Максим Степанчук з дитинства займався у хореографічному ансамблі, закінчив військове училище, працював заступником прокурорів. Після вторгнення Росії в Україну добровольцем пішов на фронт, – розповів друг бійця Олександр Діордіященко. Прощались з Максимом Степанчуком у Кропивницькому.
Однокласниця Максима Степанчука Анастасія Олійник розповіла – він був у колективі лідером: "Це була людина, з якої енергія… От був Максим – а навколо нього була ця енергія, яка людей до себе притягувала. В нього очі світилися".
Родом Максим Степанчук з міста Новоукраїнка. Друг Олександр Діордіященко розповів, він навчався у Криворізькому військовому училищі. Потім вступив до Харківського університету імені Ярослава Мудрого: "Працював за спеціальністю, наскільки мені відомо, заступником прокурора Львівського гарнізону, потім – заступником прокурора Севастопольського гарнізону".
У 2010 році Максим переїхав у Кропивницький, працював менеджером із забезпечення і менеджером із закупівель на підприємствах, розповів Олександр Діордіященко. У серпні 22-го року пішов за власним бажанням служити в Збройні сили України, бо був офіцером.
З фронту попрощатись з побратимом приїхав військовий Захар. Прізвище не називаємо з міркувань безпеки. Каже, Максим був заступником командира механізованої роти з морально-психологічного забезпечення. Помер 22 липня під час служби через проблеми зі здоров’ям на Чернігівщині.
"Побратими знали, що, якщо є проблема якогось соціального чи сімейного характеру, вони могли адресувати їх Максу. Він завжди брав безпосередню участь у розв'язанні подібних питань свого підрозділу", – розповів Захар.
Прощались з бійцем на Далекосхідному кладовищі у Кропивницькому.
