Держкомтелерадіо 26 січня оголосило переможців премії імені Максима Рильського. У номінації за переклад українських текстів мовами світу перемогу отримали головний редактор видання "Всесвіт" Дмитро Дроздовський та британський редактор Ендрю Шеппард за переклад англійською збірки дитячих творів "Ірпінь — мій дім". Однак це викликало гостру дискусію в суспільстві.
Член комітету перекладацької премії науковець і перекладач Максим Стріха заявив, що він не погоджується з таким рішенням і голосував проти. На його думку, премією відзначили працю, яка не має "ні найменших підстав (за складністю, художнім рівнем, суспільним розголосом) для такого відзначення".
У своїй колонці для видання "Читомо" перекладач (теж лауреат премії Рильського) зазначив, що хоча сама книжка"Ірпінь — мій дім" — це збірка текстів і малюнків ірпінських дітей, що пережили окупацію міста російськими військами на початку повномасштабного вторгнення. і гідна суспільного відзначення, але мало що можна сказати про професійну якість перекладу — оскільки самі тексти прості та невеликі. Крім того, за його словами, важко оцінити світове значення перекладу, оскільки книжка вийшла в українському видавництві "Самміт-книга" і презентацій за кордоном досі не мала.
Стріха стверджує, що Ендрю Шеппард, другий лауреат премії, є перекладачем з російської та редактором журналу британсько-російського товариства East-West Review (Great Britain-Russia Society).
У відповідь Дроздовський у журналі "Всесвіт" назвав книжку "Ірпінь — мій дім" проєктом культурної дипломатії.
"Максим Стріха шукає ворогів там, де їх немає. Шеппард — промоутер українського слова, перекладач, який має колосальний редакторський досвід. Він боліє нашим болем. Важливо сьогодні долучати тих, хто підставляє плече й робить багато для зміцнення наративу спротиву рашизму", — зауважує він.
Звинувачення у використанні Google-перекладача
Водночас перекладачка Ярослава Стріха у Facebook теж звернула увагу на недосконалість перекладу книжки англійською.
"З першого погляду очевидно: до створення цього перекладу непричетні люди, що добре знають англійську, бо там повне бінго помилок не носія мови, від дуже дивного вибору недоречних синонімів до дуже неприродного порядку слів у реченні і т.і." — написала вона.
Зокрема, фахівчиня зазначила, що книжку взагалі могли перекласти за допомогою ШІ.
"І гуглтранслейт, і переклад, підписаний іменем Дроздовського і Шеппарда, пишуть «I well remember that terrible day». Для живої людини очевидніший і уживаніший порядок слів у тексті, що не є поетичним — «I remember that terrible day well». Так само живій людині очевидно, що «кольорові кульки» — це повітряні кульки, balloons. Але цього не знає ШІ й пише balls — і так само у перекладі, підписаному іменем Дроздовського і Шеппарда".
У Facebook, під постом видавця Івана Степуріна, Дроздовський заперечив причетність до перекладу будь-якого ШІ.
"Який Google Translate? У Ярослави патологічне загострення. То вона пише, що Ендрю — моя містифікація. То наводить аргументи, які на голову не налазять", — зазначив перекладач.
Разом з тим, голова Держкомтелерадіо Олег Наливайко не підписав присудження премії. У відомстві заявили, що з'ясовують обставини нагородження Дмитра Дроздовського та Ендрю Шеппарда.
Звинувачення Дмитра Дроздовського у плагіаті
Дроздовський вже не вперше стикається з критикою через переклад і плагіат із різних джерел.
Журналістка та телеведуча Суспільного Мирослава Барчук нагадала, що ще 2018 року в книжці перекладача "Множинність реальності в англійському постпостмодерністському романі", опублікованій за його докторською дисертацією, знайшли 64 % плагіату.
Згідно з аналізом групи літературознавцівАналізом книжки Дроздовського займалися Тетяна Рязанцева, Павло Михед, Олесь Федорук, Михайло Назаренко й Дмитро Єсипенко., у книжці було повністю списано десять підрозділів і ще чотири частково, а також вступ і висновки. Вони виявили, що Дроздовський перекладав із російської, англійської та іспанської мов наукові публікації та не зазначав авторства і не посилався на них.
А у листопаді 2018-го вчена рада Інституту літератури анулювала рекомендацію монографії до друку.
Крім того, у лютому 2022 року науковець Богдан Тихолоз звинуватив Дроздовського в тому, що той у статті "Українське шістдесятництво: розставляючи крапки…" використав частини його праці "Поети-шістдесятники" без вказівки на авторство.
Сам Дроздовський заперечує будь-які звинувачення у плагіаті: "М. Стріха зачепив у дописі питання з плагіатом, покликаючись на вікіпедію — моя провина, що я обрав тишу й мовчання. Проте оскільки він публічно це згадує, то дозвольте надіслати копію висновку. Про це немає на вікіпедії — можливо, це моя помилка…" .
До публікації він додав скрин, ймовірно, експертного висновку щодо дисертації.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
