Всесвітній день запобігання самогубствам. Розвінчуємо поширені міфи про суїцид

Всесвітній день запобігання самогубствам. Розвінчуємо поширені міфи про суїцид

Всесвітній день запобігання самогубствам. Розвінчуємо поширені міфи про суїцид

Щороку 10 вересня відзначається Всесвітній день запобігання самогубствам. Ключова мета цієї міжнародної дати підвищити обізнаність людей про значення самогубств як глобальної проблеми; поліпшити знання про те, як можна запобігти такій ситуації; зменшити стигматизаціюСтигматизація - соціально-психологічна дискримінація будь-якої категорії людей, пов'язану з самогубцями. Поговорити є про що, тому Суспільне розвінчує головні міфи щодо цієї табуйованої теми та розповідає, як допомогти близькій людині в біді.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, кожні 40 секунд одна людина вчиняє самогубство. Це близько 800 тисяч осіб на рік, хоча за іншими даними кількість наближається до мільйона. Ще більше людей роблять спроби суїциду (за оцінками ВООЗ, вони стаються приблизно у 20 разів частіше). У 2016 році саме самогубство було другою причиною смерті серед людей віком 15-29 років.

Статистика Центру за контролем і профілактикою захворювань США засвідчує, що після різкого спаду в 1990-ті роки кількість самогубств серед молоді в Америці (у розрахунку на 100 000 смертей) почала зростати в кінці нульових і сягнула піку до 2017 року. Така ж тенденція спостерігається і серед дітей віком 10-14 років – за останнє десятиліття число суїцидів серед них зросло втричі.

В Україні рівень смертності внаслідок самогубств майже вдвічі перевищує аналогічний показник у країнах ЄС. Суїцид є "лідером" серед неприродних причин смерті – майже кожен п'ятий випадок від усіх зовнішніх чинників.

За даними ВООЗ, у 2000 році в Україні на 100 тис. населення припадало 29,6 самогубств. Через 10 років їх кількість знизилася до 18-19, але за останні кілька років знову зросла і перевищила 20 самогубств на 100 тис. осіб. У віці від 20 до 35 років самогубства забирають більше життів, ніж ДТП.

Читайте також: "Що таке депресія і чому в ній не соромно зізнатися"
Всесвітній день запобігання самогубствам. Розвінчуємо найпопулярніші міфи про суїцид

Це стосується не тільки молоді: чоловіки віком 75-79 років майже у 2,5 раза частіше накладають на себе руки, ніж юнаки 20-24 років. Ще одна особливість – смертність саме чоловіків. Із 6279 самогубців у 2018 році 5172 були чоловіками. Для порівняння: внаслідок ДТП загинуло 3936 осіб, через отруєння алкоголем – 3089, а було вбито 1638 осіб. Тож можна впевнено сказати, що проблема самогубства стосується усіх людей, незалежно від віку, рівня достатку, освіти чи місця проживання. Тому потрібно розвінчати деякі найпоширеніші міфи.

Міф №1. До самогубства схильні тільки люди з психічними розладами

Це не так. Водночас не всі люди, які вчиняють спроби суїциду – психічно хворі. Найчастіше це відбувається імпульсивно: у розпал внутрішньої або зовнішньої кризи, коли не вдається впоратися зі стресом і життєвими випробуваннями, такими як фінансові проблеми, розлучення або хвороби.

З суїцидальними нахилами тісно пов'язані переживання конфліктів з коханими, стихійних лих, насильства стосовно себе, відчуття ізоляції або втрати. Також рівень самогубств вищий серед уразливих груп, яких піддають дискримінації: біженці, мігранти, ЛГБТІ-спільнота, колишні ув'язнені. І, безумовно, найсильнішим фактором ризику самогубств є попередня спроба самогубства.

Причин може бути багато або вона може бути одна, але важливо інше – людина не може дати собі раду, тому самогубство для неї є спробою припинити страждання.

Міф №2. Після хоча б одної невдалої спроби накласти на себе руки людина обов'язково спробує ще раз у майбутньому

Це не так. Ризик самогубства, як правило, виникає у зв'язку з певною життєвою ситуацією і довго не триває. Суїцидальні думки можуть періодично виникати знову, втім, це не означає, що так буде тривати завжди. Той, хто колись подумував про самогубство і навіть намагався його вчинити, може згодом назавжди відкинути ці думки.

Спроба самогубства часто є спробою контролювати глибокі, болючі емоції та думки. Щойно вони зникають, ідея про самогубство перестає бути нав'язливою. Проте навіть якщо людина з часом повертається до неї, то це не скасовує шанс прожити довге, успішне та переважно щасливе життя.

Міф №3. Думки про самогубство не загрожують людям, у яких є робота і сім'я

У 2017 році тисячі користувачів соцмереж підтримали флешмоб #faceofdepression (обличчя депресії), аби довести, що люди з психічними розладами можуть не відрізнятися від інших у натовпі та ніяк не видавати свого стану. Багато хто поділився світлинами (часто з усмішкою на обличчі) у розпал депресії або незадовго до спроби самогубства. Після знайомства з їхніми історіями починаєш розуміти, що визначити потенційного самогубцю за зовнішніми ознаками практично неможливо. Як і за поведінкою, тому що люди з депресією теж ходять на вечірки, можуть усміхатися або сміятися.

Ми звикли бачити лише зовнішні прояви життя іншої людини. І думаємо, що людина зі здоровою сім'єю, хорошою роботою, красивим будинком взагалі не може скаржитися на життя. Утім, ви ніколи не дізнаєтесь, що ця людина відчуває насправді. Потрібні яскраві приклади? Будь ласка: "Ейнштейн від комедії" актор Робін Вільямс, фронтмен Linkin Park Честер Бенінгтон, Курт Кобейн, Мерилін Монро й безліч інших видатних та успішних людей.

Але ось кілька ознак того, що у людини може бути не все гаразд:

  • з'явилися нав'язливі думки про безглуздість існування;
  • відчуття втрати контролю над власним життям;
  • надто різка самокритика, песимізм з відсутністю надії на краще;
  • "затуманення" мозку і труднощі з концентрацією уваги;
  • різкі перепади настрою; стурбованість і дратівливість;
  • сильний гнів, лють або почуття помсти;
  • почуття самотності навіть у колі друзів, відчуття сорому, провини або власної неповноцінності.
Читайте також: "Як позбутися синдрому втрачених можливостей і жити собі на втіху"
Всесвітній день запобігання самогубствам. Розвінчуємо найпопулярніші міфи про суїцид

Міф №4. Більшість самогубств стаються в період свят

Зустрічали кого-небудь, хто не любить святкувати Новий рік або свій день народження? Або, наприклад, тих, кому не подобається День усіх закоханих? Протягом свят деякі люди особливо гостро відчувають відчуженість від навколишнього світу – в них виникає відчуття ізоляції від інших, що посилює тривогу та загострює внутрішні проблеми.

Проте, всупереч поширеній думці, статистика самогубств досягає піка не на свята, а навесні. Точна причина цього невідома, але це підкреслює необхідність відкинути будь-які упередження щодо чудодійної сили сонячного світла для того, хто не здатен радіти йому повною мірою.

Міф №5. Коли людина відновлюється після думок про самогубство, ризик рецидиву знижується

Емоційне самопочуття, особливо у людини з думками про самогубство, – не стала величина. Навіть якщо вдалося вибратися з цього стану і повернутися до нормального життя, не можна сказати, що все минуло.

Щоб накласти на себе руки, потрібно використати велику кількість внутрішньої енергії, а депресивні розлади відомі саме її відсутністю. Тому на ранніх стадіях одужання є небезпека, що у людини з'явиться достатньо сил, щоб здійснити задумане. У багатьох випадках люди піддаються найбільшому ризику, коли вперше виходять з лікарні – це жорстока іронія пригніченого стану психіки.

Міф №6. Щоб запобігти самогубству близької людини, достатньо поділитися номером спеціалізованої гарячої лінії

Не все так просто. Гарячі лінії можуть бути ефективними – все-таки десятки тисяч людей по всьому світу щорічно звертаються до них по допомогу в боротьбі з думками про самогубство. Але дати номер недостатньо, адже ви не знаєте, чи скористається людина цією пропозицією. Тому дуже важливо допомогти їй зробити наступний крок.

Найкраще запитати прямо, як і чим ви можете допомогти. Можливо, варто запропонувати звернутися до знайомого психіатра або відвезти людину в пункт невідкладної допомоги (якщо ситуація критична). В Україні працюють локальні гарячі лінії допомоги, які допомагають людям справлятися з емоційними проблемами:

  • телефон Довіри благочинного фонду "Ставропігіон" у Львові – 1558;
  • телефони екстреної психологічної допомоги при Кризовому Центрі медико-психологічної допомоги: (068) 770 37 70, (099) 632 18 18, (093) 609 30 03;
  • "Лiнiя допомоги": (067) 975 76 76, (066) 975 76 76, (093) 975 76 76;
  • "Ла Страда-Україна": 0 800 500 335 або 386 (з мобільного);
  • лінія психологічної допомоги для учасників АТО та членів їхніх сімей: 0 800 505 085.

Міф №7. Самогубці егоїстичні й обирають легкий шлях

Коли людина вмирає внаслідок самогубства, вона залишає після себе величезний біль для близьких. Тому багато хто вважає, що покійний діяв егоїстично, не подумавши про наслідки для інших. Однак це переконання – один з найшкідливіших міфів про самогубство.

Часто ті, хто думають про самогубство або намагаються його скоїти, вважають себе тягарем для близьких. Коли людина мало піклується про власне життя, їй важко уявити, що інші глибоко турбуються про неї.

Суїцидальні думки виникають не через відсутність бажання жити – це засіб покласти край стражданням. Це не так вибір, як вимушена реакція. Мислення такої людини спотворено відчайдушним депресивним сприйняттям світу. Зі свого боку, ви можете допомогти, якщо виявите увагу та спробуєте зрозуміти чужі проблеми.

Читайте також: "Смартфони або смерть. Чому нам нудно і як повернути смак життя"
Всесвітній день запобігання самогубствам. Розвінчуємо найпопулярніші міфи про суїцид

Міф №8. Люди, які хочуть померти, завжди знаходять спосіб

Існує хибна думка, що самогубця знайде спосіб вмерти незважаючи ні на що. Це підживлює помилкове уявлення про те, що марно простягати руку допомоги тому, хто замислюється про самогубство. Схильні до суїциду люди в багатьох випадках поводяться вкрай амбівалентно, тому до кінця не впевнені в самогубстві. Вони розриваються між бажанням жити та бажанням припинити страждати.

Міф №9. Розмова про самогубство тільки підштовхне людину вчинити його

Самогубство – табуйована тема, тому дехто боїться говорити про неї з іншими. Але такі розмови не тільки зменшують стигматизацію, а й дозволяють людям звернутися по допомогу, переосмислити свій емоційний стан і поділитися своєю історією. Нам варто говорити про самогубство, і не лише 10 вересня.

Викриття поширених міфів може дозволити поглянути на самогубство під іншим кутом – з точки зору розуміння і співчуття до людини, яка переживає внутрішню боротьбу. Можливо, вони борються з психічним захворюванням, а може, перебувають під екстремальним тиском і не володіють здоровими навичками виживання або навіть банальною підтримкою близьких.

Як суспільство, ми не повинні боятися говорити про самогубство, про психічні захворювання або шукати лікування для людини, яка цього потребує. Викорінення стигми починається з розуміння того, чому стаються самогубства, і з пропаганди обізнаності про психічне здоров'я в наших громадах.

Як почати розмову про самогубство

Оберіть слушний час. Переконайтеся, що можете цілковито приділити увагу бесіді, не відволікаючись на телефон або роботу.

Почніть з висловлення стурбованості, використовуючи конкретні приклади з власних спостережень. Наприклад, "останнім часом ти маєш стурбований вигляд і став замкнутим навіть у компанії друзів".

Не бійтеся запитати прямо. Головне, не заганяйте людину в глухий кут різкими твердженнями та не змушуйте її займати оборонну позицію. Питання "Тобі трапляються думки про те, щоб заподіяти собі шкоду?" або "Ти коли-небудь думав про самогубство?" допоможуть почати розмову і направити її в потрібний бік.

Поцікавтесь, як ви можете допомогти. Ще ніхто не навчився читати думки, тому найкращий спосіб дізнатися, чим ви можете бути корисні в цей важкий час – запитати прямо.

Якщо людина визнає, що схильна до суїциду, то зверніться по допомогу до фахівців. Запропонуйте разом поїхати до лікаря в якості моральної підтримки.

Якщо людина заперечує суїцидальні наміри або каже, що не збирається завдавати собі шкоди, то просто нагадайте, що ви поруч і підтримаєте її в разі потреби.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди