OscarsSoWhite. Як українські кіноексперти сприймають нові квоти американської кіноакадемії

OscarsSoWhite. Як українські кіноексперти сприймають нові квоти американської кіноакадемії

OscarsSoWhite. Як українські кіноексперти сприймають нові квоти американської кіноакадемії

Американська кіноакадемія ухвалила нові критерії для картин, які висуватимуться у майбутньому на премію “Оскар” у категорії “Найкращий фільм”. Відтепер введено чотири стандарти, які стосуються теми фільму і підбору акторів, керівних посад у фільмі, надання можливостей для роботи в кіноіндустрії, а також в маркетингу, рекламі та просуванні. Двох із чотирьох стандартів обов'язково необхідно дотримуватися. Основна вимога - достатнє представлення жінок, людей іншої раси (окрім європеоїдної), представників ЛГБТ-спільноти та людей з інвалідністю.

Про ставлення до ідеї квотування при створенні кінострічок Суспільне поговорило з українськими режисерами та співзасновницею Української кіноакадемії. Матеріал Анастасії Ісаєнкової.

Історія питання

Бойкотування нагороди через позицію профспілки, дискримінацію корінних індіанців та жінок, расизм, промови про порушення прав людей у Китаї, екологічні проблеми та поширення невиліковних хвороб у світі. Ці та інші проблемні теми кожен рік лунають на фоні проведення церемонії нагородження “Оскар”, або під час нагородження від іменитих зірок.

Особливо гостро питання пошуку консенсусу постало в останні кілька років. У 2016 році скандал розгорівся з хештегу #OscarsSoWhite, коли виявилось, що другий рік поспіль серед номінантів не опинилося темношкірих номінантів. Цілком ймовірно, що на “Оскар-2020” може повпливати й сучасний рух “Black Lives Matter”, в основі якого також закладена проблема расизму.

Оскар

Режисер Спайк Лі обіймає колегу Семюеля Джексона, який оголосив його переможцем на ”Оскарі” в номінації ”найкращий адаптований сценарій” за фільм ”Чорний куклукскланівець”

У 2017 році скандал почав розгоратися уже з рухом “MeToo”. Акторки одна за одною почали говорити вголос про домагання та неетичну поведінку зі сторони колег по сфері, про нерівну заробітну плату у порівнянні з чоловіками, і т.ін. І вже на церемонії нагородження “Оскар-2018” лауреатка Френсіс МакДорманд у своїй промові запропонувала вимагати від студій “інклюзивний райдер” - правки до контрактів із чітко встановленими квотами. Всі ці явища та виступи призвели до пошуку консенсусу.

Тонкий та небезпечний лід

Фільм режисерки та письменниці Ірини Цілик “Земля блакитна, ніби апельсин” у 2020 році побореться за право представляти Україну на “Оскарі-2020” у категорії “найкращий фільм іноземною мовою”. До цього картина отримала нагороду на американському кінофестивалі “Санденс” за найкращу режисерську роботу у категорії світового документального кіно за стрічку “Земля блакитна, ніби апельсин”. Як розповіла Суспільне, загалом у чотирьох різних категоріях за кращу режисуру нагороди отримали саме жінки:

“Я побачила один коментар у соцмережах. Я його запам'ятала. Про те що: “Ну, звісно, жінка. Жінці зараз легше виграти приз”. І, звісно, такі коментарі мене вганяють трохи у ступор. Якщо говорити про баланс, цього року на “Санденс” в усіх чотирьох категоріях приз за режисуру отримали жінки. Хочеться вірити, що справа тут у тому, що вони зняли хороші фільми, а не тому що члени журі вимушені відштовхуватися від якихось гендерних чи інших принципів вибору”, - каже режисерка.

Оскар

Продюсерка Квак Щин Е і режисер Пон Чжун Хо отримують "Оскар" у номінації "найкращий фільм" за "Паразитів"

Стосовно ідеї квотування у кіноіндустрії думку Ірина ще не сформувала однозначну. З одного боку Цілик цілком поділяє боротьбу за те, щоб двері кіносвіту були відкриті для дуже різних людей. З іншого подібний метод називає “тонким небезпечним льодом”:

“Хотілось би вірити, що коли запрошують якогось гравця команди, то ми відштовхуємось від того, що він або вона є талановитою людиною. А не просто ми намагаємось зберегти якийсь гендерний баланс”, - говорить режисерка.

Зараз Ірина Цілик готується до зйомок свого наступного проєкту. І якщо відштовхуватись від критеріїв Американської кіноакадемії, то як мінімум гендерний баланс у знімальній групі дотриманий:

“Певно що за новими критеріями кіноакадемії ми дотримуємось лише того принципу що жінок у нашій команді справді багато. Я думаю що ці обмеження були багато в чому штучними, якби продюсерам довелось обирати членів команди саме за цими принципами. Для мене найважливіше, щоб всі хто зі мною в одному човні, найперше були талановитими людьми”, - каже Цілик.

Американський тренд, до якого нам далеко

Фільм “Додому” режисера Нарімана Алієва у 2019 році Україна висунула на “Оскар” у тій же категорії - “найкращий фільм іноземною мовою”. У центрі історії - кримський татарин Мустафа, який приїхав до Києва, щоб забрати тіло свого загиблого первістка. А також повернути додому - в анексований Крим - свого молодшого сина Аліма. Головні ролі у картині виконали Ахтем Сеітаблаєв та Ремзі Білялов - представники кримськотатарського народу.

Оскар

Актор Чедвік Боузман ("Чорна Пантера") на церемонії нагородження Оскар-2017

Нові правила Американської кіноакадемії нічого не забороняють, каже Наріман Алієв. Проте позбавляють певні фільми шансу поборотися за нагороду Говорити фахово в Україні з цього приводу Алієв вважає недоречним.

“Це їхній регламент. Хоч до мене він і не такий доречний, як міг би бути. Але це певні тренди, певний шлях Сполучених Штатів Америки. Усі ці рухи MeToo, Black Lives Matter- нам до цього, мені здається, ще далеко. Тому ми зараз може не розуміємо, чому саме так проходить”, - вважає Алієв.

У 2021 році Берлінський кінофестиваль припиняє видавати нагороди у категоріях “найкраща чоловіча роль” та “найкраща жіноча роль”. Тепер це уніфіковано до нагород "Срібний ведмідь за кращу головну роль" і "Срібний ведмідь кращу роль другого плану". Повертаючись до “Оскару”, наявність або відсутність нагороди у фільму не має відбивати бажання дивитися його, вважає Наріман.

“Оскар це лише кінонагорода. Вона не вирішує якихось глобальних питань. Хороші фільми не забороняють. Якщо поганий фільм виграє “Оскар”, нічого страшного в цьому немає. Можна подивитися просто інший фільм, який вам сподобається. І в принципі, для однієї людини це хороший фільм, для другої людини - поганий”, - говорить режисер.

Соцреалізм по-американськи

Чи можуть квоти вплинути на творчість та чи готова українська кіноіндустрія прийняти цей світовий виклик, в ефірі Українського радіо розповіла і генпродюсерка Одеського міжнародного кінофестивалю та співзасновниця Української кіноакадемії Юлія Сінькевич.

"Справді бувають часи коли необхідне таке квотування для того, щоб різноманітність могла мати простір для творчості та розвитку. Це нормально, коли організації, кіноакадемії чи інституції, які підтримують культуру, стратегічно закладають певні засади для того, щоб ця різноманітність власне розвивалася, могла знайти нові форми для їх втілення у творчості. Щодо квот, то дискусія в кіноіндустрії точиться вже багато років", - зазначає експертка.

"Запровадження цих квот скидається на соцреалізм по-американськи. Голлівуд називали фабрикою мрій. Це картинка, на яку люди йдуть подивитися, коли їм в житті кепсько. Голлівуд завжди виручав американську економіку, і в часи Великої депресії, і в часи депресії 2008-2009 років. На початку XX століття, коли Голлівуд формувався і розвивався, для багатьох жінок здавалося мрією мати право працювати або навчатися у вищому закладі освіти. Зараз мрії змінилися, часи змінилися і контекст так само змінюється. Тому Голлівуд також має змінюватися. Невідомо, як він взагалі розвиватиметься далі в умовах коронакризи. Ці умови покликані представляти світ у фільмах не уніфікованим, а таким, як він є насправді - з різними групами, людьми, вадами, різними кольорами шкіри, етнічним походженням тощо", - зазначає експертка.

На думку Сінькевич, Україна відстає від США у розумінні й усвідомленні важливості інклюзивності: "Добре, що цю тему вже підіймають і в кіно, і в культурі, і в соціумі, але ще недостатньо. Щодо фільмів, коли з’являються проєкти на ЛГБТ тематику, що є абсолютно нормальним для європейського та американського кіно, у нас це викликає або критику або мовчазне ігнорування".

Ілюстрація на обкладинці: Томас Куленбек

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди