Сергій Мартинюк і Ко з початку повномасштабної війни видали вже кілька нових пісень, останньою з яких є "На Чорному морі". Адже музиканти гурту "Фіолет" встигають не лише волонтерити та збирати кошти на потреби ЗСУ, але й записувати музику.
Чому волинська група записала присвяту Одесі, чи можна проводити безпечні концерти в Україні та чим наразі заробляти музикантам – про це Сергій "Колос" Мартинюк розповів Ксенії Івась у шоу "Вікенд Нової Музики" на Радіо "Промінь".
Про нову пісню
Ми сьогодні представляємо нову пісню гурту "Фіолет", яка присвячується місту-герою Одесі. І з цього приводу ми запросили у студію Сергія Мартинюка.
Пісня "На Чорному морі" позапрограмна. Зазвичай ти виношуєш якусь емоцію, якийсь образ. А тут просто спонтанно прийшло відчуття потреби моря Одеси. Звичайно, все те, що народилося всередині, не могло не спрацювати через призму війни й того, що Одеса зараз один з південних форпостів України. Обмежувальна лінія між мною та рашкою.
Пісня ця народилася абсолютно камерно. Не мейнстрімно, не комерційно. Вона триває 5 хвилин і там багато Одеси, багато якихось моїх рефлексій внутрішніх, бо Одеса для мене – це місто друзів. Вони не виїхали за кордон – лишилися в Одесі, вони живуть, волонтерять, займаються тим, чим можуть займатися. Для мене всі міста - це не просто міста, а це люди, які живуть в тих містах. І Одеса, напевно, один із найяскравіших в цьому плані прикладів.
Коли ми прем'єрили пісні "Фіолет", зокрема "Говори", ти казав, що не дуже задоволений записом і хотів би щось змінити, бо було все дуже швидко записано. Як швидко цього разу все записувалося, наскільки ти задоволений?
Пісня швидко народилася, ще швидше записалася. Немає якогось відчуття дискомфорту, тому що було мінімум засобів. На все пішло дві сесії: одна сесія - з клавішником, друга - вокальна. Ще була одна зустріч на студії, під час якої ми зводили пісню, і на тому вся історія скінчилася.
Потім наш менеджемент підшукав через знайомих людей, в яких знайшлись гарні кадри Одеси, які вони ще "не світили". Нас цікавили панорамні зйомки. Спочатку ми планували познімати актуальну Одесу, але з'ясувалося, що усі зйомки Одеси під час війни, особливо ті, що стосуються територій міста – заборонені. Тому ми були вимушені послуговуватися не актуальними, а більш старішими кадрами.
Але ж на відео там пусті вулиці, пусті лавки.
Це ковідні часи.
Ти розповідав про одеських друзів, у вас взагалі, здається, в Одесі справжня Фіолет-family – ти спілкуєшся зі своєю фан-спільнотою зараз?
У щоденному режимі. З кимось спілкуємося дружньо, з кимось конфліктую, останні кілька днів особливо. Позавчора я виклав у себе в Інстаграмі сторіз, заклик до своїх російськомовних друзів, що зараз саме час переходити на українську мову, якби некомфортно і важко вам не було. Не треба, щоб якась спільність існувала разом з рашкою.
На мене в коментах накинулося дуже багато людей, начебто я ділю українців. Хтось з моїх шанувальників, хтось з музичного цеху абсолютно не пов’язують російську мову з російською культурою, російську культуру з армією, з агресією. І я вже втомився трошки від цього. Не хочеться свій ресурс витрачати, але ми це питання маємо рано чи пізно вирішити.
"Ляпіс Трубецкой" он заспівав українською.
Та це зрозуміло, але мене більш цікавлять мої співвітчизники.
Про підтримку фанатів
Як ти підтримуєш своїх шанувальників? Чи можливо, тебе фани підтримують?
З початку повномасштабного вторгнення дуже багато моїх шанувальників зверталися з питанням поселення. Я допоміг цілій групі людей переселитися на Захід України. Це наші шанувальники з Харкова, з Дніпра, з інших регіонів. Також є багато наших шанувальників, рідні яких пішли воювати – і ми робимо збори для них. Я маю виходи на низку волонтерських штабів, і якщо мені прилітає якийсь запит, я скеровую цих людей.
Скільки людей нараховується у вашій Фіолет-family?
Не знаю. Навіть не знаю, яким чином зробити такий підрахунок.
Можна підрахувати свою фан-спільноту на Фейсбуці, в Інстаграмі.
Це не показник. В умовного артиста на сторінці 100 тисяч підписників, а на сольні концерти до нього можуть прийти до 60 людей. А може бути 10 тисяч підписників – але повні зали.
Улюблені місця в Одесі
Давай повернемось до Одеси. Якщо абстрагуватися від війни – міг би ти назвати, що саме в Одесі ти любиш найбільше? Видай нам якийсь топ-3.
Це банально, але я люблю пляжі під Одесою. Чесно кажучи, я не знаю, що то за локації, бо друзі просто садили мене в машину і везли. Ми виїжджали за смугу міських пляжів – і там були скелі, там було дуже мало людей.
Пам’ятаю, одного разу ми відіграли концерт, запланували собі, що зараз потусимо годин 5-6 і поїдемо собі на Луцьк. В результаті ми на кілька днів лишились в Одесі, дві наступні ночі не спали – і це один з найкращих спогадів, бо там було все – і купання голяка, і … різне було, не хочу про це зараз говорити. Але спогади приємні.
Як музика підтримує в умовах війни та чи готові люди підтримувати її
В умовах, коли всі донатять на Байрактари, чи готові люди підтримувати музичну індустрію? Ходити на концерти?
Десь готові, десь не готові. Це не питання готовності, це питання безпеки. Далеко не в усіх містах є приміщення з укриттями чи бомбосховища, в яких можна проводити концерти. З того, що ми бачили – є таке у Львові, в Черкасах. Решта концертів на свій страх і ризик проводяться в залах, які абсолютно не пристосовані до ситуації. В нас от концерт в неділю в Білій Церкві, 23-го липня концерт у Львові, і мені пишуть мої шанувальники, що з питань безпеки вони певно що не прийдуть. Почекають кращих часів. Особливо після ракетного обстрілу у Вінниці.
Як тоді допомогти музикантам вижити?
Хтось просить донатити, бо в музикантів забрали оплачувані концерти. Але мені особливо соромно. Стільки зараз ініціатив збору коштів на зброю, на допомогу біженцям. І збирати гроші на музику? Я такого не буду робити.
Про підтримку ЗСУ
Як гурт "Фіолет" підтримує ЗСУ? Ви даєте концерти благодійні?
Так, постійно. Ідемо туди, куди нас запрошують. На найближчих концертах теж збиратимемо на ЗСУ. Всі гроші від квитків підуть на ЗСУ. Також ми зосереджені на тому, щоб купувати і переганяти автівки на фронт. Там, на жаль, автівки - розхідний матеріал. Сьогодні автівка приїхала, а завтра її вже нема. І добре, коли не стає тільки автівки. Це конвеєрний процес. Більшість тих авто, які пішли на фронт від нас місяць тому – їх вже немає.
Всі музиканти мої так чи інакше десь задіяні. Наш барабанщик з Олегом Скрипкою їздить Європою. У Вінниці ледве не потрапили під ракетні удари. Їхали на зустріч із організатором концерту, який зараз в реанімації. Але, слава Богу, спізнилися.
Редактори тестової версії — Світлана Берестовська і Міла Кравчук.
Підписуйтеся на Радіо "Промінь" у SoundCloud, щоб першими почути нові епізоди подкасту “Вікенд Нової Музики” та дізнаватися про найяскравіші новинки від українських артистів.
Більше про сучасну українську культуру
- Як росіяни 30 років формували залежність українського музичного ринку від Москви
- Чому українська музика 90-х така дивна (і така прекрасна)
- Alina Pash: "Ще багато роботи, щоб повернути повагу людей"
- Валерій Харчишин, "Друга Ріка": "Ми воюємо, збираючи на концертах гроші для ЗСУ"
- Чому українці масово слухають російські пісні та чи можна це змінити
Читайте нас у Facebook та Telegram
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
