Що Європа думає про плани Росії розмістити ядерну зброю в Білорусі, як на це має реагувати НАТО та США, чи є зв’язок між ядерними погрозами Путіна та ситуацією на фронті та як все це вплине на відносини між РФ і Китаєм — аналітик "Європейської ради з міжнародних відносин" Рафаель Лосс в інтерв’ю Суспільному.
Росія планує розмістити тактичну ядерну зброю в Білорусі. Що ви про це думаєте?
Це ще одна спроба РФ використати ядерний потенціал для залякування Заходу і підриву підтримки України. Заява Путіна з’явилася після низки кроків білоруського диктатора Олександра Лукашенка, спрямованих на залучення російської ядерної зброї до Білорусі — всупереч бажанню білорусів, як свідчать опитування. Ми бачимо підготовку білоруських літаків, будівництво сховищ, що дозволило б Росії перемістити ядерні боєголовки до Білорусі. Все це — через майже 30 років після того, як Білорусь позбулася ядерної зброї. Але поки не зрозуміло, чи боєголовки дійсно прибудуть до Білорусі, і що це означатиме в політичному плані для російсько-білоруських відносин.
Що змінить цей крок щось для України та регіону в цілому? Чи є різниця, розташована ця зброя десь у Росії, чи на території Білорусі?
Ядерна зброя повітряного, морського і наземного базування, яку Росія має в достатку може досягти більшості міст на схід від річки Рейн в Європі. РФ має в арсеналі майже 2000 тактичних ядерних боєголовок. Те, що котрісь з них можуть з’явитися в Білорусі, лише незначно скоротить час підльоту. Тому це не стільки питання військового балансу в Європі, скільки політичного значення для НАТО — на скільки Альянс здатен і готовий посилити сили оборони й стримування.
Читайте також: США і Британія в ООН відреагували на намір РФ розмістити ядерну зброю у Білорусі
Путін не вперше погрожує ядерною зброєю. Чи є зв’язок між цими погрозами та ситуацією на фронті?
Росія регулярно наголошує на ядерному потенціалі, щоб підірвати згуртованість країн НАТО. Це відбувається щонайменше з 2014 року. Неодноразово союзники по Альянсу ставали мішенями прихованих або явних російських ядерних погроз. Але інтенсивність цих заяв посилилися з 24 лютого 2022 року. Першочерговою метою для Кремля є підрив політичної та фінансової підтримки України з боку Заходу та передачі зброї західного виробництва.
Коли Путін робив цю заяву, він апелював до досвіду США щодо розміщення тактичної ядерної зброї. Наскільки коректним є це порівняння?
Між Вашингтоном і Москвою була згода, що так зване спільне використання ядерної зброї не порушує договору про її нерозповсюдження. З 2014-15 років риторика Кремля почала змінюватися. На адресу Сполучених Штатів та їхніх союзників у НАТО почали лунати звинувачення в тому, що домовленості Альянсу про спільне використання ядерної зброї порушують цей договір. Отже, відбулися певні зміни.
21 березня Путін з китайським лідером Сі Цзіньпіном заявили, що ядерні держави "повинні утримуватися від розміщення ядерної зброї в третіх країнах". А через чотири дні Путін оголосив, що РФ має намір розмістити ядерну зброю в Білорусі. Тож є певне хитання Володимира Путіна зі сторони в сторону. Думаю, рішення про те, чи дійсно російська ядерна зброя прибуде до Білорусі, остаточно ще не ухвалили.
Від чого це залежить?
Певною мірою, від невдач Путіна у війні. Ми бачимо ескалацію ядерної риторики Росії щоразу, коли збройні сили РФ зазнають тиску. Ця риторика не стільки пов’язана з конкретною зброєю, яку західні країни надають Україні — хоча такі люди, як заступник Радбезу РФ Дмитро Медведєв, постійно говорять про "червоні лінії" навколо певних систем озброєнь. Це більше пов’язано з тим, як збройні сили РФ ведуть війну. Якщо тиск на них зростатиме, з Кремля пролунає чергова хвиля ядерної риторики.
Як заява про тактичну ядерну зброю в Білорусі вплине на російсько-китайські відносини й зокрема на потенційну підтримку Китаєм Росії у війні?
Російсько-китайські відносини є складними та значною мірою невизначеними. Ми чули численні заяви, що підтверджували нібито безмежну дружбу, зроблені до початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Остання спільна заява Сі Цзіньпіна та Володимира Путіна не містила таких формулювань, але все одно просувала важливі для обох сторін відносини.
Безумовно, наслідки війни для російської економіки, оборонно-промислового сектору, політична ізоляція Росії на світовій арені змушують деяких людей в Пекіні ставити під сумнів інвестиції в стратегічні відносини. Не думаю, що Пекін відмовиться від Росії, проте для обох сторін відносини стали складнішими й заплутаними.
Читайте також: "Дракон, що спостерігає". Чи ідуть на зближення Пекін та Москва
Як ви оцінюєте реакцію Заходу на погрозу ядерною зброєю в Білорусі?
Захід залишається спокійним і виваженим у реакції на російську ядерну риторику після 24 лютого. Кремль, Путін, Мєдвєдєв, російські ЗМІ вказували у своїх обурливих заявах на зміни в російських ядерних силах, на навчання російських стратегічних ядерних сил тощо. Західні лідери спокійно реагували на це.
Однак ці заяви все ж працюють на стримування. Країни НАТО непохитні щодо відправки військ в Україну — це є результатом ядерного стримування. Але водночас і той факт, що Росія не наважується атакувати значні західні поставки зброї, також є результатом стримування, але вже з боку Заходу щодо РФ.
На політичному рівні, однак, за останні місяці відбулася еволюція. Страх перед ядерною ескалацією, перед тим, що війна між Україною і Росією може перерости у Третю світову, на якомусь етапі захопив уми багатьох західних політичних лідерів і населення. Але він певною мірою відступив. Захід звик до ядерної риторики Кремля, і вона вже не лякає людей так, як рік тому.
Чи достатня реакція Заходу на ядерні погрози Росії, щоб РФ зрозуміла, що не може її використати? І не лише Росія — інші ядерні держави теж?
Мета президента США Байдена і НАТО — переконатися, що Путін не перетне цю "червону лінію". Генеральний секретар НАТО заявив, що застосування РФ ядерної зброї докорінно змінило б характер війни та змусило б НАТО збільшити свою участь в ній. Наслідки були б величезними, якби Путін дійсно перетнув цю межу. Думаю, він добре це усвідомлює. На мою думку, те, що він може натиснути на кнопку, залишається вкрай малоймовірним. Однак він не припинить ескалацію ядерної риторики.
Міжнародна спільнота мала б вжити ще якихось заходів, щоб стримати Росію від застосування ядерної зброї?
Чим довше триватиме боротьба Росії проти незалежності України, тим довше нам доведеться жити в умовах невизначеності щодо потенціалу ядерної ескалації з боку Кремля. Вважаю, західні лідери повинні швидко прийти до узгоджених зусиль задля завершення війни на користь України. Путін проводить мобілізацію, переводить танкові заводи на цілодобові зміни — ці та інші заходи російського військово-політичного керівництва вказують на те, що РФ готується до тривалої війни.
Безумовно, до цього повинні готуватися і ми. Але ми також повинні зробити все можливе для скорочення тривалості війни. Потрібно робити більше для забезпечення України боєприпасами, бронетехнікою, системами протиповітряної оборони. Всім, що потрібно для звільнення кожного сантиметра окупованої території.
Може, котрійсь з країн Заходу варто було б теж розмістити на території України свою тактичну ядерну зброю у відповідь?
Не думаю, що західні лідери це зараз розглядають. Їхньою метою є не лише стримування Росії від використання ядерної зброї, але й збереження глобального режиму нерозповсюдження. Плани Росії розмістити ядерну зброю в Білорусі є для цього режиму тривожним сигналом. Світова спільнота не повинна залишатися осторонь і таким чином заохочувати подібні кроки в майбутньому.
Читайте також
- Поки ми живі. Три історії про ціну великої війни
- "Умиротворення Росії — це переговори з крокодилом" — міністр закордонних справ Естонії Рейнсалу
- "На кону наше спільне майбутнє" — Шарль Мішель про Україну в ЄС, Конституційний суд і поїздку на Донбас
- "Якщо РФ нехтуватиме нормами ООН, санкції проти атомної енергетики будуть "на столі" — віцепрезидент Єврокомісії
