3-го вересня Головне управління розвідки опублікувало документальний фільм "Збиті російські льотчики" про боротьбу українських військових з російською авіацією. Зокрема, у фільмі згадуються грудневі удари минулого року по двох російських аеродромах — ГУР вперше підтвердили, що били по них радянськими БПЛА. Суспільне розповідає, як Україна застосовує радянські безпілотники та наскільки вони небезпечні для російської ППО.
"5-го грудня (2022-го — ред) вночі військову авіабазу "Дягілєво" було атаковано старим, ще радянського виробництва дроном Ту-141 "Стриж", але спорядженим вибухівкою. Ударом суттєво було пошкоджено два стратегічні бомбардувальники Ту-95 та Ту-22, а також вантажівку авіазаправник. Шестеро російських військових тоді загинуло, одинадцять отримали поранення. Трохи пізніше під ранок на іншу авіабазу дальньої авіації Росії у місті Енгельс так само прилетів Стриж — пошкоджено було два ракетоносії Ту-95", — йдеться у докфільмі ГУР.
Про те, що Україна завдавала ударів по авіабазах безпілотниками тоді писали західні ЗМІ. Ані ГУР, ані Збройні сили причетність до цього не підтверджували. У коментарі Суспільному представник розвідки Андрій Юсов застосування радянських дронів прокоментував так: "Ми детально не коментуємо засоби та інструменти. Україна має справу з ворогом величезним за територією, максимально насиченим засобами радіоелектронної боротьби, протиракетної та протиповітряної оборони. Безумовно, відбувається поєднання різноманітних інструментів. Це завжди комбінування різних засобів і способів реалізації подібних операцій".
Автор фільму "Збиті російські льотчики" — військовий журналіст Артем Шевченко, запевняє, що це було першим успішним використанням такої зброї у війні з РФ: "Використали на той момент те, що змогли — Ту-141 "Стриж", але потім почали використовувати і більш сучасні речі".
6 вересня видання Defence Express з посиланням на російські ЗМІ, повідомило, що РФ відкрила справу та оголосила у міжнародний розшук в командира 383-го полку дистанційно керованих безпілотних літальних апаратів ЗСУ через успішні удари по аеродромах за участі ГУР МО. Росіяни визнали втрати авіації від старих радянських безпілотників.
"Стриж", "Рейс" та інші радянські БПЛА
Наприкінці 1950-х в СРСР почали розробляли багаторазові розвідувальні безпілотники з дальністю застосування на сотні та тисячі кілометрів. Першим серійним зразком став Ла-17Р. Перероблений з літака-мішені розвідувальний борт висотою майже у три метри, а довжиною у вісім, радянські інженери оснастили високоякісними на той момент фото- та відеокамерами. Дрон міг літати на відстань близько 200 кілометрів, пояснює доктор історичних наук, професор Національної академії сухопутних військ Андрій Харук.
Трохи пізніше СРСР створив інший, надзвуковий безпілотник Ту-123 "Ястреб", але він не став масовим і від нього відмовились. "Їх виготовили всього кілька десятків. Після того як розвідувальні бомбардувальники МіГ-25 надійшли до війська, то вони (Ту-123 "Ястреб" — ред.) виявились непотрібними", — каже Харук.
Кращими та досконалішими були БпЛА Ту-141 "Стриж" та Ту-143 "Рейс", зазначає військовий аналітик порталу Defence Express Сергій Згурець. "Стриж" виготовляли на Харківському авіаційному заводі, а "Рейс" — в російському Смоленську. Ці багаторазові безпілотники мали краще оптичне обладнання, літати низько до землі та розганялися на дозвукову швидкість у понад 900 км/годину. Різниця між ними була у дальності польоту та розмірах: "Стриж" — більший, міг виконувати польоти до 1000 кілометрів, "Рейс" — менший, літав на трохи більше як 100 км.
"На звуковій швидкості комплекс мав прорвати ППО противника, виконати зйомку, після цього повернутися на ту ділянку, де його зустрічають свої війська і спуститися на парашуті. Окремо ще відстрілюється сама капсула з відеозаписами", — розповідає Сергій Згурець.
"Апарат — і один, і другий вважалися багаторазовими. Але на практиці їх повторно в мирних умовах другий раз не використовували — відправляли на склад, де готували для використання повторно уже у випадку війни", — розповідає Андрій Харук.
За його словами, політ радянські БПЛА здійснювали по заздалегідь спланованому маршруту. Військові могли закладати висоту або повороти, щоб оминати засоби ППО чи перешкоди. Цікавим був і механізм фото- відеознімання — камера вмикалася не одразу після вильоту, а у визначений момент: "Звичайна плівкова фотокамера. При виході на певні координати вона включалася. Там кілька сотень метрів плівки було", — говорить Харук.
Швидкість дронам забезпечували турбореактивні двигуни, їх заправляли авіапальним. Пуски здійснювали зі спеціальних платформ — "Рейс" із самохідної пускової установки, а "Стриж" із причепа-платформи.
"Це рішення на той час було достатньо прогресивним. Апарати показували ефективні результати насамперед з точки зору надійності конструкції, яка могла забезпечити політ на відстань до тисячі кілометрів і повернутися", — каже Сергій Згурець.
"Це був достатньо високотехнологічний виріб. Подібні апарати розроблялися в Сполучених Штатах — розвідники Fire B. Але це були безпілотні розвідники повітряного старту — їх запускали з-під крила транспортного літака, не з наземної пускової установки", — говорить Харук.
Ці дрони були на озброєнні СРСР, а також постачалися, зокрема, у Сирію, Ірак, Словаччину. Серед країн колишнього СРСР радянські комплекси залишалися в Росії, Білорусі та України.
Як ГУР радянськими БПЛА вразила російські цілі
Успішність операції ГУР із застосуванням безпілотників СРСР варто розкласти на дві складових: доопрацювання дронів та маршрут польоту. Сергій Згурець впевнений, що ГУР переробили розвідувальний безпілотник в бойовий: "Це технічне завдання українською стороною вирішено шляхом того, що було знято фотоапаратуру і було забезпечено певне перекомпонування цього летального апарату, де в якості бойової частини використовується штатна авіаційна бомба вагою, здається, у 250 кілограмів".
За характеристиками радянський безпілотник схожий на російську ракету Х-101/Х-555, вважають і Згурець, і Харук: низька висота польоту, запланований маршрут, велика швидкість. Єдине чого бракувало — вибухівки.
У фільмі ГУР згадується, що українські "Стрижі" нанесли удари по аеродромах, що розташовані у різних областях Росії за 500 кілометрів один від одного. Російська ППО не змогла знешкодити цілі, втім Андрій Харук впевнений, що "Стриж" досяжна ціль для російських комплексів:
"Вони вразливі. Але є дуже важкою ціллю за рахунок низької висоти польоту, високої швидкості, малих розмірів. Хоча ніяких технологій зниження радіолокаційної помітності там не використано, це плід 1960-х років".
На його думку, на "Стрижі" також не діють і засоби радіоелектронного подавлення, тільки якщо українські інженери не обладнали безпілотники супутниковим зв’язком.
"Українська сторона визначає де є, а де немає ППО, або якої щільності ППО на тій чи іншій ділянці — обираються маршрути, які насправді є оптимальними й найбільш безпечними для таких безплотних комплексів. Враховуються особливості цих комплексів, слабкі місця, визначають час, коли, умовно кажучи, розрахунки здійснюють перезмінку. Таких параметрів набирається певна кількість і максимальне їх об'єднання забезпечує якість виконання бойового задання на техніці, яка начебто вважається старою", — говорить Згурець.
Чи вперше Україна застосувала радянські БПЛА
Після розпаду СРСР в українських Збройних силах залишалася певна кількість радянських дронів на складах. До 2014-го Україна використовувала їх як мішені для ППО. Щонайменше перші 10 років після розпаду СРСР українські сили на навчаннях стріляли по цих БПЛА з комплексів "БУК" та "С-300". Зокрема, навчання проводилися на кримському мисі Чауда, розповідає директор Defence Express.
Від початку війни Україна застосовувала і "Рейси", і "Стрижі". Влітку 2014-го проросійським бойовикам вдалося збити Ту-143. "Для ведення розвідки у 2014 році використовували "Стрижи". Не можу сказати, наскільки інтенсивно, але таке було", — говорить Андрій Харук.
Після початку повномасштабного вторгнення Україна також могла втрачати ці БПЛА. У березні 2022-го окупаційна влада Криму повідомила про нібито збиття "Стрижа". У грудні 2022 Міноборони РФ заявило про збиття кількох безпілотників, зокрема в Рязанській та Саратовській областях. 6-го лютого 2023-го повідомляли про начебто збиття "Стрижів" під Калугою, у травні під Тулою і знову у Калузькій області у травні та червні цього року.
