На третю добу після підриву російськими військовими Каховської ГЕС, вода в містах і селах лівого берега Дніпра поступово спадає. Проте люди продовжують сидіти на дахах і горищах будинків, чекаючи на порятунок.
Російські рятувальні служби не надають достатньої допомоги постраждалим, військові відбирають човни, а вʼїзди й виїзди, наприклад, з Олешок закриті. Місцеві, у яких ще лишаються човни, допомагають сусідам вибратися з дахів та організовуються у волонтерські ініціативи. З більшістю людей, які чекають на евакуацію з затоплених будинків, уже немає звʼязку — в окупованих містах і селах ледь працює мобільна мережа, світла, аби зарядити телефони, немає другу добу.
Проте Суспільному вдалося звʼязатися з людьми, які чекають на евакуацію на окупованому лівобережжі. Далі — їхні розповіді. Імена героїв ми змінили з міркувань безпеки.
Петро, Олешки
Пішла третя доба, як я сиджу на горищі свого будинку. Думаю, що сидітиму тут ще як мінімум добу, якщо вода більше не буде підніматися. Води я набрав собі. А поїсти вже немає. Вода як упаде, то подивлюся за хатою, може там буде якась їжа.
Сусід через город від мене виїхав. Сьогодні їх вивезли. А другі сусіди, які трошки далі, ще сидять. Сусідка у двоповерховому будинку теж сидить нагорі, бо в неї двері будинку заблоковані водою. Навпроти мене чоловік і дружина теж тут. Всі сидять на горищі й на дахах.
Від ранку люди на човнах тут є. Вчора теж багатьох вивозили. А чого мене не забирають? Я не знаю. Я вчора заліз на горище і ніхто не знає більше, де я і що я. Я навіть не знаю як ви до мене додзвонилися. Я тільки з дочкою підтримую звʼязок поки є телефон. Зарядка в мене є, світла немає. Підстанція, розетки, все у воді.
Дочка ще до повного затоплення подала заявку на евакуацію. Затопило швидко, з двох боків вода пішла. Вчора о шостій ранку мене розбудив сусід, то вода тільки-тільки доходила. А буквально за півтори години, поки я встиг винести речі на горище, вода вже була у мене в городі. До обіду вода була більше метра. Після обіду ще більше. До вечора була десь метр шістдесят.
По нашій вулиці пʼятеро людей лишилося і я шостий. Людей збирають і вивозять до школи, де сухо ще. Ті, хто лишився на вулиці перемовляються між собою, а в мене не виходить. Бо вони ще там можуть виходити на балкончики, щоб поговорити, а в мене такого немає, я тільки можу слухати їх. Будинки одне від одного на 20-30 метрів, то люди між собою перегукуються.
Вчора вода була два з чимось метрів. Зараз упала сантиметрів на 15-20. Бо я вчора зробив мітку — у мене є виноградник, і я там просто дротом намітив, скільки було води. Якраз нещодавно лазив туди й бачив, що дріт зʼявився знову. Значить, води стає менше.
Не знаю, чи є тут рятувальники. Ні сьогодні, ні вчора нікого не було. Позавчора їздили й кричали, що будуть людей вивозити, сказали, що збір у центрі й все. Куди вивозитимуть, не сказали. Їздили військові.
Олексій, Кардашинка
Я чекаю евакуацію в Кардашинці, а моя сімʼя трохи далі, в сторону Коханів. Я не на даху. Це Карлсон живе на даху, а я на другому поверсі.
Вода піднялася на пʼять метрів, може шість. Ситуація не дуже. Їсти нема що. Пити ще є. Деякі одноповерхові будинки затопило повністю, двоповерхові частково. Мій будинок затопило, включно з другим поверхом. Коли я звідти йшов, на другому поверсі води вже було по коліно. Я заліз на дах гаража. Машину і катер затопило. Але у мене є маленький човник, я в ньому ночував. А наступного дня поплив на іншу вулицю, яка трохи вище. Там був пустий будинок, ще не затоплений — перший поверх мокрий вже був, а другий сухий. Ось тепер я тут ходжу.
В Кардашинці я від самого початку, але заявку на евакуацію подали з учорашнього вечора. Сьогодні вранці пообіцяли приїхати, не знаю хто, сказали чекати.
Людей тут мало. По-перше, раніше всі виїхали, а з потопом лишилось зовсім небагато, але хтось є. От сусіди виїхали, а бабуся старенька не хоче. Живе тепер на даху.
Я тут один, але в мене чотири собаки, три коти. От щойно човен з людьми проплив, я махав, а вони не побачили. Давайте, присилайте кого-небудь, бо я не знаю.
Волонтер Олесь, Олешки
Я збираю замовлення на евакуацію і передаю їх людям на човнах, а вони вже їдуть забирати.
Олешки оточені водою. Без води зараз тільки один район, тобто десь чверть Олешок не затоплена. Мій будинок теж поки що не затоплений.
Старі будинки, через кількість води, уже почали обвалюватися. Багато людей досі сидять на дахах. По селах, у Солонцях, Сагах, Підлісному, Коханах, Кардашах взагалі нікого не евакуюють. Там люди сидять просто на пороховій бочці.
Є люди, які не дочекалися евакуації й потопилися. Човнярі кажуть, бачили трупи, які плавали у воді. Багато. Хто їх забирає? Ніхто. Тут би врятувати тих, хто ще сидить на дахах. Бо човнів мало і це переважно лише місцеві.
Зараз місцевих з затоплених районів вивозять в лікарні, школи, будинки, де ніхто не живе. З міста наразі виїзду немає, бо всі дороги затоплені. Не виїдеш ніяк.
Лариса, Олешки
Нас вчора вивезли з даху, але далі з міста нікуди не вивозять. Ми сиділи на даху два дні. Нас було четверо. Ми уже на суші. Ало, ви мене чуєте? Ви не скажете, на скільки вода впала? Падає вода чи ні? Коли додому можна буде повернутися? Ало?
Денис, Олешки
Наше горище виходить на Херсон. Дверцята відкриваються і перед нами видно місто.
У порівнянні з тим, як вчора вода прибувала, сьогодні вже почала опускатися. Першу добу вода піднімалася на метр за годину. Ми починали збиратися, ще ходили по воді, а потім вона швидко-швидко до горищ дісталася. Вчора до даху лишалося десь сантиметрів пʼятдесят. Сьогодні за три години впала сантиметрів на пʼять. Ми на горищі, а вода у нас тепер під ногами. До горища ще десь сантиметрів сорок. Більше не підіймається.
Ми сидимо тут другу добу. Рятувальники не приїжджали, але руські тут плавали човнами, свою шосту роту шукали. А місцеві приїжджали на веслах, але всі пливуть в сторону центра Олешок. До нас не приїжджали.
Син сказав мені, що людей вивозять в незатоплену частину Олешок і я бачив, що човни в ту сторону плили.
Ми поки сидимо, вода не підіймається, але нікого немає. Нас троє людей. Їжі вистачить ще на добу-дві. Як буде далі ніхто не знає. Ні, це не пастка, точно ні. Так, ми не можемо нікуди вийти й вже пішла третя доба. Ну, але нічого, сидимо. Ми чекаємо наших, зі сторони Херсона. Може зʼявляться. Тут по прямій на човнах недалеко Херсон. Чи навряд, як ви думаєте?
