Цього тижня на головних сторінках світових медіа був, серед іншого, саміт НАТО у Вашингтоні. Одна з його головних тем — допомога Україні. На захід завітав і прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан. На полях саміту він продовжив своє "мирне турне" щодо України — зустрівся з президентом Туреччини Реджепом Ердоганом й кандидатом у президенти США Дональдом Трампом. Що говорять про це іноземні ЗМІ? Читайте в огляді Суспільного.
Для чого Орбану "мирний тур" і чи не поплатиться він за це головуванням у Раді ЄС
Угорщина з 1 липня головує в Раді ЄС. Прем’єр країни Віктор Орбан з перших днів головування заговорив про "негайні мирні переговори", припинення війни, дарма що це суперечить політиці ЄС і НАТО про те, що такі дискусії не можуть вестися без України.
Уже 10 днів Орбан їздить світом для реалізації, як це називає політик, "мирної місії" між Україною та РФ. Він побував у Зеленського в Україні, у Путіна у РФ, у Сі Цзіньпіна в Китаї, а на саміті НАТО зустрівся з турецьким лідером Ердоганом і з кандидатом у президенти США, Дональдом Трампом.
Євросоюз у відповідь на турне підкреслив, що Орбана не просили про мирні місії, політик не має мандату на взаємодію з Росією від імені ЄС і діє у межах двосторонніх відносин — Будапешта та інших країн.
DW нагадує, що в позиції Орбана немає нічого нового, адже протягом останніх двох років він виступав проти санкцій ЄС щодо Кремля та намагався заблокувати допомогу Україні. У матеріалі виділили три цілі Орбана в цьому "мирному турне": посилити свою партію "Фідес", виступити лідером ультраправих в Європі й підготуватися до можливого президентства Трампа.
Жюльєн Хоес, політичний радник і експерт у справах ЄС, сказав, що такі дії Орбана спрямовані на те, щоб заробити собі політичні бали серед угорців після того, як його партія "Фідес" послабила результати на виборах до Євросоюзу (44% проти 52% серед виборців-угорців). До "Фідес" наближається "Повага та свобода" (TISZA) на чолі з Петером Мадяром, головним конкурентом Орбана (який, до речі, цього тижня відвідав Україну).
Це не єдина мета Орбана, додає Хоес: політик хоче представити себе як лідера ультраправих в Європі, і побудувати "неліберальну вісь" від США до Європи.
"Він намагається позиціювати себе як лідера тих європейців, які є євроскептиками, більше зацікавлені у відносинах з Китаєм або Росією, або в цілому демонструють ізоляціоністські тенденції, подібні до тих, що спостерігаються в США", — сказав експерт у коментарі DW.
Нагадаємо, партія Орбана "Фідес" увійшла до нової ультраправої групи в Європарламенті "Патріоти за Європу".
П'єр Харош, науковий співробітник аналітичного Інституту Жака Делора, також каже, що Орбан готується до імовірного повернення Дональда Трампа в Білий дім. "Трамп сказав, що хоче закінчити конфлікт [війну в Україні] протягом 24 годин. Орбан хоче мати змогу сказати: "Дивіться, я вже говорив із зацікавленими сторонами, я незамінний посередник".
Під час зустрічі з Путіним Орбан використав логотип головування Угорщини в Раді ЄС. Це порушення повноважень головуючого. У питаннях зовнішньої політики Раду ЄС може представляти лише Верховний представник ЄС із закордонних справ або президент Ради.
В інтерв’ю швейцарській Die Weltwoché Орбан порівняв свою "мирну місію" з діями Ніколя Саркозі, президента Франції, яка головувала в Раді ЄС у 2008 році — після того, як Росія захопила північну частину Грузії. Саркозі тоді теж приїхав до Москви як президент ЄС, де домовилися про припинення вогню.
Але це різні речі, пише журналіст угорського видання 24.hu Жолт Кернер. Саркозі був лідером другої за величиною країни-члена ЄС, чий мирний план підтримали Німеччина та Італія. Важливо також, що мирний план Саркозі підтримала Грузія, на яку, власне, напали. Нарешті, хоча вогонь і припинився, Росія в тому конфлікті здобула успіх: Абхазія та Південна Осетія все ще залишаються анексованими.
Жолт Кернер підсумовує: головування країни в Раді ЄС — це радше адміністративна, представницька функція, ніж політична. Але це неочевидно для решти світу. Орбан "успішно продав" світові та європейському електорату, що Угорщина тепер очолює ЄС і Євросоюз начебто змінив своє ставлення до України.
Президентство Угорщини в Раді ЄС після цих "мирних зусиль" можуть скоротити. У Євросоюзі обговорюють можливість позбавити Угорщину головування у блоці.
"Поїздка до Москви була політичною помилкою, — заявив в коментарі FT президент Євроради Шарль Мішель. — За 10 років я ніколи не бачив такої суворої реакції з боку 26 інших країн на дії [однієї країни]. ... жовта картка. Такий спосіб роботи є неприйнятним".
Мішель додав, що зустрічався з Орбаном на саміті НАТО і спілкувався з іншими лідерами ЄС, щоб вирішити, як діяти далі, щоб не допустити розколу Євросоюзу й не "покарати себе, намагаючись покарати когось [Орбана]". А міністерка закордонних справ Фінляндії Еліна Валтонен сказала FT, що "мирне турне" Орбана буде додатковим аргументом на користь усунення одностайності в ухваленні рішень у ЄС” (про це в Євросоюзі міркують вже рік).
Виклики НАТО перед самітом та сигнали Альянсу Україні
Ще одна чільна подія тижня — саміт НАТО у Вашингтоні.
За швидкої допомоги перемога України можлива, ідеться в матеріалі Foreign policy (FP) за лаштунками заходу. Україна за 2,5 роки вже зробила чимало: завдала росіянам значних втрат, деокупувала 50% територій, захоплених РФ з 24 лютого 2022 року, вивела з ладу третину Чорноморського флоту РФ, відновила експорт товарів Чорним морем.
Це сталося не без допомоги союзників Києва, зокрема Вашингтона. Але США мають зробити більше. Наприклад, дозволити Україні використовувати ракети ATACMS великої дальності проти військових цілей у Росії, посилити санкції проти російських компаній, особливо у фінансовій та енергетичній сферах, а ще ввести вторинні санкції проти тих, хто допомагає РФ обходити обмеження — зокрема проти організацій у Китаї.
Допомога від США має вирішальне значення для безпеки самих Штатів, підсумовують у FP, адже Путін не зупиниться на Україні. Крім того, поразка Кремля також утримає президента Китаю Сі Цзіньпіна від дій на Тайвані та надішле сигнал усім авторитарним лідерам, що США не відступляться від захисту демократій.
The New York Times пише, що попри мільярди доларів додаткової військової допомоги, про які НАТО оголосило на саміті, офіційні представники Альянсу заявили, що Україна не буде готова до наступного року розпочати стрімкий контрнаступ або відвоювати у Росії значні території — ракети, бойові машини, боєприпаси і засоби ППО на український фронт їхатимуть тижнями, якщо не місяцями. А дещо з обіцяної допомоги ще взагалі не закупили або не виробили.
Високопоставлений представник американського оборонного відомства анонімно прокоментував NYT, що ЗСУ наступні пів року залишатимуться в обороні та в умовах плинних змін на полі бою, що не дасть українській армії закріпитися на значних позиціях.
Також у статті наголошується, що роки повномасштабної війни вичерпали арсенали союзників по НАТО й продемонстрували, як повільно уряди та комерційні виробники нарощували виробництво зброї. За словами виконавчого директора шведської збройової компанії Saab Group Мікаеля Йоханссона, російська агресія стала "великим тривожним дзвіночком", що оборонна галузь НАТО працює недостатньо.
Саміт НАТО є тестом для самого Заходу — вважає заступник головреда Rzeczpospolita Міхал Шулджинський. "Його єдність наразі випробовує формальне головування в ЄС Віктора Орбана", пише автор. Окрім угорських дій, є інші занепокоєння стосовно міцності Альянсу. До прикладу, чи зможуть Франція (зокрема після парламентських виборів) і Німеччина перебрати від США на себе відповідальність за безпеку Європи? Чи Захід і НАТО продемонструють, що вони єдині незалежно від того, хто буде президентом США?
Шулджинський також наголосив на тому, що на саміті закріпили незворотність шляху України до членства в НАТО. Це може здатися незначним, але така заява важлива, бо Альянс відхилив вимоги Москви, щоб Україна залишалася позаблоковою.
Колумніст цитує главу польського МЗС Радослава Сікорського, що НАТО створили для безпеки світу, якому загрожують амбіції СРСР, отже, нині діяльність Альянсу дуже актуальна.
