Американський інститут вивчення війни (ISW) від початку повномасштабного вторгнення аналізує перебіг бойових дій на фронтах в Україні. У останніх звітах ISW фіксує просування Сил оборони під Бахмутом на Донеччині та на заході Запорізької області. Наскільки успішними є кроки українських військових на цих напрямках, чому некоректно судити нині про темпи контрнаступу і до чого призведуть удари по російській території та Криму — Суспільному розповіла аналітикиня Інституту вивчення війни Катерина Степаненко.
У ніч з 29 на 30 серпня ударні дрони знищили чотири російські літаки Іл-76 на аеродромі в Псковській області. Також Міноборони РФ стверджувало, що російські військові збивали безпілотники над декількома областями Росії. Як це впливає на перебіг подій на полі бою?
Так, повідомлялося, що знищено чотири літаки Іл-76, які є стратегічними повітряними транспортниками й досить важливим ресурсом для російських військ. Представник ГУР Міноборони України Андрій Юсов зазначав, що деякі з них могли залучатися до висадки російського десанту в Гостомелі. Будь-яке знищення російської авіації є значущим. Це те, що Росії буде складно відновлювати, враховуючи санкції, а також її нинішні оборонно-промислові можливості.
Я не думаю, що ми відразу побачимо наслідки цих ударів на полі бою, насамперед тому, що ці літаки Іл-76 від початку вторгнення не використовувалися для висадки десанту. РФ нині вважає за краще використовувати стратегічну авіацію для ударів по українській інфраструктурі здалеку, не обов’язково пролітаючи безпосередньо над Україною. Проте будь-які удари по російському тилу є ефективними — і щоб викликати суттєве занепокоєння в інформаційному просторі РФ, і щоб виснажувати російські системи ППО. Так, наприклад, минулого року ми бачили повідомлення, що Росія перемістила системи протиповітряної оборони з Сирії до Криму та на південь України.
Чи використання систем озброєнь українського виробництва може вирішити дилему для західних союзників: не завдавати атак по території РФ зброєю, що вони нам передають?
Так, звісно. Росія використовує стратегічну авіацію для ракетних ударів по Україні, а кораблі для запуску "Калібрів". Тому будь-який український потенціал ураження російського тилу може обмежити кількість атак, яких Росія завдає по цивільних об’єктах. А ще це може порушити деякі з російських логістичних ланцюгів. Щобільше Україна розвиватиме оборонно-промислову базу, то сильніше це ускладнить росіянам використання тилового матеріально-технічного забезпечення.
Згідно з супутниковими знімками Європейського космічного агентства, Росія зводить оборонні споруди поблизу тих частин Кримського мосту, які атакували в липні. Чи допоможе це росіянам убезпечити цей стратегічний для них об’єкт?
Ми бачили ці супутникові знімки, вони виглядають реалістичними. І ми бачили, як росіяни намагалися посилити заходи безпеки навколо мосту, ще навіть до ударів по ньому, а також після того. Наприклад, ми помітили встановлення систем ППО і радіоелектронної боротьби. Ми також бачили повідомлення, що російська окупаційна влада запроваджує обмеження на те, хто може фотографувати міст. Загалом будь-які заходи безпеки сповільнюють використання мосту. Якщо є перевірки транспортних засобів, що намагаються проїхати мостом, це уповільнює будь-який тип військового забезпечення та використання цього мосту як наземної лінії зв’язку. Так само обмеження щодо того, які баржі чи кораблі можуть входити та виходити у тій частині моря, уповільнює логістику росіян.
Які головні переваги мають українські сили в Чорноморському регіоні?
Величезна перевага в тому, що російські війська не можуть підійти близько до українських берегів. Якщо їхні кораблі підійдуть, наприклад, до Одеси, вони одразу ж стануть вразливими.
Спершу ми фіксували, що росіяни переміщують кораблі з окупованого Криму до Новоросійська. Потім були повідомлення, що вони хочуть перемістити їх ще далі, щоб приховати від будь-яких потенційних українських ударів. Отже, усе це сприяє усуненню російського флоту як учасника війни. Росіянам стає складніше використовувати, наприклад, "Калібри" для реального впливу на полі бою.
Ми бачимо різні типи атак Сил оборони в Криму. Наприклад, удари по військових базах РФ. А на День Незалежності українські військові висадилися в Криму. Яких цілей досягла ця спецоперація?
Вона була демонстрацією того, що Україна може висадитися на півострові й відтак росіяни його майже не контролюють. У минулому ми бачили, як росіяни були стурбовані перспективою просування України до Криму. На деяких пляжах з’являлися системи укріплень. Отже, будь-який тип української висадки в Криму демонструє, що у росіян там є певна вразливість.
Також, швидше за все, ідея спецоперації була в тому, щоб зв’язати частину російських сил у цьому районі, замість того, щоб вони концентрували зусилля на операціях, наприклад, у напрямку Запоріжжя, Луганська і Бахмута.
Багато росіян стурбовані неспроможністю РФ протистояти ударам українських безпілотників чи висадці українського десанту. Російські ультранаціоналісти все частіше звинувачують своїх чиновників у тому, що вони запровадили недостатньо заходів для захисту російської території, а також окупованого Криму. У них виникає питання: "Чому ми намагаємося боротися за Запорізьку область чи Херсонщину, якщо не можемо захистити окупований Крим?". Щобільше галасу та дискусій в російському інформпросторі, то сильніше це впливає на те, як росіяни сприймають війну.
У доповіді 29 серпня Інститут вивчення війни писав, що українські сили просунулися на південь від Бахмута. Чи можете загалом пояснити, що відбувається на цій ділянці фронту?
Українські операції здебільшого відбувалися на північному та південному флангах Бахмута. Я не думаю, що українці збираються штурмувати місто так, як свого часу це робили вагнерівці — займаючи вулицю за вулицею. Намір полягає в тому, щоб завдати труднощів російським військам. Наприклад, ми вже бачили перехід окремих російських сил з напрямку Кремінної до Бахмута. Тактика українських військових — поступове просування в ті частини, де вони мають можливість здобути перевагу. Останніми днями росіяни намагаються контратакувати на цьому напрямку. 30 серпня, наприклад, багато російських блогерів стверджували, що війська РФ змогли відновити деякі позиції у Кліщіївці та Курдюмівці.
Але що важливо розуміти про Бахмутський напрямок — він позбавляє Росію можливості зміцнити інші важливі напрямки. Наприклад, сили, які зараз перебувають у Бахмуті, могли б поновити наступальні операції на Луганщині. Або ж їх могли перекинути до Запоріжжя і посилити оборону в цьому районі. Битва за Бахмут і той факт, що російські війська залишилися там з непідготовленими позиціями, створюють для них вразливу ситуацію. Їх можуть оточити.
Запорізький напрямок. Там українські військові звільнили Роботине. Який потенціал у Сил оборони просуватися далі на південь?
Українці просуваються до Вербового — це на південний схід від Роботиного. Просування українських військ у цьому районі та здатність утримувати позиції вказує на те, що українці нарешті прорвали першу лінію оборони росіян.
Ми ще не знаємо, як виглядає друга лінія оборони, однак я помітила песимістичні настрої серед російських блогерів щодо неї. Зараз ми бачимо, як росіяни намагаються зміцнити позиції біля Роботиного, а також у Вербовому. Вони перекинули частину 76-ї дивізії ВДВ з-під Кремінної на напрямок заходу Запоріжжя, а потім перевели 7 дивізію ВДВ у зону Роботиного і Вербового. Це елітні сили, їхнє завдання — штурмові операції. Якщо українські сили зможуть примусити ці частини проводити оборонні маневри, це поставить Росію в найгіршу позицію у майбутньому для відновлення будь-яких наступальних операцій.
А ще передислокація цих сил ВДВ з напрямку Кремінної чи Херсона свідчить, що в Росії немає оперативних резервів, якими можна було б зміцнити найбільш вразливі ділянки. Отже, якщо цей сектор лінії фронту буде розширений, він може стати плацдармом до просування українських військ до Токмака.
Український поступ набирає темпів. Ми бачили 31 серпня, ймовірно, український розвідувальний підрозділ, який проник у район російських укріплень поблизу Вербового. Якщо українці зможуть, як я вже казала, закріпити позиції, вони прорвуть одну з найсерйозніших ліній укріплень на цьому секторі фронту.
Американське видання Forbes пише, що Україна втратила лише п’ять німецьких танків Leopard 2. Чи можемо ми сказати, що Сили оборони мають достатньо зброї західного зразка для контрнаступу?
Ми бачили повідомлення від українських посадовців, а також від росіян про те, що українці наразі зрівнялися у потужностях артилерій з військами РФ, або іноді навіть здійснюють кращі контрбатарейні маневри, ніж росіяни. Та все одно знадобиться більше зброї. Зокрема, Україна все ще потребує мінних тральщиків, бо ми не знаємо, наскільки щільними будуть мінні поля за першою лінією. Україні завжди буде потрібна важка техніка. Ви змушені втрачати якісь з ресурсів, коли просуваєтеся вперед.
У вересні Україна має отримати танки М1 Abrams. Чи можна говорити, що вони спричинять перелам на полі бою?
Будь-який тип військової допомоги вплине на поле бою. Ми бачили це, наприклад, коли захід надав Україні HIMARS, ракети Storm Shadow. Ми також побачили негайний ефект від того, що українці отримали більше артилерії для контрнаступу. Однак зарано говорити про перелам, враховуючи, що Україні все ще потрібна перевага в повітрі.
Були розмови про весняний контрнаступ, потім про літній, тепер, очевидно, він буде тривати й восени. The Wall Street Journal взагалі пише, що варто очікувати на початок нової фази контрнаступу навесні 2024-го. Що ви думаєте про ці оцінки темпів контрнаступу?
Контрнаступ, ймовірно, потребуватиме кількох спроб. Заходу потрібно усвідомити, що Україна буде просуватися в темпі, який вважатиме за потрібний для збереження життів військовослужбовців та не маючи всього арсеналу НАТО для прориву оборонних ліній. Також, як я вже згадувала, Україна не має переваги в повітрі, що уповільнює просування.
Тож є різні компоненти, які відіграють роль. Наприклад, погода. Також є російська ресурсна складова — чи збирається РФ кинути достатньо сил для відбиття менш масштабних атак, які зараз тривають? Є також питання укріплень — наскільки добре вони сплановані, наскільки надійні? Тож, гадаю, важко сказати, як усе буде розвиватися з огляду на те, що ми ще не знаємо, як виглядатимуть наступні лінії оборони РФ.
Що буде з ПВК "Вагнер" після смерті Євгена Пригожина?
Ми писали, що, схоже, сам Путін, стоїть за вбивством Пригожина. Для нього це було помстою — це певність у тому, що більше ніхто не замахнеться на його режим, або не буде принижувати його до такого рівня.
Також є Міністерство оборони РФ. Воно намагається усунути ПВК "Вагнер" з операцій на Близькому Сході та в Африці. Є багато повідомлень, що представники російського Міноборони їдуть, наприклад, до Сирії, щоб передати ультиматум ПВК "Вагнер" про те, що ті повинні будуть виїхати з країни до 20 вересня. Смерть Пригожина важлива, бо вона залишила ПВК без лідера, який зможе захищати їхні інтереси.
Тож для Путіна це була особиста історія. Для Міністерства оборони РФ йдеться про доступ до ресурсів, до місій за кордоном, до всіх контрактів ПВК "Вагнер" — охорона нафтових родовищ, розкопки золота. Ми бачимо, що Міноборони Росії продовжує працювати над тим, щоб мати власні ПВК, які переберуть на себе роль ПВК "Вагнер". Також їхні зусилля спрямовані на те, щоб заохотити найманців ПВК "Вагнер" підписувати контракти з Міністерством оборони РФ, щоб ті продовжували працювати в Африці під їхнім наглядом.
