Перейти до основного змісту
Чому нам подобається дивитися, як хтось їсть? Все, що варто знати про феномен мокпану

Чому нам подобається дивитися, як хтось їсть? Все, що варто знати про феномен мокпану

Феномен мокпану: чому нам подобається дивитися, як хтось їсть, корейські блоги
Чому нам подобається дивитися, як їдять інші?. Суспільне Культура/Вікторія Желєзна

Мокпан (від корейських слів "muk-ja" — їжа, та "bang-song" — трансляція) — це культурний і медійний феномен, який зародився в Південній Кореї на початку 2010-х років і швидко захопив увагу мільйонів людей по всьому світу.

Це формат онлайн-трансляцій або відео, де людина споживає велику кількість їжі (зазвичай фастфуду чи іншої шкідливої їжі), часто коментуючи процес, взаємодіючи з аудиторією чи створюючи приємну атмосферу.

Від гротескних відео, в яких блогери їдять абсурдну кількість жирної та калорійної їжі, до відео з дегустацією якомога гостріших страв та відеоесе про походи в культові ресторани, мокпан став частиною сучасної інтернет-культури.

Але що саме робить цей феномен таким популярним? Чому ми годинами дивимося, як хтось їсть? Суспільне Культура розповідає про психологічні та соціальні аспекти привабливості мокпану, зокрема роль цих відео як засобу проти самотності та як способу обійти дієтичні обмеження. А також про небезпечні сторони цього феномену.

Феномен мокпану: чому нам подобається дивитися, як хтось їсть
Мокпан став одним із найбільш популярних напрямів відеоблогінгу в країнах Азії. YouTube/GONGSAM TABLE 이공삼/скриншот

Мокпан як засіб проти самотності

У сучасному світі, де багато людей відчувають ізоляцію через швидкий ритм життя, урбанізацію, соціальні бар'єри та наслідки пандемії коронавірусу, мокпан став своєрідним "сурогатом компанії".

Під час перегляду мокпану глядацтво відчуває себе частиною процесу: блогер чи блогерка розмовляє, жартує, ділиться думками, створюючи ілюзію спільної трапези. У Кореї, де мокпан зародився, цей формат набув популярності частково через культурні особливості: попри те, що традиційно корейська культура заохочує родинне життя та спілкування під час спільного прийому їжі, багато молодих людей живуть самі та змушені щовечора вечеряти у цілковитій самотності.

Феномен мокпану: чому нам подобається дивитися, як хтось їсть
Мокпан став одним з найбільш популярних напрямів відеоблогінгу в країнах Азії. YouTube/GONGSAM TABLE 이공삼/скриншот

Деякі блогери, що прославилися своїми мокпан-відео, дозволяють глядачам залишати коментарі під час прямої трансляції, активно відповідають на їхній фідбек, або ж навіть виконують невеликі побажання своїх фанатів під час запису. Наприклад, їдять страви у тій послідовності, про яку їх просять, або вмикають на фоні запису музику, яку їм пропонують глядачі. Ті натомість спілкуються не лише з блогером чи блогеркою, але й між собою, обговорюючи, що у цей час їдять вони самі, обмінюючись думками щодо улюбленої їжі тощо.

Між глядачем, іншими глядачами та ведучим формуються складні парасоціальні стосунки: глядачам здається, що вони немов особисто знають і одне одного, і людину в кадрі, адже спостерігають за ними під час інтимного процесу споживання їжі та розділяють віртуальну трапезу.

Феномен мукбангу: чому нам подобається дивитися, як хтось їсть
Кадр із популярного корейського лайвстриму у форматі мокпану. Wikipedia

Психологічно сам формат мокпан також створює відчуття належності. Звуки їжі, хрускіт, чавкання (відомі як ASMR-тригери) та невимушена розмова створюють затишну атмосферу, яка може заспокоювати.

Для багатьох перегляд мокпан-відео — це спосіб відчути тепло людської взаємодії без необхідності фізичної присутності. Наприклад, людина, яка вечеряє на самоті, може увімкнути мокпан і відчути, ніби вона їсть разом із кимось. Цей ефект особливо помітний у країнах із високим рівнем соціальної ізоляції, де мокпан-відео стали віртуальною заміною спільних обідів чи вечер.

Зрештою, соціалізація під час спільних трапез — важлива частина харчової культури усіх народів, і виникла вона ще у доісторичні часи, коли спільний прийом їжі став основою формування людських спільнот.

Феномен мокпану: чому нам подобається дивитися, як хтось їсть
Мокпан став одним з найбільш популярних напрямів відеоблогінгу в країнах Азії. YouTube/쏘영 Ssoyoung/скриншот

"Їсти чужим ротом": як мокпани створюють ілюзію вседозволеності

Ще одна причина популярності мокпан-контенту — це можливість для глядачів "їсти очима", дозволяючи насолоджуватися їжею без фізичного споживання.

У світі, де багато людей дотримуються строгих дієт, обмежують калорії чи уникають певних продуктів через стан здоров'я, мокпани пропонують унікальний спосіб отримати задоволення від їжі без почуття провини.

Дивлячись, як блогер їсть піцу, смажену курку чи десерти, аудиторія може відчувати сенсорне задоволення, не порушуючи власних обмежень.

Цей феномен, відомий як "вікарне споживання" (vicarious consumption), дозволяє людям насолоджуватися їжею через досвід іншої людини.

Психологи зазначають, що перегляд мокпан-відео активує дзеркальні нейрони в мозку, які реагують так, ніби ми самі їмо. Наприклад, людина, яка уникає солодощів, може отримати емоційне задоволення, спостерігаючи, як блогер смакує тістечком. Це створює ілюзію участі в процесі без реальних калорій чи наслідків.

Крім того, мокпани часто демонструють великі порції "забороненої" їжі, що підсилює відчуття свободи від обмежень, адже глядацтво може насолоджуватися без шкоди для власного здоров’я. Утім, у цієї особливості мокпанів є і зворотна сторона — дослідження показують, що споживачі "фуд-порн"-контенту, в якому часто фігурують надмірні порції жирної та висококалорійної їжі, поступово починають споживати більше такої їжі й у своєму реальному житті.

Натомість блогери, які заробляють на життя зйомками мокпанів, намагаються вразити глядачів ще більш абсурдною кількістю їжі, яку вони споживають у кадрі, часто жертвуючи власним здоров'ям заради переглядів.

Мокпан та ASMR: як працює цей феномен

Успіх мокпану тісно пов'язаний з ASMR (Autonomous Sensory Meridian Response, або автономна сенсорна меридіанна реакція) — феноменом, який викликає приємні відчуття, такі як поколювання в голові чи шиї, у відповідь на певні звукові, візуальні чи тактильні стимули.

У мокпан-відео ASMR-елементи часто проявляються через звуки жування, хрускоту, сьорбання чи навіть шелестіння упаковки їжі. Ці звуки, які називають "тригерами", можуть викликати глибоке розслаблення або навіть ейфорію в певної частини аудиторії.

Розумію, якщо звуки того, як хтось поряд голосно жує, вас дратують чи викликають огиду, то це може здаватися дивним. І все ж, багатьох приваблює саме цей сенсорний аспект.

ASMR працює завдяки активації певних зон мозку, що залучені до сенсорної обробки та емоційного комфорту. Науковці припускають, що цей феномен може бути пов'язаний із реакцією на турботу чи близькість, подібно до того, як ніжний голос чи дотики заспокоюють дитину.

У мокпан-відео звуки їжі, поєднані з м'якою розмовою блогерів, створюють ефект присутності, ніби глядачі перебувають поруч із ведучими. Наприклад, хрускіт чипсів чи звук розливання напою можуть викликати відчуття затишку або навіть допомогти знизити рівень стресу.

Не всі люди однаково реагують на ASMR: для когось ці звуки надзвичайно приємні, а для інших можуть бути нейтральними чи навіть викликати дискомфорт (явище, відоме як мізофонія).

Проте мокпани з ASMR-елементами приваблюють величезну аудиторію, адже вони пропонують сенсорний досвід, який заспокоює і відволікає від повсякденних турбот. Блогери часто підсилюють ефект, використовуючи високоякісні мікрофони, щоб кожен звук був чітким і виразним.

Феномен мокпану: чому нам подобається дивитися, як хтось їсть
Люди отримують насолоду не лише від самої їжі, але і від її вигляду. Суспільне Культура/Вікторія Желєзна

Сексуальний підтекст

Гаразд, цього питання не уникнути — чи є у надпопулярних відео, в яких доволі часто конвенційно привабливі жінки запихають у себе гротескну кількість їжі, якою ще й стікає соус, сексуальний підтекст?

Дослідники вважають, що формат передбачає певні можливості для фетишизації процесу споживання їжі, і що частині глядачів (переважно гетеросексуальних чоловіків) подобається бачити у кадрі жінок, які займаються доволі інтимним процесом (поїданням їжі), ще й у власній домівці.

Частина глядачів сприймає це як ознаку "вразливості" блогерок, а їх "надмірний" апетит — як прояв сексуальності. Окремої контроверсійності мокпан як формат отримав через сам факт існування людей, які фетишизують саме надмірне споживання висококалорійної їжі. Але навіть для глядачів, які не мають сексуальних фантазій, безпосередньо пов'язаних із їжею чи вагою тіла, перегляд мокпан-відео може викликати суміш емоцій та відчуттів, які зазвичай пов’язують із переглядом порнографії: задоволення, огиду, заздрість, сором та збудження.

Як і порнографія, мокпани показують викривлену картину реального процесу: у реальному житті ніхто не з'їдає чизбургерів чи миттєвої локшини на десятки тисяч калорій, при цьому закочуючи очі від задоволення та показово жуючи.

Для багатьох людей такий гедонізм без реальних наслідків (відео ніколи не показують, чи стає блогерам погано після чергової велетенської трапези) — фантазія, наблизитися до якої можна хіба за допомогою екрана телефона чи комп'ютера. Але часом навіть фантазії можуть мати реальний вплив на наше життя — покращуючи його, створюючи принаймні ілюзію соціальної взаємодії, або ж, навпаки, прищеплюючи глядачам шкідливі харчові звички.

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]

Топ дня
Вибір редакції
На початок