Робота працівників залізничного вокзалу у Кіровоградській області під час повномасштабної війни змінилась. Вони допомагають військовим, зустрічають людей, яких евакуюють, доглядають залишених тварин. Попри страх та труднощі ніхто не звільнився, розповіла Суспільному працівниця вокзалу Олена Снісаренко.
Олена Снісаренко понад 15 років працює черговою вокзалу у Кіровоградській області. На залізниці – 25 років. Її завдання – дбати про порядок на вокзалі й комфорт пасажирів. Інформація про зміни в русі поїздів чи ремонтні роботи на залізниці збирається у неї. "Наприклад, є вагон для пасажирів з інвалідністю. Ми фіксуємо, щоб оголосити, де буде стояти цей вагон".
З першого дня повномасштабної війни робота всіх залізничників змінилась.
"Я своїми руками заносила військову людину після шпиталю. Було два пасажири з інвалідністю: один в крайній вагон з одного боку поїзда, інший — в інший. Щоб не вибити поїзд з графіка, допомагаємо, чим можемо".
Уранці 24 лютого 2022 року збиралась на 12-годинну зміну, як зазвичай. Зателефонувала донька з Китаю. Оскільки у них на п'ять годин раніше почався день, вона вже знала, що розпочалась повномасштабна війна. "Я не знала. Дитина плакала, просила не йти на роботу. Але все одно треба було йти. Було дуже багато людей. Як для ранку — це було незвично. Всі запитання: чи будуть курсувати поїзди, як виїхати на захід країни".
Від початку російського вторгнення вокзали Кіровоградщини приймали евакуаційні потяги.
"Пам’ятаю, ці люди, які не розуміють взагалі, куди вони їдуть. Підходила бабуся похилого віку, не розуміє, куди йти. Направляю, кажу, туди, будь ласка, волонтери вас чекають. А вона плаче: "Нащо мене взагалі забирали? Я хотіла там померти".
Тоді в залі очікування облаштували місце для заряджання гаджетів. Трійники працівники вокзалу приносили й з дому. Доводилось прихищати тварин, яких лишали люди, які їхали далі в евакуацію.
Для колег у Донецькій області працівники вокзалу збирали гуманітарну допомогу: "Костянтинівці, Покровську, Краматорську. Залучили всіх родичів, знайомих. Відправили на вокзал, а там – за потребою — чи пасажирам, чи залізничникам".
У всіх працівників одна мрія – перемога України.
"Тільки цим і живемо, цією вірою. У Сімферополь наш "Львів – Донецьк" був поїзд, дуже хочеться. Буває, черга біля каси, дивлюсь – люди не всі реагують на військового. Кажу, ви не маєте стояти, ви підходите і купуєте собі квиток поза чергою. Військові – це святе".
