"Завжди працюю над почуттями": 89 річниця з народження Григора Тютюнника

"Завжди працюю над почуттями": 89 річниця з народження Григора Тютюнника

"Завжди працюю над почуттями": 89 річниця з народження Григора Тютюнника litgazeta.com.ua

5 грудня 1931 року в cелі Шилівка Зіньківського району, що на Полтавщині, народився український письменник-прозаїк, перекладач, представник покоління шістдесятників Григір Тютюнник. Літературне ім’я письменника обрав, щоб відрізнятися від старшого брата Григорія Тютюнника. Григорій-молодший вирішив торувати власний шлях у літературі й почав підписуватися Григором. Суспільне зібрало найцікавіші факти з життя письменника.

Михайла Тютюнника, батька письменника, заарештували, репресували як "ворога народу". Із таборів він не повернувся. Шестирічній Григір виховувався в родині свого дядька Филимона Васильовича на Луганщині. Згодом дядько пішов на фронт, а одинадцятирічний хлопчик, рятуючись від голоду, пішки пішов окупованою територією до рідного села на Полтавщині.

У 1951–1955 роках Григір служив радистом на Тихоокеанському флоті. Після демобілізації він працював токарем в залізничному депо на Луганщині. "А далі щасливі п’ять років навчання в університеті на філологічному факультеті − те, що я й любив", − писав письменник.

Григір Тютюнник. Лубни, 1974 рікfacebook.com

Григір Тютюнник. Лубни, 1974 рік

Протягом 1957−1962 майбутній письменник навчався в Харківському університеті на філологічному факультеті.

Перша його книжка "Зав'язь" вийшла 1966 року . Вона була однією з тих книжок, які засвідчили новий злет української прози і зробили популярним ім´я Тютюнника.

Журнал "Дружба народов" відзначив оповідання Григора Тютюнника як кращі в своїх публікаціях 1967 року.

Григір Тютюнникfacebook.com

Григір Тютюнник

Григір Тютюнник цікавився кінематографом. Він працював у сценарній майстерні Київської кіностудії ім. О. Довженка. Там створив літературний сценарій за романом брата "Вир".

У Таллінні вийшла збірка його оповідань естонською мовою. У журналі "Сельская молодежь" 1979 року повідомлялось, що його нагороджено медаллю "Золоте перо" − за багаторічну творчу співпрацю. Також у цей період виходять друком збірки "Батьківські пороги", "Крайнебо"(1972, 1975), "Отчие пороги" (Москва, 1975), "Коріння" (Київ, 1978).

Григір Тютюнник і Петро Засенко, 1973 рікumoloda.kiev.ua

Григір Тютюнник і Петро Засенко, 1973 рік

Творча спадщина Григора Тютюнника невелика за обсягом − уміщується в одному томі на 600 сторінок. Це близько сорока новел, п’ять повістей, ряд нарисів, статей та спогадів. Однак цінність літературної творчості була надзвичайно високою.

У своїх творах Тютюнник завжди працював над почуттями. У щоденнику писав: "Ніколи не працював над темою. Завжди працюю над почуттями, що живуть навколо мене і в мені".

Найголовнішим болем письменника було сучасне село. Він одним із перших помітив факт, що держава буквально вимітала з сіл молодь, заманювала її на цілину чи в шахти, пропонуючи найчорнішу роботу.

На фото (зліва направо): Петро Засенко, Григір Тютюнник, Феодосій Роговийlitgazeta.com.ua

На фото (зліва направо): Петро Засенко, Григір Тютюнник, Феодосій Роговий

Григір Тютюнник не був відкритим борцем із радянською владою. До 1962-го писав виключно російською.

Однак його проза була чужою радянським поняттям про життя. Він просто не вміщався у тодішній соцреалістичний канон, кажуть дослідники його творчості. Академік Микола Шамота, головний літературний прокуратор 1970-х років, дорікав йому за "поетизацію села, як душевного притулку самотньої і знеможеної в міській суєті людини, як джерела національної самосвідомості". Щось неймовірно лякало Тютюнника у радянському літературному офіціозі. Перед смертю він отримав премію Лесі Українки. Казали, що він дуже не хотів публічного виступу з нагоди премії.

Григір Тютюнник з родиноюwww.facebook.com

Григір Тютюнник з родиною

Його ніколи не обирали членом правління Спілки, не делегували на письменницькі форуми, йому не раз погрожували виключенням зі Спілки, зняттям із роботи. Ім'я Григора Тютюнника радянська цензура занесла до "чорних списків".

6 березня 1980 року письменник покінчив життя самогубством. Григір Тютюнник повісився. Передсмертну записку забрали кагебісти. А його дружина Людмила запам’ятала лише приблизне "мучте вже когось іншого, все, що я написав, спаліть".

1989 року його творчість була посмертно відзначена Державною премією імені Шевченка.

Категорії
КонцертиТеатрАрхітектураДизайнІнше