З початку повномасштабного вторгнення Росії Україна очікувала від Китаю активної позиції щодо війни. Зокрема пропонувала Пекіну стати одним з гарантів її безпеки. Втім, влада КНР обережно коментувала війну, уникаючи називати події в Україні вторгненням Росії. А з приводу, наприклад, масових вбивств цивільних у Бучі, Пекін закликав не поспішати зі звинуваченнями на адресу РФ.
Водночас упродовж понад року великої війни з Пекіна лунали заклики до миру. Своє бачення Китай на річницю повномасштабного вторгнення оприлюднив у "мирному плані". Попри це західні розвідки стурбовані тим, що Пекін, ймовірно, готується постачати зброю російській армії. Чи варто очікувати цього і чи можна вважати, що Китай та Росія посилюють зв’язки на тлі війни проти України — розповідає Суспільне.
Що треба знати про відносини Китаю та Росії
Останніми десятиліттями у відносинах Китаю та Росії відбувалося поступове зближення — зростали обсяги торгівлі, зокрема і зброєю, з 2005-го відбувалися регулярні спільні військові навчання, укладалися договори про добросусідство. Водночас у Кремлі остерігалися експансії Китаю на російський Далекий Схід і переймалися, що КНР може копіювати певні військові технології. Тому Росія відмовлялась передавати Пекіну, наприклад, свої системи протиракетної оборони С-400 і винищувачі СУ-35.
Так було до 2014 року — поки РФ не анексувала Крим і не опинилася у певній ізоляції. Кремлю треба було шукати альтернативи західним ринкам. Хоча Китай не схвалив незаконну анексію українського півострова, це його співпраці з Росією не завадило. Російська анексія Криму стала поворотною точкою для зближення країн, відзначає у розмові із Суспільним Ендрю Смол, старший науковий співробітник дослідницького центру німецького фонду Маршалла.
"У Сі Цзіньпіна на порядку денному на той момент було поглиблення відносин з Росією. Ми могли спостерігати це з точки зору обсягу інвестицій, які вкладав Китай, з кількості зустрічей із російським керівництвом. Цього було б значно важче досягти без анексії Криму, яка змінила ситуацію з російського боку: наслідки анексії вплинули на те, що Росія погодилася на взаємодію з Китаєм у кількох важливих аспектах. Вони були готові просувати енергетичні угоди, продавати зброю, чого не робили раніше. І вони були готові дозволити китайські інвестиції, чого теж не відбувалося до цього", — пояснює Смол.
Вплинув і той факт, що з 2018-го адміністрація тодішнього президента США Дональда Трампа почала запроваджувати санкції проти Китаю. За словами Ендрю Смола, Сі Цзіньпін та Володимир Путін тоді зійшлися і на спільному ідеологічному ґрунті — як два авторитарних лідери, які найбільшу загрозу вбачають у США. У 2019-му лідер КНР заявляв, що "китайсько-російські відносини перебувають у безперервному, стабільному та надійному розвитку на високому рівні та є найкращими за всю історію". А менш ніж за місяць до повномасштабного вторгнення в Україну, Росія підписала з Китаєм угоду про "Партнерство без кордонів".
"Дружба між двома державами не має меж, немає "заборонених" галузей співпраці", — йшлося у документі.
Нині Китай — найбільший торговельний партнер Росії — і РФ прагне ще більше розширити експорт енергоносіїв до КНР. Країни вже домовилися про будівництво нового газопроводу "Сила Сибіру 2". Юн Сун, директорка китайської програми у вашингтонському центрі Стімсона у Вашингтоні, в коментарі Суспільному відзначає, що ізоляція Росії через повномасштабне вторгнення в Україну підштовхнула до посилення торговельних зв’язків з Китаєм.
"Їхня двостороння торгівля зросла на 29% у 2022 році, а китайський імпорт з Росії минулого року зріс більш ніж на 40%. І це здебільшого завдяки енергоресурсам. Насамперед нафті — минулого року її китайський експорт до Росії зріс приблизно на 12%", — говорить Юн Сун. На її думку, цінність економічних зв’язків між країнами, зокрема, обумовила і поведінку Китаю щодо війни — дистанціювання, невтручання.
"Мирний план" без чіткого плану
Чи не єдина критика дій Росії з боку Китаю за рік війни стосувалася її погроз застосування ядерної зброї. У листопаді на зустрічі з канцлером Німеччини Олафом Шольцом Сі Цзіньпін заявив, що він "проти застосування ядерної зброї на Євразійському континенті". Видання Bloomberg тоді навіть відзначило цю заяву як одну з небагатьох точок дотику в позиціях Пекіна та західних союзників. Подібні заяви звучали й від інших китайських посадовців, і це — частина виваженої позиції Китаю, яка не суперечить співпраці з Росією, зазначає Ендрю Смол.
"Ось ви посилаєте людей з китайської сторони, щоб сказати: "О, нам не подобається те, що ми бачимо, ми трохи стурбовані, ми не зовсім поділяємо погляди Путіна на подібні речі". А потім усі кажуть: "О, то Китай дистанціюється! (від РФ — ред.)", хоча у двосторонніх відносинах не відбулося жодних змін. Гадаю, єдине, що міг би зробити Китай і про що його попросили, це чинити тиск на російську сторону. Але вони цього не зроблять. Адже ці відносини є для них надто цінними", — каже Смол.
Читайте також: Шольц звернувся до Китаю: Використайте свій вплив у Москві, аби РФ вивела війська з України
Щодо інших аспектів війни Китай намагався тримати дистанцію — це помітно і в "мирному плані", який КНР презентував на річницю повномасштабного вторгнення. У його 12-ти пунктах Китай закликає до поваги "суверенітету усіх країн", відмови від "менталітету холодної війни", який він бачить у розширенні військових блоків, виступає проти односторонніх санкцій та радить сторонам сідати за стіл переговорів. Щодо останнього Китай обіцяє свою "конструктивну роль", але про конкретні спроби посередництва не йдеться. Найближчими місяцями Сі Цзіньпін має вкотре зустрітися з Путіним, а ось на пропозицію президента Зеленського зустрітися з китайським лідером поки відповіді ще немає.
"Якщо ми прочитаємо: має бути мир, всі ми маємо всі жити в гармонії, дружити, — певним чином воно виглядає нереальним, тому що світ інший — це перше. Друге: Китай теж не іде виключно цією стежкою. Тому що саме він захопив частину островів у Південно-східному морі, воєнізував ці острови, розташував там бази, і претендує на 90% моря, відправляючи кораблі, наприклад, в економічні зони сусідніх країн, як В'єтнам, Філіппіни, Малайзія", — каже в коментарі Суспільному Наталія Бутирська, експертка з питань Східної Азії.
Новий міністр закордонних справ Китаю Цінь Ґан у першому зверненні на посаді теж підтвердив, що Китай стоїть на позиції закликів до миру для обох сторін. Водночас відзначив роль США у війні як "сили, що підживлює війну, постачаючи зброю Україні". А ще відповів на закиди західних союзників України про те, що Китай, ймовірно, готується постачати летальне озброєння РФ: "Чому США вимагають, щоб Китай не постачав зброю Росії, продаючи зброю ТайванюТайвань — острів у східній Азії, який Китай вважає своєю територією і називає провінцією, що відкололася, а не незалежною державою. Єдиний союзник Тайваню — США. Україна встановила дипломатичні стосунки з КНР, що виключає визнання Тайваню.?"
Чи можливе все ж постачання зброї для РФ
За даними видання Der Spiegel, Росія веде переговори з Китаєм про постачання російській армії ударних дронів-камікадзе і передачу РФ технологій для їхнього виробництва. Проте у розвідці США кажуть, поки немає чітких доказів цього.
"Китайське керівництво розглядає можливість надання Росії летальної зброї. Водночас ми не бачимо, що остаточне рішення ухвалено, і ми не бачимо доказів фактичних поставок летального обладнання", — пояснював директор ЦРУ США Вільям Бернс. Він нагадав, США попередили Китай: йому варто очікувати на нові санкції у разі, якщо КНР вирішить таки постачати Росії зброю.
"Особисто мені було б дуже важко повірити, що Китай надасть зброю Росії найближчим часом. Китайці повинні розуміти, що тоді їхні стосунки з Європою будуть зруйновані. І досі Китай зберігав свій так званий нейтралітет і робив це добре. Але для китайців війна — дещо окреме від їхніх відносин з Росією. Так, китайці стоять на своєму: у нас є партнерство з РФ, яке ми будемо підтримувати й надалі. Але це не війна Китаю", — пояснює Юн Сун.
На її думку, Росія не буде тиснути на Китай щодо поставок озброєнь, тому що вона тут у слабшій позиції й в будь-якому разі, інтереси Китаю для нього самого — першочергові. Водночас Наталія Бутирська говорить, сам факт того, що Захід намагається підтримувати діалог з Китаєм — це хороший сигнал:
"Китай міг би багато чого зробити корисного у цій війні, якби тільки хотів і активно долучався, а не займав таку відсторонену та певною мірою хитру позицію — подивитися, відсидітися. Якщо заглибитися в історію чи лінгвістику, то Китай — це великий дракон, який сидить високо на горі, спостерігає, як там внизу б'ються маленькі народи. Він дивиться як арбітр, а коли вони вже поб'ються, він думає, куди йому стати й що йому робити далі за результатами".
Юн Сун каже, що з "мирного плану" для України та численних закликів Пекіна до миру помітно, що найкращий сценарій для КНР — це заморожування конфлікту або його якнайшвидше припинення. Водночас на думку експертки, Китаю було важливо продемонструвати цей план саме зараз — напередодні зустрічі Сі Цзіньпіня з Володимиром Путіним, аби показати себе як миротворця. При тому, це радше варто сприймати не як план, а як позицію Китаю щодо війни, вперше конкретизовану.
"Якщо ви подивитеся на історію посередництва Китаю в конфліктах, китайці ніколи не брали участі по суті. Як тільки ви потрапите в суть, вас ненавидітимуть одна або обидві сторони. І за результат теж доведеться відповідати", — каже Сун.
За її словами, поразка Росії у війні буде викликом для Китаю. З одного боку вона передбачатиме суттєвий дисбаланс сил між Пекіном та Москвою — значну перевагу першого: "Але ми ж знаємо, що Росії традиційно некомфортно бути молодшим партнером у двосторонніх відносинах, отже йтиметься і про певну невизначеність у поведінці переможеної РФ. Водночас ослаблена Росія уже не допоможе Китаю у протистоянні зі спільним ворогом — Сполученими Штатами".
Читайте також
- "Умиротворення Росії — це переговори з крокодилом" — міністр закордонних справ Естонії Рейнсалу
- "Можемо сказати українцям: воюйте до останньої краплі крові. Але ж це не наша, а ваша кров" — президент Чехії Петр Павел
- Черги за хлібом, здорожчання, шантаж краденим зерном: як війна в Україні загострила продовольчу кризу у Лівані
