Жителька Диканської громади Антоніна Мирінець волонтерить разом зі своєю кішкою. Виступає жінка із нею, зокрема, на благодійних заходах, де збирають гроші для хворих дітей та для військових. Скільки загалом зібрала грошей, жінка не підраховувала.
Жителька Диканської громади Антоніна Мирінець читає вірш про свою кішку. Із нею жінка волонтерить.
"З Диканського краю наша Джилія вас вітає. Хоч шотландської породи, так диканської краси і вроди", — розповіла волонтерка Антоніна Мирінець.
Джилії десять років тому жінці подарував син.
"Приїжджає ( син – ред.) на вихідні і витягує з-під куртки отаке, на долоні не видно. Ой, кажу: "У нас в селі краще б я знайшла кошеня". А він витягує з другої поли і каже: "Мам, родовід є". У мене перед цим була персидська киця, і вона прожила 14 років і пішла за веселкою, як у нас кажуть котівників. Я вже вирішила нікого не буду заводити, буду жити одна.
Фестивалі, концерти та виставки – таке життя було у них близько десяти років, розповіла Антоніна Мирінець.
"Ось так ми виходимо на сцену і вона сидить собі спокійно. Я можу її й так показати і отак. І у вальсі ми отак виходимо", — каже волонтерка Антоніна Мирінець.
Антоніна та кішка завжди в однаковому вбранні. Його жінка шиє власноруч.
"Вона в зиму у мене з’явилася, то перше, що в неї було, я відрізала рукав від светру, зробила чотири дірочки – і вийшла безрукавка. Так вона почала одягатися. Маю гарні вишиванки, сукні бальні, стрічки, банти. Але це не просто так, щоб розважити зівак, ЗСУ допомагаю, дух козацький підіймаю. Й нищать хлопці ворогів, так аж цур’я з них летить", — говорить волонтерка Антоніна Мирінець.
Волонтерити з тваринкою почали давно, розповідає жінка. А від початку повномасштабної війни гроші збирають, зокрема, для військових.
"У нас перші волонтерські концерти були – збір для хворих діток онкологією. Вона сидить в українському кошику, там стоїть бокс, ми спускаємося в зал і збираємо гроші. Коли почалась війна, ми почали працювати вже з нею плідно. Склали вірш про нас: "От, візьму я лапки в боки, розбіжаться усі орки. Вишиванку одягнула, орків наче вітром здуло. На своїй землі я нині, слава нашій Україні"", — розповіла волонтерка Антоніна Мирінець.
Скільки загалом зібрали грошей за час волонтерства, жінка каже, не рахувала.
"Оцей останній, що був "Мамина сорочка" в Наталії Май, ми назбирали 2700 ( гривень –ред). І це ж, уявіть, ми назбирали за три години. Коли як, але менше двох (тисяч – ред.) ми ніколи не назбируємо", — каже волонтерка Антоніна Мирінець.
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
