"За нами не залишають права на правоту". Велике інтерв'ю з Оленою Гончарук про Довженко-Центр

"За нами не залишають права на правоту". Велике інтерв'ю з Оленою Гончарук про Довженко-Центр

Ексклюзивно
"За нами не залишають права на правоту". Велике інтерв'ю з Оленою Гончарук про Довженко-Центр
. Колаж: Вікторія Желєзна / Суспільне Культура

6 лютого Олена Гончарук виграла конкурс на посаду генерального директора Довженко-Центру. Наступний крок має зробити Держкіно, адже саме там мають підписати контракт із новою очільницею інституції.

І цей конкурс, і новий контракт не скасовує того, що Гончарук продовжує виконувати обов'язки генеральної директорки Довженко-Центру з 2021 року. Журналіст Суспільне Культура Олексій Мацкевич поспілкувався з Оленою Гончарук про відкриту проти неї кримінальну справу, її програму, представлену на конкурсі, спроби Держкіно змінити статут Центру.

Про Андрія Алферова

Востаннє ми з вами говорили наприкінці листопада – на наступний день в.о. генерального директора призначили Алферова. Чи дійшов він до Довженко-Центру і якою, на вашу думку, була його функція?

З Андрієм ми багато працювали на кінематографічні теми – це були й покази, й кураторські програми, й була прекрасна виставка про фільм "Польоти уві сні та наяву" Романа Балаяна. Коли Андрія призначили на виконання обов'язків Держкіно, ми дійшли обопільної згоди, що маємо зустрітися та поговорити.

Андрій погодився на пропозицію виконувати обов'язки керівника, щоб допомогти Центру й діяти в його інтересах.

Але виникає питання, як в цьому допомагатиме Держкіно, яке має абсолютно протилежні завдання від тих, які ставив перед собою Андрій?

Велике інтерв'ю з Оленою Гончарук
Андрій Алферов. Колаж: Ніка Назаренко

Колектив зустрічався з ним, доволі довго розмовляли. Ми зі свого боку розповіли, наскільки складною виглядає ситуація. Очікували від нього пропозицій, як вирішити. У нас була домовленість, що Андрій впродовж кількох тижнів спробує вирішити критичне питання скасування наказу про реорганізацію і досягти домовленостей з Держкіно щодо фінансування Довженко-Центру. І це було б підтвердженням з боку Держкіно, що воно не тільки готове йти на діалог і розуміє свою міру відповідальності, але й було б певними гарантіями для новопризначеного виконувача обов'язків, що він все-таки може бути ефективним і зможе реалізувати те, заради чого опинився в цьому процесі.

Але змін ніяких не відбулося: наказ так і не було скасовано.

Питання статусу "Національного" й Державного фонду фільмів взагалі відсунули у часі. Фінансування наше в цьому році було зменшено ще на 2 млн. І гарантій того, що є потенціал для розмови та зміни, немає, принаймні Держкіно в діалог не вступає.

"Потрібно було когось свого. Я вважаю, що я тут свій". Велике інтерв'ю з Андрієм Алферовим

Алферов мав виконувати обов'язки очільника до проведення конкурсу?

Так, але Андрій так і не зміг увійти на посаду. Для цього були потрібні юридичні підстави. По-перше, потрібні були гарантії Держкіно, що вони готові брати участь в цьому діалозі через скасування наказу про реорганізацію, але цього не відбулося.

Більше того, у Держкіно були всі повноваження, наприклад, підписати контракт зі мною. Ці зобов'язання перейшли від Міністерства культури, яке цього не зробило, до Держкіно.

Вони мало того, що не планували підписувати, а ще й поширили неправдиву інформацію про те, що конкурс та його результати – недійсні. Хоча це не так, результати того першого конкурсу досі залишаються чинними, бо вони в жоден спосіб не були скасовані.

Нам були потрібні ці гарантії, і це б Андрія також убезпечило. Він людина з гарною репутацією, і не хотілося б, щоб у цей бруд, який Держкіно множить навколо Центру, втягувалися інші люди.

Другий момент, що керівником підприємства є той, хто внесений до Державного реєстру. Для цього потрібні належним чином подані документи. Держкіно цих документів не надало, тому ми не змогли навіть фізично внести в.о до реєстру.

Виходить так, що впродовж майже двох місяців Андрій не міг виконувати обов'язків, тому Центр працював у фактично обезголовленому стані, в ситуації, спричиненій органами управління. Навіщо це було робити? Сподіваюся, ми колись дізнаємося.

Як Держкіно хотіло змінити статут Довженко-Центру

Чи був за цей час якийсь діалог від Держкіно і Мінкульту з вами про ситуацію?

Схоже, що Держкіно не сильно цим переймалося – їх у принципі не цікавить функціонування Центру як важливої інституції. Хоча ми неодноразово зверталися і в публічній комунікації, і в офіційних листах і навіть на неформальних зустрічах щодо того, що нам треба розуміти, які завдання перед Центром ставить орган управління.

Довженко-Центр є доволі самостійною інституцією, визначаючи свою господарську чи проєктну діяльність, ми керуємося статутом і діємо в межах тих повноважень, які на нас покладені державою і які описані в статуті.

Але Держкіно навіть у це намагалися втрутитися, вони самовільно змінили статут Центру, але не змогли його зареєструвати. Прикрим є той факт, що Центр про це навіть не був повідомлений.

Нас навіть не ознайомили з тим документом, за яким інституція мала працювати.

Що змінив би цей документ в роботі інституції?

Метою діяльності Довженко-Центру є збереження, реставрація, примноження, популяризація кіноспадщини. Це наша первинна мета. Для цього Центр був колись створений. Зрозуміло, що подібні функції наближені до завдань бібліотеки, архіву, музею – вони не є в своїй природі комерційними, вони не мають на меті отримання прибутку.

Наша діяльність створює social benefit – суспільну користь, яку важко монетизувати, але ми можемо оцінити її ефект, спостерігаючи, наскільки освічене наше суспільство, наскільки добре воно знається на мистецтві, цінує демократичні цінності.

Власне, в цьому полягав основний ефект від нашої діяльності. У редакції Держкіно всі ці освітні, суспільні функції були перенесені вниз переліку й основним стало здійснення підприємницької діяльності в галузі кінематографії.

інтерв'ю з Оленою Гончарук, очільницею "Довженко-Центру"
Фото: Andrey Lobov, Facebook Олени Гончарук

Що під цим мається на увазі?

Не знаю, що вони закладали, але це означає, що в новій візії Центр є комерційним підприємством. Центр зобов'язаний отримувати прибуток, з якого буде платити дивіденди в центральний бюджет.

Отже, це може вплинути на те, що Центру довелося би радикально змінити свою діяльність та поставити її на комерційні рейки.

Чинний статут зовсім не заважає нам отримувати дохід, проводити заходи, продавати квитки, книжкові видання, але це насамперед є результатом нашої дослідницької, наукової, освітньої діяльності.

Скоріш за все нова редакція статуту змусила б нас докорінно змінити суть діяльності і, можливо, перейти на продакшн або пост-продакшн фільмів, а це нівелює основну функцію, заради якої ми створені, і яку в країні не так багато інституцій може виконувати. Оскільки Довженко-Центр є єдиною установою, яка працює з кіноспадщиною і досліджує її на перетині різних жанрів, різних видів мистецтв.

"Протистояння бюрократів і митців, невігласів і людей освічених": Юрій Макаров про події навколо "Довженко-Центру"

Про програму Олени Гончарук

Відбувся вже другий конкурс, з другої спроби ви перемогли, набрали 6 голосів членів журі. Можете розповісти, по-перше, чи ви приходили з тією ж програмою, з якою приходили на перший конкурс? А по-друге — що після цього далі? Який алгоритм дій?

Програма дещо відрізнялася від попередньої, яка була озвучена у 2021 році, але не змінилися сутнісні і засадничі речі. У моєму уявленні, і я в цьому зміцнилася, ми захищаємо колекцію. За 28 років існування Центру вдалося вийти на рівень повноцінної колекції, завдяки якій можна створити уявлення про український кінематограф як про цілісне явище, про феномен.

Звісно, за два роки я отримала більше досвіду, більше розуміння господарської діяльності, того, як Центр має функціонувати. Це як у людському організмі – його функції життєзабезпечення мають працювати безперебійно чи оптимізовано.

Війна підняла дуже багато питань: від важливості освіти й до того, що жодна будівля в Україні не може бути достатньо безпечною, аби захистити колекцію чи людей.

Тому в новій програмі я говорила про завдання, які має Центр вирішувати, щоб наше перебування і всього, що під цим дахом, стало більш безпечним.

Посилилася важливість міжнародної співпраці, оскільки ми бачимо нашу вагомість на світовій арені, але також розуміємо необхідність світової підтримки для України, щоб перемогти у війні. Два роки тому перед нами не стояв ризик реорганізації або загрози від органів управління, що також потребує залагодження.

Коли мають підписати контракт

Конкурс — це лише частина процесу призначення керівника. Комісія працювала фахова, вони забезпечили гідну процедуру для всіх учасників конкурсу. Але я наголошую, що один конкурс вже відбувся і його процедура була порушена. Чи отримаємо ми наступний конкурс, у який відбудеться втручання?

Далі за органом управління такі кроки: має бути погоджений протокол засідання комісії, визнаний переможець і підписаний контракт впродовж двох місяців з моменту оголошення конкурсу.

Інакше це свідчитиме про невиконання органом управління своїх зобов'язань.

Велике інтерв'ю з Оленою Гончарук
Фото: Alex Zakletsky, Facebook Олени Гончарук

Чому контракт важливий? Тому що в ньому означені не лише умови праці, права керівника та його обов'язки. Контрактом фактично фіксується стратегія розвитку інституції на рік та на 5 років, ключові критерії оцінювання.

Оскільки попередній не був підписаний, це дало фактично необмежені можливості для органів управління – Міністерства і Держкіно – маніпулювати, не ухвалювати наші фінансові документи, не робити щодо нас важливих рішень, які лежать у сфері відповідальності якраз органів управління.

Адже їхні задачі — не лише безкінечно контролювати і вчиняти тиск, але також і забезпечувати умови для того, щоб підпорядковані інституції могли реалізовувати свої завдання найкращим чином.

Гончарук звинувачує Мінкульт, а в Мінкульті кажуть, що будівля Центру могла б стати пам'яткою

Кримінальна справа проти Гончарук

Перед "першою спробою" конкурсу, 3 лютого, проти вас відкрили кримінальну справу. Ви написали у фейсбуці, що для вас це було неочікувано – чи можуть з вами підписати контракт, враховуючи, що є ця справа? Чи може вона бути причиною не підписувати з вами контракт?

Я дізналася про це з інтернету – з офіційних джерел я інформацію не отримувала. Підозріло виглядає те, що заява ця була відкрита 2 лютого, напередодні конкурсу. Не раніше, хоча органи управління постійно мають доступ і право запитувати у нас інформацію в належний спосіб. І коли потрібно, вони це роблять.

А коли потрібно – Держкіно приховує, що отримує від нас документи, розганяється інформація, що Центр не надає документів. Що є неправдою – і нас принижує, але за це ніхто не буде вибачатись.

Наприклад, зобов’язання органу управління, який оголошує конкурс, — опублікувати умови праці майбутнього керівника і фінансову звітність інституції. Ці документи були надані в Держкіно, проте публічно вони заявили, що не було цієї інформації, тому вони не змогли її розмістити.

Потім випадково виявилося, що в них є ці документи, що "десь лежали", та коли я запитала заступника голови Держкіно, чи визнають вони публічно те, що мали ці документи, він сказав: "Я уже вибачився перед членами комісії". Але публічного спростування цієї інформації не було.

Виглядає так, що Центр зайняв ворожу позицію та не надає навіть обов’язкових документів. Таке оббріхування плямує нашу репутацію, викликає питання в зарубіжних партнерів і загалом не дуже сприяє переможному настрою.

Для мене відкриття провадження стало несподіванкою, над цим зараз працюють адвокати. Тому що для претензій, які намагається висунути Держкіно, – а воно висуває їх по максимуму – підстав раніше не було. Між органом управління та підлеглою інституцією існує формат офіційного обміну документами. І великих претензій до нашої роботи в офіційному вигляді не було. Маю на увазі догани, висновки – був акт єдиний перевірки, проведений у дуже дивних обставинах, з порушеннями, з перевищенням повноважень.

Ми надали заперечення – вони не були враховані. За нами не залишають права на правоту.

Навіщо Держкіно це робить? Я сподіваюся, що ми колись дізнаємося.

Оскільки це наразі підозри, вони не мають вплинути на укладення контракту. Тому що звинувачень немає і я не знаю, що шукають.

Колишній гендиректор "Довженко-Центру" висловився щодо обшуків правоохоронцями у інституції
"За нами не залишають права на правоту". Велике інтерв'ю з Оленою Гончарук, очільницею "Довженко-Центру"
Фото: Maryna Skyrda/Facebook

У світлі звинувачень, які звучать… хочеш не хочеш, але на них доведеться реагувати. Але це питання інтерпретації. Тому важливо розібратися й знайти першоджерела, бо в таких справах визначальну роль грає мотивація. Мотивація того, хто ініціює той чи інший процес. Поки що Держкіно придумує певне рішення, яке йому треба втілити, а потім під це рішення підганяється й моделюється середовище.

Які методи для цього застосовуються? Теж викликає питання.

Але я вважаю, що дії керівника, який готовий взяти на себе відповідальність за державне підприємство, не мають за замовчанням підпадати під презумпцію винуватості, інакше хто тоді захоче керувати державними установами?

Є така на Заході практика – celebrating mistakes – святкування помилки. Це практика анімаційної студії Pixar. Помилок не робить той, хто нічого не робить – помилка є частиною експерименту. Вона демонструє, що ми пішли не тим шляхом, але можна здійснити корекцію. Помилку потрібно відрізняти від злих намірів, бо між ними є суттєва різниця. Тому мені ця практика Pixar дуже близька. Їхня культура комунікації виведена на той рівень, що працівники не бояться говорити між собою про помилки, бо вони не бояться покарання. Це робить успішними самих творців та їхні мультфільми.

Про Держкіно, Мінкульт і Ткаченка

Держкіно йде напролом, тоді як Міністерство багатьох рішень уникало або ухилялися. Як із приватизацією – Держкіно одразу написало згоду, що воно підтримує, а Мінкульт сорок днів не давав відповіді. Через сорок днів вважається, що це "мовчазна згода". Вони так можуть залишити собі простір для маневру і сказати "ми не погоджували", "загубили цей лист, не побачили". Це така тактика ухиляння і непомічання.

Хибною є і та, і та. Хоча Міністерство більш професійне в артикулюванні своїх намірів, там краще з цією культурою… Щоб бути ефективними, ми маємо знати намір одне одного. Вони мають бути озвучені, щоб ніхто не витрачав ресурс намарно. Через замовчування намірів Держкіно ми перебуваємо в клінчі – це дуже погано й для культури, і для кіно, й для Держкіно.

Реорганізація "Довженко-Центру": велике інтерв'ю з очільницею Держкіно Мариною Кудерчук

Мінкульт очолює людина з медіа. Зараз це "Міністерство культури та інформаційної політики" — Ткаченко дуже чутливий до розголосу. Чому Міністерство вирішило втрутитися у конфлікт Центру і Держкіно? Бо це міг бути гарний піарний кейс.

І Міністерство виступило миротворцем. Хоча насправді участь Міністерства в нашому житті полягає в тому, що Міністерство є профільним органом управління, який відповідає за збереження спадщини. У Держкіно немає таких фахівців і компетенцій. Історично так склалося, що Держкіно було фаховим у фінансуванні сучасного кіновиробництва, а щодо спадщини довіряли Центру.

Ще одна причина втручання: люди під час мистецького заходу на сходах почали раптом виголошувати "Ткаченка – у відставку!". І Міністерство відреагувало. У Держкіно інша парадигма.

У вас був ще один позов до Держкіно від Довженко-Центру про скасування реорганізації.

Ця справа розглядається зараз в господарському суді. Минулого разу в засіданні було оголошено перерву до 21 лютого.

Сподіваюсь, ми перейдемо до розгляду справи по суті. Зараз суддя була на етапі заслуховування всіх сторін, долучення третіх сторін до справи – і я є одним з учасників цієї справи, оскільки вважаю, що наказ про реорганізацію порушує мої особисті права як працівника Центру.

Діяльність Довженко-Центру зараз

Чим ви зараз займаєтеся як керівниця Центру, і чим займається сам Центр? Чи будуються якісь плани, поки очікується підписання всіх бюрократичних моментів?

Ситуація в багатьох аспектах подібна до того, як Україна поводить себе у ситуації війни. Навіть у таких пекельних умовах країна живе, працює, функціонує – практично всі системи життєзабезпечення діють. У нас зараз немає шансу поставити життя на паузу і десь після перемоги до нього повернутися. Це два паралельних процеси і вони між собою дуже взаємопов'язані. Так і в Центру немає можливостей і права зупинятися.

По-перше і насамперед, тому що наша діяльність є важливою. Ми маємо дбати про кіно, брати фільми на збереження, цифрувати і показувати їх – на це є великий запит, на знання про український кінематограф, суспільство хоче знати про себе.

Я сподіваюся, що за кілька тижнів ми запустимо лекційну програму про українське кіно, вона буде відбуватися тут безпосередньо, в Центрі. У партнерстві з Кіно42 триває цикл кінопоказів "Ніжне. Пристрасне. Палке" – це кураторська кінопрограма, присвячена українській мелодрамі.

Феномен Фелліні. Як режисер змінив світове кіно та чому його неможливо повторити
інтерв'ю з Оленою Гончарук, очільницею "Довженко-Центру"
Фото: Довженко-Центр

Також ми готуємо зараз велику міжнародну презентацію в Іспанській фільмотеці. Це програма, присвячена українському кіноавангарду. Зараз у Мадриді триває велика виставка "В епіцентрі шторму", яка розповідає про українське мистецтво 1920-1930 років, і Довженко-Центр підготував програму з чотирьох фільмів та лекційного супроводу.

Ми готуємо заявку на УКФ, бо грантові програми в цьому році поновилися. Займаємось регулярним оцифруванням фільмів та архівних експонатів, готуємо дослідницький проєкт про українську анімацію, який мав вийти минулого року. Ми функціонуємо й боремося.

Як сприймають ситуацію з Довженко-Центром за кордоном

Щодо ваших закордонних колег — чи впливають вони якось на ситуацію в Україні, чи змінилося щось за цей час у їхній комунікації з вами? Чи через них можна вийти й донести свій меседж керівництву держави, що не чує Держкіно?

Це складна дипломатична ситуація, бо вони дуже делікатні та не хочуть нашкодити Україні в сенсі будь-якої допомоги, яку країни загалом надають Україні.

Те, що відбувається між нами й Держкіно, – це серйозна репутаційна неприємність.

Тому ми маємо всебічну підтримку за кордоном, де прекрасно розуміють, що таке кіноархів й в чому складність його діяльності, але, на жаль, ми маємо свідчення того, що Держкіно свого часу "заспокоїло" всіх повідомленням про намір провести конкурс – у світі конкурси сприймають як демократичну процедуру, і це вплинуло на закордонних колег.

Чому навколо "Довженко-Центру" ламаються списи
"За нами не залишають права на правоту". Велике інтерв'ю з Оленою Гончарук, очільницею "Довженко-Центру"
Колаж Суспільне

Про громаду

Багато людей прийшло підтримати Довженко-Центр. Як зараз, у цій ситуації, спільнота, прихильники Центру можуть допомогти вам і команді відстояти свої права та продовжувати займатися тим, чим ви займалися?

Спільнота справді багато зробила і продемонструвала зацікавленість головного стейкголдера — суспільства. Завдяки такій реакції стає очевидно, що Центр робить щось потрібне. Це вже знімає звинувачення про те, що Центр бездіяльний та незрозуміло чим займається. Це відкритий простір і творча територія, отже, люди бачать тут цінність, для чого це все існує.

Я досі не маю відповіді на те, що суспільство має зробити.

Але вчора я побачила по реакції багатьох людей на конкурс, що моя перемога на засіданні була сприйнята багатьма як їхня власна перемога. Це важливий знак того, що нас можуть почути, й роль суспільства є надзвичайно важливою.

Якщо цієї перемоги не станеться, якщо вона не буде зафіксована, то, думаю, це буде сильний удар по настрою, це може бути дуже великим розчаруванням. Тому ми будемо ще міркувати, як можна залучити або який сигнал подати суспільству. Але я бачу, що люди відчули, що це потрібно. Що вони не дарма за щось борються.

Цілик, Жадан і Забужко записали відеозвернення на захист "Довженко-Центру"

Що відомо про конфлікт Держкіно та Довженко-Центру

  • Довженко-Центр ще 13 липня 2022 року офіційно перейшов у пряме підпорядкування Держкіно України.
  • 16 серпня стало відомо про наказ Держкіно реорганізувати Довженко-Центр у декілька нових юридичних осіб. У Центрі заявили, що це рішення означає ліквідацію національного кіноархіву.
  • 28 жовтня Довженко-Центр повідомив, що вони подали в суд на Держкіно з вимогою визнати незаконним та скасувати наказ про "реорганізацію".
  • 2 листопада Держкіно опублікувало наказ про усунення Олени Гончарук від виконання обов'язків.
  • 15 листопада міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко ініціював зустріч з керівництвом Держкіно, Довженко-Центру, представниками Офісу Президента та депутатами стосовно врегулювання ситуації. За результатами зустрічі Держкіно оголосило, що наказ про реорганізацію призупиняється.
  • 21 грудня на сайті Держкіно опублікували оголошення щодо публічного конкурсу на посаду керівника Довженко-Центру.
  • 3 лютого стало відомо, що проти колишньої в.о. генеральної директорки Довженко-центру Олени Гончарук порушили кримінальну справу.
  • Конкурс, який мав відбутися 3 лютого, перенесли на 6 лютого через повідомлення про замінування адміністративного приміщення Держкіно.

Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube

Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!

На початок