Ультраправі відступають: чому вибори у Франції завершилися несподіванкою і що вона означає для країни

Ультраправі відступають: чому вибори у Франції завершилися несподіванкою і що вона означає для країни

Жан-Люк Меланшон, лідер ліворадикальної "Непокірної Франції"
Жан-Люк Меланшон (у центрі), лідер ліворадикальної "Непокірної Франції", виступає з промовою після другого туру дострокових парламентських виборів, Париж, Франція, 7 липня 2024 року. AP/Thomas Padilla

Попри перевагу ультраправих в першому турі дострокових парламентських виборів у Франції, більшості у другому вони не здобули. Уперед вирвався лівий "Новий народний фронт" (182 місця в парламенті), за ним йде коаліція президента Емманюеля Макрона "Разом!" (168 місць), і тільки потім ультраправе "Національне об'єднання" Марін Ле Пен (143 місця).

Проте жодна з партій не отримала парламентської більшості (у Національній асамблеї — 577 місць), а це означає, що переможцям перегонів — лівим, все одно треба створювати коаліцію, після чого в країні сформують новий уряд. Тобто, і лівим, і правим і центристам потрібно домовлятися, бо альтернатива — це, як припускає Politico Europe: "занурити французьку політику в хаос, який триватиме місяцями". Наскільки це реальний сценарій — пояснює Суспільне.

Чому праві не здобули більшість

Варто пригадати, що саме перевага "Національного обʼєднання" Марін Ле Пен над пропрезидентською партією "Відродження" на виборах до Європарламенту стала приводом для Макрона оголосити дострокові парламентські вибори. Після першого туру видавалося, партія Ле Пен майже напевне вперше в історії отримає владу у Франції — вона лідирувала з понад 34% голосів. Та у другому турі ультраправі фінішували лише третіми, хоча все ж збільшили кількість своїх депутатів у Національній асамблеї.

Чому ультраправі не здобули більшості? Видання Reuters припускає, що одним із пояснень може бути те, що напередодні другого туру понад 200 центристських та лівих кандидатів, переважно з тих, в кого не було шансів перемогти, вийшли з перегонів, щоб у виборців був лише один претендент як альтернатива представникам "Національного об'єднання".

Президент Франції Еммануель Макрон голосує на дострокових парламентських виборах
Президент Франції Еммануель Макрон голосує у другому турі дострокових парламентських виборів, Ле-Туке-Парі-Плаж, Франція, 7 липня 2024 року. AP/Mohammed Badra

Експерт міжнародної дослідницької компанії IPSOS Бріс Тейнтур'є вказує ще на одну причину — дискредитацію ультраправими самих себе. Кілька кандидатів від "Національного обʼєднання" напередодні виборів висловлювали ксенофобські, антисемітські та гомофобські погляди, що відштовхнуло від них частину виборців, каже Тейнтур'є.

"А ще роль відіграла явка (66,7%, найвищий показник з 1997 року — ред.). Виборці мобілізувалися, бо на кону було багато чого, і, очевидно, багато хто не хотів перемоги ультраправих", — зазначає у розмові з Суспільним французький незалежний журналіст Себастьян Гобер. Мовляв, виборців мотивувало відчуття страху за ймовірний прихід радикальних правих до влади вперше за часів Пʼятої республікиПеріод в історії Франції від 1958 року донині, коли ухвалили нову конституцію країни: "Ми пам'ятаємо, що вони приходили кілька разів, але завжди в результаті війни чи якоїсь революції".

Що пропонують французькі ліві

Врешті найбільше місць в Національній асамблеї — 182, здобули ліві з "Нового Народного фронту". Як напередодні виборів розповідали Суспільному французькі журналісти, саме обʼєднання у єдиний блок соціалістів, "зелених", комуністів та ліворадикальної "Непокірної Франції" Жана-Люка Меланшона стало прорахунком Еммануеля Макрона, коли той оголошував дострокові парламентські вибори. Макрон розраховував, що, розпустивши Національну асамблею, зможе розколоти лівих, а натомість вперше за багато років їхні фракції зібралися в альянс. Але, каже Себастьян Гобер, це єдність "за розрахунком", вона зіграла лівим на руку, а тепер може обернутися додатковими труднощами на етапі формування парламенту.

Лідерка ультраправої партії "Національне об’єднання" Марін Ле Пен
Лідерка ультраправої партії "Національне об’єднання" Марін Ле Пен спілкується з журналістами після другого туру дострокових парламентських виборів, Париж, Франція, 7 липня 2024 року. AP/Louise Delmotte

У день другого туру лідери "Нового народного фронту" уже говорили про свої цілі у різному тоні: Меланшон, наприклад, наполягав, що ліві мають керуватися "своїм маніфестом, і нічим крім нього", а його партнер по альянсу, євродепутат Рафаель Глюксманн, був менш категоричним, та пропонував "розмовляти й дебатувати" з рештою партій парламенту.

"Це альянс дуже різних партій. Є революційна, начебто троцькістська, жорстка ліва партія (Жана-Люка Меланшона — ред) — вона антикапіталістична і виступає за вищі податки. Під час виборів їм довелося об’єднатися з поміркованими лівими, такими як Соціалістична партія, та Партія зелених. І схоже, виборці віддали більше голосів саме цьому крилу лівих. Тож ми не знаємо напевне, чи зможе лівий блок врешті домовитися, наприклад, про кандидата на посаду прем'єр-міністра, або якою буде їхня політика загалом", — каже Гобер.

Що буде далі та хто буде премʼєром

Після перемоги на виборах "Новий Народний Фронт" має сформувати уряд і ймовірніше — з центристами партії Макрона. Але це може виявитися не простим завданням — Politico взагалі називає розклад сил, який нині склався у французькому парламенті, "пекельним" — лівий альянс і центристи Макрона ситуативно співпрацюють по окремих питаннях, але глибша коаліція між двома групами виглядає малоймовірною, пише видання.

"Це, звісно, залишає шанси для "Національного обʼєднання" (створити коаліцію — ред). Але ультраправим буде надзвичайно складно знайти партнера. Тож ми очікуємо тиждень інтенсивних переговорів щодо створення коаліції", — зазначає Гобер.

Олів’є Фор, Соціалістична партія Франції
Олів’є Фор, Соціалістична партія, після другого туру дострокових парламентських виборів, Париж, Франція, 7 липня 2024 року. AP/Aurelien Morissard

За його словами, вперше в історії Пʼятої республіки влада по суті перейшла до парламенту. Йдеться про те, що зазвичай президент призначає премʼєром уряду представника парламентської більшості. Але її немає, тож якщо партії, які мають найбільше представництво у Національній асамблеї, не погодяться на обрану Макроном кандидатуру, йому доведеться йти з ними на компроміс. "У такій конфігурації президент втратив усі важелі впливу", — говорить Гобер.

Щобільше, уряд, яким би він врешті не був, кажуть експерти, навряд буде стабільним: першим струсом для нього стануть бюджетні переговори цієї осені, коли Франція шукатиме способів скоротити бюджетний дефіцит, і швидше за все ліві, ліберали та ультраправі не дійдуть згоди, як саме це має статися.

Дуже критичні сценарії

Нинішній премʼєр-міністр Габріель Атталь, якого призначили лишень на початку року, після оголошення результатів виборів подав у відставку. Президент, однак, попросив його залишитися, щоб "забезпечити стабільність країни", і той погодився, тим більш, що наступника поки немає.

Немає й чіткого розкладу, коли має піти у відставку нинішній уряд. Макрон заявив, що "вважає за краще" чекати на структурування Нової асамблеї. Але при цьому уряд, що базується на підтримці меншості, стикатиметься з загрозою винесення вотуму недовіри й статися це може у будь-який момент.

Якщо ж усе буде геть погано з переговорами, є ще варіант "технократичного" уряду. Йдеться про призначення міністрів без партійної приналежності на основі консенсусу різних блоків в Національній асамблеї. Або, якщо партії не домовляться, є варіант нових позачергових виборів в парламент, але за законом це може статися не раніше, ніж за рік. Тож на цей час французьким парламентарям доведеться шукати компромісів.

На початок