Перекладачка, поетка і дипломатка Ніна Мюррей стала лавреаткою Drahomán Prize за 2025 рік. Премію їй присудили за англомовний переклад драматичної поеми "Кассандра" Лесі Українки.
Ніна Мюррей прокоментувала перемогу в етері програми "Ранок культурної людини" на Радіо Культура.
Лавреатка поділилася, що нагорода стала для неї "великою несподіванкою" та водночас честю. Вона зазначила, що сприймає її як визнання понад двадцяти років роботи в галузі перекладу.
За словами Ніни Мюррей, переклад "Кассандри" дався їй відносно легко:
"Там мова Лесі Українки дуже жива й динамічна. Я просто чула в голові цих персонажів, як вони розмовляють одне з одним. Перекладати, наприклад, «Бояриню» Лесі Українки було значно складніше, тому що вже в першій сцені там більш архаїчна мова. А з «Кассандрою» якось так склалося — зірки зійшлися і вона переклалася".
Мюррей також звернула увагу на те, що після 2022 року посилився міжнародний інтерес до творчості Лесі Українки. За її словами, важливу роль у цьому відіграють дослідницькі та перекладацькі ініціативи, зокрема роботи літературознавиці Тамари Гундорової, переклади листів Лесі Українки англійською та культурні проєкти у Великій Британії та США.
Окремо перекладачка наголосила на ролі інституцій у просуванні української літератури за кордоном. Вона зазначила, що для успішного виходу книжок на міжнародний ринок потрібна розвинена культурна інфраструктура, оскільки шлях від перекладу до публікації може тривати роками — у випадку "Кассандри" близько чотирьох із половиною років.
За словами Мюррей, ключовим чинником є не лише робота окремих перекладачів, а й взаємодія інституцій і міжнародних партнерств, зокрема українських культурних інституцій та закордонних організацій, які підтримують перекладну літературу.
"Інституції існують для того, щоб робити більше, ніж окремі люди або навіть групи людей можуть зробити самотужки. (...) На кожному ринку потрібно шукати такі зв’язки, щоб створювати не просто ширший контекст. Коли люди й інституції залучені до процесу, вони відчувають відповідальність за свою участь. І відповідно, більше людей працює над просуванням української літератури", — зазначила перекладачка.
Мюррей також поділилася досвідом роботи у сфері культурної дипломатії, зазначивши, що ефективні моделі потребують довгострокового підходу. Вона навела приклади міжнародних програм, які орієнтовані не на швидкий результат, а на формування взаєморозуміння між країнами протягом десятиліть.
Серед останніх своїх робіт перекладачка згадала підготовку англомовного видання перекладів поезії Василя Стуса, виконаних разом із Богданом Токарським для американського видавництва Lost Horse Press. Це видання стане двадцятою книжкою в його серії української поезії.
Також вона зазначила, що розглядає можливість у майбутньому працювати з жанрами фентезі та фантастики. І пояснила, як обирає проєкти:
"По-перше, мені має подобатися текст. Подобатися просто як читачці. Він має бути мені цікавим, тому що з текстом перекладач проводить дуже багато часу. По-друге, я маю відчувати, що саме я — той перекладач, який зможе цей текст перекласти. Не завжди це так. У кожного перекладача є свої сильні сторони і свої слабші сторони. За свою кар’єру я мала випадки, коли мені було важко, коли робота просто не йшла. Я знаю, як це відчувається, і мені зовсім не хочеться повторювати такий досвід".
Про Drahomán Prize за 2025 рік
Drahoman Prize — це премія для перекладачів, які перекладають літературу з української мови на інші мови світу та роблять внесок в популяризацію української літератури за кордоном.
Лауреат чи лауреатка премії отримує статуетку, виготовлену українською художницею Анною Звягінцевою, грошову винагороду в розмірі 3000 євро (приблизно 150 тисяч гривень), а також додаткові можливості для роботи та промоції своєї творчості.
Цьогоріч Ніна Мюррей здобула головну нагороду, а фіналістами стали:
- Алессандро Акіллі та Ярина Груша з перекладом італійською мовою поетичної збірки Ірини Шувалової "Кінечні пісні";
- Нільс Хокансон із перекладом шведською мовою роману Софії Андрухович "Амадока".
Спецвідзнаку за глибинний внесок у побудову спільного контексту між двома віддаленими культурами отримала перекладачка з української мови на бенгальську Мрідула Ґош.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
