 нобелівських лауреатів з літератури — це найбільша кількість для однієї країни.

Першим лауреатом Нобелівської премії також був французький поет — Рене Сюллі-Прюдом у 1901 році. Лауреат 1904 року Фредерік Містраль писав поезію окситанською мовою, що поширена на півдні Франції.

Останньою французькою письменницею, що отримала нагороду, стала Анні Ерно у 2022 році. Авторку відзначили "за сміливість і клінічну гостроту, з якими вона відкриває коріння, відчуження і колективні обмеження особистої пам'яті".

Також у Франції особливо цінують Гонкурівську премію, створену братами Жулем і Едмоном Гонкурами. Грошова винагорода там є символічною і становить 10 євро, проте перемога на премії дає лауреатам визнання. Премія існує виключно для авторів, що пишуть французькою мовою.

Класикою французької драми вважають Мольєра і П'єра Корнеля. Мольєр написав такі п'єси: "Дон Жуан", "Мізантроп", "Міщанин-шляхтич". А Корнель написав драму "Сід".

З французьких поетів варто відзначити Франсуа Війона ("Великий заповіт", "Малий заповіт") і Поля Верлена ("Сатурнічні поезії").

З художньої прозової літератури знаменитими на весь світ є "Собор Паризької Богоматері" Віктора Гюго та "У пошуках втраченого часу" Марселя Пруста.

Французьке кіно

Кінематограф виник завдяки французьким братам Люм'єрам. Проте на цьому вклад у кіно від Франції не завершився. Після стрічок італійського неореалізму французькі режисери хотіли винайти власну кіномову, яка стане революційною.

Режисер фільму повинен був мати повний контроль над усіма елементами картини від сценарію до операторської роботи та акторської гри. Новий підхід не покладався на дороге обладнання чи особливі умови зйомки — вони брали камеру, відкидали стилістичні правила та виходили на вулиці, щоб знімати світ.

Провідними діячами французького руху стали Франсуа Трюффо, Жан-Люк Годар, Жак Ріветт, Клод Шаброль та Ерік Ромер.

Основні особливості Французької нової хвилі:

  • неформальний стиль кінозйомки (ручна робота оператора та природне освітлення, імпровізація під час зйомок);
  • маловідомі актори або аматори (переважно);
  • експериментальне редагування, часто з використанням "стрибків";
  • відхід від традиційних голлівудських правил, як-от триактна структура або всезнаючий оповідач.

Фільмом, що започаткував Французьку нову хвилю, вважають "400 ударів" Франсуа Трюффо, оскільки в стрічці використано всі прийоми цього напряму. У фільмі розповідається про дорослішання підлітка Антуана Дуранделя, його стосунки в школі, вдома та на вулиці.

Французька музика

Французький шансон — це пісні з жартівливою фабулою, які виконують французькою мовою, зазвичай в кабаре. Текст пісні побудований на співаній поезії. Акомпанування шансону виконують акордеоном, скрипкою чи фортепіано. Історія появи французького шансону сягає XV століття. Шансон у XX столітті писали такі композитори, як Клод Дебюссі та Ернст Шоссон. До сучасніших виконавців шансону зараховують Едіт Піаф, Джо Дассена й Енріко Масіаса.

Найбільш прослухуваною франкомовною співачкою нині є Ая Накамура родом із Малі. Вона має виконати пісні Едіт Піаф на відкритті Олімпійських ігор на річці Сена в Парижі. Музикантка зазнала критики через расові упередження, однак її підтримав чинний президент Франції Емманюель Макрон.

Французька мода

Вважають, що французька мода набула значущості в XVII столітті за часів правління Людовіка XIV. Барокові химерні вбрання поширилися з королівського двору Версалю тогочасною Європою.

В 1858 році Чарльз Фредерік Ворт з Отто Бобергом відкрили в Парижі перший дім високої моди — haute couture.

В 1926 році Коко Шанель створила маленьку чорну сукню, яка стала революційною в жіночій моді через простоту і зручність.

В 1947 році модельєр Крістіан Діор презентував нью-лук, який переглянув моду жіночого вбрання, та в колекції Corolle повернув вишуканість "бутона квітки", що підкреслює тонкий жіночий силует.

Prêt-à-porter — "готовий для носіння одяг" — з'явився на противагу haute couture. Такий одяг створено для масового виробництва, але він має і дизайнерські колекції. Концепцію масового одягу створив Ів Сен-Лоран у 1960 році.

Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]

На початок