Їжа та секс — два джерела задоволення, без яких людство не вижило б, і водночас два джерела мотивації, які постійно спонукали наших пращурів еволюціонувати.
Про взаємозв'язок їжі та сексу можна було б говорити довго, згадуючи усе від харчових метафор, які ми використовуємо, аби описувати статевий акт, до їстівних продуктів, які мають репутацію афродизіаків.
"Їжу можна вивчати не лише з погляду статистики або нутриціології, але і як систему комунікації, сукупність візуальних образів та цілий соціальний протокол", — писав Роланд Барт. Тож чому б не поговорити про неї не лише в контексті рецептів та продуктів, але й з точки зору закладених у процес їди сенсів?
Сьогодні Суспільне Культура зосередиться на явищі, яке в англомовних колах отримало назву "фудгазму" — відчуття оргазму, яке виникає від надзвичайно смачної їжі.
Про нього ходять міські легенди, його зображують у попкультурі (а часом і висміюють міфи про його існування — згадайте лише легендарну сцену з романтичної комедії "Коли Гаррі зустрів Саллі"), але чи існує харчовий оргазм насправді? І як збільшити свої шанси його отримати?
Що таке оргазм
Почнемо з базових запитань: що таке оргазм, чи він відрізняється у чоловіків та жінок, і як все це взагалі відбувається на рівні фізіології?
Про це загадкове явище вчені запекло сперечалися ще від виникнення лікарської науки в часи Античності та, власне, досі не досягли консенсусу: в одному лише американському медичному виданні Clinical Psychology Review протягом років його публікації з'являлося 26 визначень цього процесу.
Їх можна приблизно звести до ось такого формулювання, яке використовує всесвітньо відома клініка та медичний дослідницький центр Cleveland Medical Centre:
"Оргазм — пік сексуального збудження, під час якого тіло звільняється від сексуальної напруги. Під час оргазму людина відчуває дуже інтенсивне відчуття задоволення у статевих органах і в усьому тілі. Зазвичай оргазм триває кілька секунд, а виникає він під час стимуляції статевих органів і та інших ерогенних зон тіла".
Здавалося б, де тут простір для суперечок та дискусій? Річ у тім, що досі достеменно невідомо, які саме зони тіла можна вважати ерогенними, а які — ні, чи можливо отримати оргазм без прямої стимуляції геніталій (а якщо підійти до питання ще більш радикально, то без фізичної стимуляції взагалі), і яка у цього процесу роль з погляду біології.
З чоловічим оргазмом ще більш-менш зрозуміло: він майже завжди виникає під час еякуляції та супроводжується ритмічним скороченням м'язів.
А ось механізм жіночого оргазму суттєво складніший: мозок одночасно приймає сигнали від декількох частин тіла, а сам оргазм може суттєво відрізнятися за своєю тривалістю. Ще й до кінця не зрозуміло, яку функцію він виконує з точки зору еволюції, адже для запліднення жіночий оргазм не є необхідним (власне, на думку деяких дослідників, чоловічий також — еякуляція могла б відбуватися і без відчуття задоволення).
Чи можливо отримати оргазм поза сексом
Одні дослідження дають підставу вважати, що деякі люди можуть досягнути відчуттів, схожих за описом на оргазм, завдяки стимуляції лише таких частин тіла, як, наприклад, лікті, вуха, зап'ястя чи шия.
З одного боку, ці випадки досить поширені і їхня реальність не викликає сумнівів, але деякі — не всі! — біологи вважають, що для того аби можна було назвати процес інтенсивного збудження та задоволення оргазмом, мусить відбутися скорочення м'язів геніталій.
Інші науковці надають більшого значення ролі гормонів та мозку під час оргазму і вважають, що отримати його можна навіть поза стимуляцією статевих органів або ж без сексу взагалі. Для них головна особливість оргазму як фізіопсихологічного явища — відчуття насолоди, яке людина отримує під час нього.
За задоволення під час оргазму, до речі, відповідає низка гормонів — ендорфіни, окситоцин і дофамін — та декілька зон мозку, яка відповідають за формування залежностей, відчуття насолоди та сміх.
Є задокументовані науковцями випадки, коли жінки стверджували, що можуть досягти оргазму без фізичної стимуляції взагалі, а лише подумавши про щось, що їх збуджує та приносить задоволення. І справді, під час емпіричної перевірки цих тверджень вчені з'ясували, що певний відсоток жінок можуть отримати всі фізіологічні маркери оргазму — прискорене серцебиття, підвищений тиск, розширені зіниці — лише завдяки фантазіям.
Схожим чином і жінки, які мали певні травми спинного мозку та втратили чутливість у нижній частині тіла, під час досліджень відчували щось схоже на оргазм від дотиків чи погладжування шиї або інших чутливих частин тіла.
Чому ми отримуємо задоволення від їжі
Якщо роль оргазму в еволюції усе ще лишається дискусійною, то якраз вивчення задоволення від їжі дало вченим змогу побудувати декілька теорій щодо того, як працює людський мозок, як протягом історії людства розвивалися його когнітивні здібності та що спонукає нашу поведінку загалом.
Порівняно з іншими тваринами вищі примати мають набагато складнішу та більш різноманітну дієту, тож і частини мозку, що відповідають за різноманітні процеси, пов'язані з харчуванням, пропорційно більші, ніж у решти ссавців.
Людський мозок мусить не лише відрізняти їстівну їжу від потенційно шкідливої чи отруйної, але й оцінити її поживну цінність та вирішити, чи варто її споживати.
Оскільки жирна та солодка їжа є найбільш калорійною, протягом тисячолітньої еволюції наш мозок навчився надавати перевагу саме їй. А ось гіркий смак зазвичай вказує на те, що їжа може бути отруйною, тому навряд комусь із першої спроби сподобалася міцна кава.
Можна було б подумати, що наші гастрономічні вподобання визначають насамперед біологічні фактори, але це не так — соціальний досвід та культурний контекст також впливають на наше сприйняття смаку й навіть запаху.
Антрополог Клод Леві-Строс продемонстрував це, описавши химерний випадок часів Першої світової: потрапивши до Франції, американські солдати з огидою скаржилися на те, що нормандський сир їм "смердів, як несвіжі трупи".
Французи ж, які з дитинства харчувалися цим сиром, описували його запах як приємний. Іншими словами, кулінарна ідентичність залежить від нашого життєвого досвіду. Власне, навіть якщо з першої спроби кава вам не сподобалася, то за деякий час можна перебороти інстинктивну нелюбов до гіркого та навчитися розпізнавати у каві інші смаки.
Але розрізняти п'ять основних смаків (солодкий, солений, гіркий, умамі та кислий) — це лише дуже незначна частина роботи нашого мозку, коли мова йде про споживання їжі.
Певні групи нейронів розпізнають запахи їжі та розрізняють найдрібніші особливості її текстури, а окрема частина мозку складає усю цю інформацію докупи, аби змалювати повний сенсорний портрет страви.
При цьому смак їжі та задоволення, яке ми від неї отримуємо, реєструють дві окремі ділянки мозку — саме тому можна, наприклад, усвідомлювати, що певна страва вам до смаку, але не отримувати від неї особливого задоволення, якщо ви, скажімо, не голодні.
До речі, під час травлення наш організм виділяє окситоцин — один із гормонів, який ми отримуємо, відчуваючи оргазм.
Як посилити задоволення від їжі
Описуючи те, наскільки складним та багатогранним є процес засвоєння нашим мозком інформації про їжу, автор книги The Omnivorous Mind: Our Evolving Relationship With Food нейробіолог Джон С. Аллен описує феномен "темних ресторанів", які стали надзвичайно популярними в Європі у 2010-х роках.
Перший такий ресторан відкрили у Швейцарії, а його власник — незрячий священник — пропонував відвідувачам на деякий час також відчути себе незрячими. Коли цю концепцію повторили інші заклади, то акцент змістився від імітації досвіду незрячої людини до фокусу на тому, як відсутність світла змушує наші інші органи чуття працювати ще активніше, і тому підсилює смакові відчуття та насолоду від страви.
Інші фактори також впливають на те, наскільки нам щось смакуватиме: суха їжа має менш насичений смак за вологу, а після інтенсивних фізичних навантажень наш організм мусить відновити свій соляний баланс і тому солена їжа нам смакуватиме більше, ніж зазвичай.
Зрештою, те, чи отримуємо ми від їжі задоволення, залежить не лише від її смаку, а від цілої низки факторів — починаючи від очевидних (наприклад, того, наскільки ми голодні) і до її текстури, насиченості запаху, суб'єктивних асоціацій, соціального контексту навколо цієї страви та обставин, у яких ми її їмо.
Часом це задоволення може бути надзвичайно сильним, але чи можна це вважати оргазмом? І так, і ні.
Вчені не можуть заперечити схожість між відчуттями й визнають існування паралелей між тим, як наш мозок сприймає насолоду від страви та сексу. Але водночас ці процеси занадто мало вивчені, щоб можна було стверджувати, що від тарілки борщу можна отримати сексуальне задоволення.
Фудгазм як ознака зміни ставлення до їжі
Але якщо з погляду біології про фудгазм (від англійських слів food та orgasm) у нас більше запитань, ніж відповідей, то сама поява та популярність терміну в інтернеті й реальному житті вказує на зміни у нашому ставленні до їжі.
Якщо у XX сторіччі більшість західних суспільств схилялися до нутриціонізму — ставлення до їжі, яке передусім пріоритизувало харчову цінність, поживність і засвоюваність страв та інгредієнтів, то зараз на перший план виходить задоволення від їжі. На це вказує і популярність терміна "фудпорн" (від англійських слів food та pornography), яким позначають естетичні фотографії чи відео їжі, її споживання та приготування, що збуджують голод та за своєю суттю нагадують порнографію.
Їжа, яка тисячоліттями була насамперед джерелом енергії та поживних речовин, перетворюється на окремий досвід, у якому цінується кожен аспект — від настрою в закладі, де ви їсте, до зовнішнього вигляду, текстури, смаку, аромату та культурного контексту страв.
Ба більше, кожен із цих аспектів може самостійно приносити вам задоволення: наприклад, у наш час вже не здається дивним розглядати естетичні фудпорн-фотографії їжі та отримувати від цього насолоду навіть тоді, коли не плануєте нічого їсти.
На думку авторів статті Food Media Senses, візуальна презентація їжі настільки важлива як самостійне джерело приємних емоцій, що часом лише один зовнішній вигляд або фотогенічність страви роблять її популярною — наприклад, так сталося з різнокольоровими поке-боуками, які стали трендовими завдяки фотографіям у соцмережах.
Серед кулінарних експертів нещодавно навіть з'явилися побоювання, що дедалі більше закладів будуть орієнтуватися насамперед на візуальне оформлення страв у сподіванні що їхні заклади прославляться у соцмережах.
Утім, зовнішня привабливість їжі завжди була важливим складником її сутності: навіть у часи Середньовіччя заможні аристократи славилися розкішними бенкетами, які першочергово вражали своїм розмахом та елегантністю, і таким чином розважали навіть прислугу, яка могла на них хіба що подивитися.
Щобільше, певні дослідження (наприклад, одне, яке американське видання Journal of Consumer Marketing опублікувало у 2016 році) показують, що коли ми фотографуємо страву, перед тим як її з'їсти, це навіть підсилює наше відчуття гастрономічного задоволення.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
