Столяр з Лисичанська Антон Снопенко, покинувши дім через повномасштабне вторгнення, відновив майстерню у Дніпрі. Чоловікові вдалося вивезти лиш частину обладнання, багато інструментів лишились в окупованому місті. Як переселенцю вдалося продовжити роботи — історія майстра по дереву.
Антон Снопенко починав власну справу на Луганщині в 2019-2020 роках. Згадує, зацікавився дерев'яними виробами у квітковому магазині.
"Просто дружині прийшов купити квіти у квітковий магазин. А там кошики під квіти, вони продавали, робили букети в них. Я подивився і кажу: "А якщо я зроблю краще — ви купите в мене?", — згадує майстер.
За професією Антон — шахтар. Ані спеціальної освіти, ані професійного інструменту для робіт з деревом не мав.
"Вчився в інтернеті, YouTube, статті, книги. Інструмента особливо ніякого не було. Стара дідусева пилорама, яку він сам зібрав. Почав робити дощечки, тарілочки різні дерев'яні. Потроху почав продавати людям. Спочатку дарував знайомим та родичам", — розповідає столяр.
Після повномасштабного вторгнення у березні минулого року Антон з родиною виїхали до Дніпра. Знайомих та родичів у місті не було.
"Коли вже ближче до міста почали прилітати снаряди — зібралися і поїхали. Виїздили з родиною: дружина, дитина і мати. Вийшло вивезти ручний інструмент. Деякі невеликі станки, я забрав", — розповідає чоловік.
Певний час інструмент зберігався у знайомих, Антон працював столяром, але, каже, хотів займатися виключно сімейним бізнесом.
"Нічого не було — де почати щось робити. Про це навіть не думали спочатку. Знайшов людину, яка здала в оренду мені цех вже з інструментами, зі станками. І там став працювати", — каже Антон.
"Хотілося б, звичайно, більш професійний інструмент. Станки більшість — це все радянський спадок ще. Новий дуже гарний станок дуже дорого коштує. Принаймні для мене", — каже майстер.
"Матеріалу було більше, можливостей було більше. Оренда всього — житло, цех. Це теж велика проблема, потрібні гроші. Дуже важко, що немає нічого свого", — долає переселенець.
Дружина Оксана також у родинному бізнесі, займається продажем.
"Моя роль в цьому — сфотографувати товар, написати опис до нього, ціна, вартість, розміри, з якого матеріалу, спілкування з людьми", — пояснює дружина майстра Оксана.
Антон виготовляє і меблі, і сувеніри, і посуд: "Можу і десять, і дванадцять годин працювати на день. Можу і до ночі залишитися на ногах. Тут і ніколи відпочивати".
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram
