Їй сто років і вона до цього часу пам’ятає точну дату вивезення на примусові роботи в Німеччину під час Другої світової війни. Жителька Новоукраїнки, що на Кіровоградщині, з 1942 року по 1945-й працювала на цегельному заводі, куди її вивезли німецькі поліцаї. Не били, але годували погано – 200 грамів хліба вранці й суп з бруквоюКоренеплід з сімейства капустяних, зовні нагадує ріпу. ввечері, згадує Лідія Клименко. Найбільше мріє про те, щоб якнайшвидше скінчилась війна в Україні, й зустріти ще одну перемогу у своєму житті.
Звістку про початок війни Лідія Клименко почула по радіо: "22 червня 1941 року о четвертій годині дня почалась війна, бомбили Новоукраїнку. У 1942 році мене примусово вивезли в Німеччину. 21 жовтня поліцаї проводжали нас (25 душ з колгоспу) у Кіровоград на комісію. Ми її пройшли, тоді нас посадили в товарняк і повезли у Польщу, там знову була комісія. Вони дивились, щоб не було корости, лишаю, якоїсь заразної хвороби. Знову посадили нас у вагон товарняка, його охороняла поліція. І от я забула, яке саме місто у Німеччині... Чи Гамбург… Туди звозили всіх людей".
Новини про нинішню війну Лідія Клименко дізнається по радіо. Хвилюється, коли чує сповіщення про повітряну тривогу. Тоді згадує, як у 1941-му бомбили Новоукраїнку. "Ми бачили полонених, бомбили млин. А далі я нічого не знаю, бо мене не було. Кажуть, німці дуже ображали місцевих".
Історик Борис Шевченко дослідив, як розгортались бойові події у Новоукраїнці й поблизу неї. Далі уривок з його книги.
"У серпні 1941-го, не зумівши прорвати оборону радянських воїнів‚ німці розпочали артилерійський обстріл Новоукраїнки й дороги Новоукраїнка-Рівне. В ніч з 1 на 2 серпня по станції "Новоукраїнка" було завдано удару авіацією: від скинутих бомб спалахнув вагон з боєприпасами. О 1:05 2 серпня капітан Краснов повідомив у штаб Південного фронту, що на північно-західній околиці Новоукраїнки й на станції Адабаш триває бій, німці окопалися і ведуть по місту артилерійський та мінометний вогонь. До позицій радянських вояків доносився шум моторів гітлерівських танків і мотоциклів".
У Німеччині, куди 18-річну Лідію Клименко примусово привезли у 1942 році, працювала на цегельному заводі. Робота була тяжка, годували погано. За три роки вона фізично і морально виснажилась.
"Цей цегельний завод був двоповерховий. На другому поверсі працювали четверо німців, робили фігурну цеглу. Для чого вона, я не знаю. Я тачкою підвозила їм глину. Спасибі, що нас не били, шеф не дозволяв. Його син був вбитий на фронті. Якщо котрась не послухалась, чи щось не так, то він не дозволяв. Нас не бив ніхто. Працювали до перемоги, 9 травня. Нас звільняв не Радянський союз, а Америка. Ми були недалеко від Дюссельдорфа. Америка як налетить! Вони не били одним-двома літаками, літали десятками й кидали фугасні бомби".
Додому жінка повернулась у серпня 1945 року. "Я від станції прийшла додому. Удома не було нікого. Мама і старші сестрички робили у колгоспі, але їм переказали, що приїхала Ліда. То вони, бідні, прийшли пішки з поля, бо тоді ж не було чим їздити. То я побула два тижні й пішла працювати в колгосп. Я 40 років пропрацювала в колгоспі. Оце таке моє життя. Я одинока, заміж не виходила".
Останні півтора року жінка не виходить з будинку. Втратила зір на лівому оці. Руки погано слухаються. Поратись по господарству допомагає племінниця. Її сторічна жінка називає донькою. "Це моя донечка, не племінниця. Донечка. Я кажу їй: "Може, не будеш топити?", а вона каже: "Вам буде холодно".
Племінниця Лідії Клименко Валентина Білуха народилася 20 лютого 1941 року. "І тата якраз забрали. Зайшов, попрощався, сказав: "Назви, Віра, доньку Валею. Я приїду". Його швидко вбили. Прийшла звістка, що тата немає".
Лідія Клименко каже, вона єдина у своєму роду, хто дожив до ста років. "Дорогенькі мої! Не думала я, що буду жити 100 років, мені 26 квітня виповнилося. Я в нашому роду найбільше прожила. Мама – 95, її батько, дід Майданник – 98, сестрички обидві по 85, а я сто років".
Повідомляйте про події з життя вашого міста чи селища у Кіровоградській області за цим посиланням
Підписуйтеся на новини Суспільне: Кропивницький у Вайбері, Телеграм, Інстаграм та Ютуб
