У мережі з'явився трейлер документального фільму про дитинство і війну "Мрії дітей міста Марії" (реж. Тарас Ткаченко). У стрічці діти, які пережили окупацію в Маріуполі, діляться своїми історіями та мріями – колишніми і теперішніми. У широкий прокат стрічка вийде після прокату фестивального.
Тим часом подивилася доволі незвичне документальне кіно. Його героїня (вона ж одно із авторок) нині захищає Україну в лавах Збройних сил. А стрічка – це, власне, передісторія до цього. Отож, документальна драма "Аліса в країні війни", режисерки Аліса Коваленко і Любов Дуракова, Україна, 2016 рік.
Про що фільм "Аліса в країні війни"
Героїня фільму – сама Аліса Коваленко. Це своєрідний відеощоденник дівчини, яка знімала найстрашніші дні й години Революції Гідності, а потім вирушила на Донбас. Навесні 2014-го вона документувала все, що там відбувалось. Називалася російською журналісткою, бо було по-справжньому страшно.
Далі – потрапила в полон до сепаратистів. Те, про що героїня не може говорити, але і вирізати з історії, на жаль, не може теж. Після звільнення Аліса повернулась на лінію фронту. Фільмувала майже всі гарячі точки, зокрема, Піски і Донецький аеропорт. Знімала за кількасот метрів від ворожих позицій, в умовах вуличних боїв і артобстрілів. І десятки разів перетинала кордони – між мирним світом і війною.
Починається фільм незадовго до Майдану. На дні народження Аліса, яка народилася в Запоріжжі, навчає друзів своєї улюбленої лемківської пісні. Пісня називається "Пливе кача по Тисині". Ніхто і гадки не має, що за кілька місяців вона стане символом нової самопожертви.
"Зараз треба знімати там, де не будеш заважати". Як повномасштабне вторгнення вплинуло на роботу документаліст_ок
Чому варто дивитись
Знаю, що ви можете подумати. Що документалістика про війну завжди схожа – кадри боїв, руйнувань, історії військових, історії цивільних. Так. І ні.
Думаю, таке особисте кіно, як "Аліса в країні війни", трапляється не так і часто. Адже героїня (вона ж одна з режисерок) показує і війну, і себе в ній. Власне, свої мандри країною війни, – як дівчина з камерою приїжджає на позиції, навчається виживати в найекстремальніших умовах, знаходить однодумців і більше – друзів.
Аліса чесно показує свої свої емоції і рефлексії на все. Стосунки з хлопцем (французьким воєнкором) і особисте життя, яке ледь не зруйнувала війна. Аліса і Стефан – наче герої воєнної мелодрами – виходять на зв'язок із різних гарячих точок. Зрештою він вмовляє дівчину зупинитися. Але вона не може.
Висновок
Що найбільше вражає в цьому кіно? Звичайно, унікальні зйомки з Пісків і з вежі Донецького аеропорту. Екстремальні кадри, які могли коштувати життя, зняті під час прильотів чи кулеметної черги. Замальовки з фронтового життя, котрі Аліса знімає як своя – зсередини.
Але найбільше вражає вона сама. Її відважність і активна позиція щодо всього, що відбувається. "Аліса в країні війни" – це не хроніка перших місяців АТО. Як і кожен щоденник, це кіно особисте і трохи стихійне. Та насамперед е історія вибору.
Віра в кіно: рецензія на короткометражний фільм "Фронт очима японця" від Babylon'13
Читайте нас у Facebook або Telegram
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
