Увечері 17 червня США та Іран підписали меморандум про взаєморозуміння, спрямований на завершення війни на Близькому Сході. Попри анонс, що це відбудеться під час офіційної церемонії у Швейцарії, сторони врешті вирішили зробити це дистанційно. Важливий нюанс: як раніше наголошували іранські посадовці, поки що йдеться не про фінальну угоду. Її умови визначатимуть на переговорах після підписання меморандуму.
Президент США наголосив: якщо Тегеран порушить домовленості, Вашингтон може повернутися до воєнних дій. "Це меморандум про взаєморозуміння, і якщо він мені не сподобається, ми повернемося до обстрілів, скидаючи бомби їм на голови", — уточнив Дональд Трамп.
Розповідаємо, що саме фіксує меморандум та що ще може завадити поставити крапку в тримісячній війні США та Ірану.
Про що вдалося домовитися
Напередодні підписання документа під назвою "Ісламабадський меморандум про взаєморозуміння між Сполученими Штатами Америки та Ісламською Республікою Іран" його текст зʼявився у пресі. Текст угоди з 14 пунктів містить, зокрема, зобовʼязання сторін негайно припинити всі військові операції, зокрема з бойовими діями на території Лівану, а також утримуватися від застосування сили чи погроз один одному в майбутньому.
Також у меморандумі зафіксовано утримання від втручання у внутрішні справи один одного. США, серед іншого, зобов'язуються "вивести свої війська з навколишніх районів" впродовж 30 днів після укладання остаточної угоди.
Остаточну угоду мають підписати за 60 днів, тобто до 16 серпня, якщо сторони дотримаються всіх умов меморандуму. "З тексту цієї угоди буде зрозуміло, що вона буквально ні до чого не зобов'язує, але якщо іранці зроблять багато добра, ми хочемо винагородити цю добру поведінку та змінити їхні стосунки з Близьким Сходом та світом", – анонімно зазначив Суспільному американський високопосадовець.
Як ідеться в меморандумі, 60 днів — це умовний термін, який "можу продовжити за взаємною згодою". Фінальну угоду, відповідно до тексту меморандуму, має закріпити окрема обов'язкова резолюція Ради Безпеки ООН.
Кілька пунктів меморандуму присвячено розблокуванню Ормузької протоки та вільному судноплавству у прилеглих водах. США обіцяють зняти морську блокаду й запобігати будь-якому втручанню або перешкодам з боку Ірану. Тегеран же мусить вжити заходів для відновлення руху торговельних суден із Перської затоки до Оманського моря й навпаки. Зокрема, провести розмінування упродовж 30 днів — до 17 липня.
Американці обіцяють відвести свої війська від іранських кордонів після укладання остаточної угоди. "Якщо ми досягнемо її, то повернемо нашу військову присутність у регіоні до тієї, що була до початку конфлікту", — наголошує високопосадовець США.
Ще один блок меморандуму присвячено економічним зобовʼязанням з боку Вашингтона. США обіцяють поступово скасувати всі санкції проти Ірану, надати дозвіл на експорт іранської нафти та розблокувати заморожені іранські активи. Також Штати мають намір згуртувати "регіональних партнерів" для створення фонду в розмірі 300 мільярдів доларів для відбудови Ірану — після руйнувань, яких країні завдала військова операція. За словами американського посадовця, послаблення санкцій буде напряму повʼязано з дотриманням зобовʼязань щодо "ядерного врегулювання".
Іран має вкотре пообіцяти, що ніколи не вироблятиме ядерну зброю. Також у меморандумі йдеться, що “доля збагаченого урану та інших взаємно узгоджених питань, пов'язаних з ядерною зброєю, включно з ядерними потребами Ірану, будуть належним чином розглянуті в остаточній угоді”.
До укладання остаточної угоди Іран має зберігати нинішній стан своєї ядерної програми, тоді як США зобов'язуються не запроваджувати нових санкцій та не нарощувати військову присутність у регіоні.
Іранські посадовці привітали підписання меморандуму, однак заявили, що стежитимуть за дотриманням США їх зобовʼязань "без будь-якої поблажливості" та якщо побачать, що Вашингтон ухиляється від їх виконання, робитимуть те саме.
Офіційний представник МЗС Ірану Ісмаїл Багаї також окреслив рамку для переговорів щодо положень остаточної угоди. За його словами, ядерна програма Тегерана може бути темою для дискусій, але не ракетна. "Іранські ракети призначені лише для стрільби, а не для переговорів. Оборонні можливості країни в жодному процесі з жодною стороною не обговорюватимуться", — наголосив Багаї.
Чи операція США досягла цілей
Меморандум поки зарано вважати остаточним миром між США та Іраном, але це важливий крок, який означає завершення військової операції Вашингтона.
Почалась вона 28 лютого, коли Ізраїль атакував Тегеран, а слідом за цим Трамп оголосив про"велику бойову операцію" проти Ірану. Тоді її цілі звучали розпливчасто: США говорили про потребу "усунути неминучі загрози з боку іранського режиму", бажання припинити "фінансування й тренування" бойовиків у Сирії, Лівані, Іраку, Секторі Гази, "зруйнувати іранську ракетну промисловість та флот" і "забезпечити неможливість дестабілізації світу".
Далі були три місяці потрясінь для регіону, які відчув весь світ. Іранський режим було обезголовлено — а потім зʼявилися нові лідери. Протести всередині країни спалахували і вщухали. Іран у відповідь на атаки блокував судноплавство в Ормузькій протоці, що спричинило стрімке зростання цін на нафту, і вражав американські бази в сусідніх країнах.
Та після того, як Тегеран у квітні передав США й Ізраїлю, ключовому союзнику Вашингтона в регіоні, план із 10 пунктів щодо умов припинення війни, і Трамп погодився його обговорити, сторони почали рухатися до режиму припинення вогню. А згодом — і до меморандуму про взаєморозуміння.
Як зазначає Reuters, наразі складно простежити, наскільки заяви США про вдалу операцію проти Ірану відповідають дійсності. Наприклад, до війни Іран мав найбільший балістичний арсенал на Близькому Сході — від 2500 до 6000 ракет різних типів. Також Іран був великим виробником далекобійних безпілотників, зокрема й добре відомих українцям дронів Shahed. Уже через місяць після початку війни джерела в США повідомили Reuters, що третину цього арсеналу знищено, а ще третину, ймовірно, пошкоджено чи заховано.
Скільки ракет реально залишилося в Ірану, сказати складно, але на початку червня він обстрілював Кувейт, Бахрейн та Ізраїль. Крім того, американці стверджують, що значно підірвали спроможності звичайних військових сил Ірану — утім, він протягом усього конфлікту міг ефективно перекривати Ормузьку протоку.
Відкритим лишається й питання щодо ядерної програми Ірану. У травні американська розвідка визнала, що удари США суттєво ядерного потенціалу Ірану не змінили. Тобто Тегерану для виробництва ядерної зброї й зараз знадобилося б менше ніж рік — це той же термін, який Білий дім називав після ударів по іранських ядерних об'єктах у червні 2025 року.
Чи не єдиний аспект, де зміна справді відчутна, — це послаблення проксі-формувань в Іраку, Лівані, Ємені й Газі, які Тегеран підтримував збройно й фінансово. Втім, як уточнює Reuters, тут спрацював радше накопичувальний ефект від убивств Ізраїлем лідерів ХАМАСу в Газі після подій жовтня 2023-го до втрати звичних логістичних маршрутів "Хезболли" після падіння режиму Асада в Сирії.
Як зауважує в розмові із Суспільним директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос, готовність підписати меморандум із боку США свідчить про те, що "вони не досягли жодних цілей, які перед собою поставили".
Водночас на цьому етапі операції в американців зʼявилося розуміння, що "продовження війни або її ескалація, наземна операція, занурила б світ у довготривалий конфлікт із незрозумілим результатом. І США до цього не готові. Тому це свідомий крок до мінімізації збитків, на який пішли американці", — каже Семиволос.
Важливим фактором, який вплинув на це рішення, стала зміна поведінки іранців, вважає експерт. "Вони вже не займаються стратегічним стримуванням. Вони готові завдавати удар у відповідь. Тобто, навчилися ескалювати і вважають, що роблять це доволі вдало", — додає Семиволос.
Джон Стросон, професор міжнародного права й дослідник Близького Сходу в Університеті Східного Лондона в коментарі Суспільному звертає увагу на комунікацію Трампа щодо підписання меморандуму. "Якщо ви прочитаєте документ, а тоді переглянете пресконференція, яку Трамп дав учора наприкінці саміту G7, у вас почнуть виникати проблеми зі складанням докупи того, що саме погодили. Ця угода дивна з погляду США, адже чому вони взагалі розпочинали війну, яка, мовляв, призвела до "великого прогресу" — відкриття Ормузької протоки?".
Які проблемні питання лишаються
Алі Ваез, директор іранського проєкту International Crisis Group, радить не ставитися до меморандуму між США та Іраном як до неймовірного прориву. За його словами, домовленості не узгоджують непримиренні американські й іранські наративи, ядерні суперечки та не запроваджують новий регіональний порядок.
"Те, що робить меморандум, скромніше — але все одно важливо. Він створює перепочинок, у якому дипломатія може спробувати оговтатися від насильства, що її мало не поховало. Ця пауза була вкрай необхідною. Більш ніж через три місяці після того, як США та Ізраїль розпочали війну проти Ірану, регіон опинився в напівсутінках між припиненням вогню та конфліктом", — пише Ваез.
Отже, меморандум може зіграти свою роль у двох напрямках: по-перше, розрядити напругу, зокрема економічну — шляхом відновлення судноплавства в Ормузькій протоці. А по-друге, вона може допомогти виграти час для складніших переговорів щодо майбутнього іранської ядерної програми.
Джон Стросон, зі свого боку, бачить у меморандумі мало практичної цінності через відсутність конкретики в його положеннях. "Це нормально — мати меморандум про взаєморозуміння в таких ситуаціях. Але досить незвично, що він такий розпливчастий. Так, у цих 14 пунктах ми маємо низку важливих принципів, але ми не маємо жодної відповіді на запитання, як ці принципи реалізовуватимуть", — каже експерт.
Як пише ВВС, ключове питання, щодо якого відсутня чіткість, — це обмеження на збагачення урану та відсутність розуміння, що буде із запасами високозбагаченого урану, які в Ірану вже є. Це, швидше за все, буде предметом переговорів і "технічних консультацій" у наступні 60 днів. Та враховуючи, що досі десятиліття спроб змусити Іран відмовитися від своїх ядерних амбіцій не мали особливого ефекту, уявити разючий прогрес складно.
"Ми знаємо, що зараз у нас є реальне зобов'язання на папері, що Іран не розроблятиме та не набуватиме ядерної зброї. Але ми не знаємо, як цей процес відбуватиметься, враховуючи те, що Іран має не лише 440 кілограмів урану, збагаченого на понад 60% — майже до збройового класу, але й 10 тисяч кілограмів іншого урану, збагаченого на понад 2%, — каже Стросон. — Що із ним буде? Чи зможемо ми розв'язати це питання за 60 днів? Це великий виклик".
Ще один фактор невизначеності — поведінка Ізраїля щодо Лівану. У меморандумі йдеться про "негайне та остаточне припинення військових операцій на всіх фронтах включно з Ліваном". Але Ізраїль продовжив удари по країні навіть після застереження Трампа. Ізраїльські посадовці чітко заявили: вони війська з контрольованих Тель-Авівом частин Лівану, Сирії й Гази не виведуть.
"Головна прірва, у яку можна зараз провалитися, — це питання Лівану. У першому пункті меморандуму Ліван згадується тричі. Зокрема, зазначено: Сполучені Штати та Іран спільно гарантують територіальну цілісність Лівану. Але ми знаємо, що в Лівані чимало ізраїльських військ. Вони окупували чималу ділянку прикордонної зони й здійснюють щоденну військову діяльність на півдні країни", — пояснює Стросон.
За його словами, головна слабкість меморандуму між США та Іраном полягає в тому, що Вашингтон узяв зобов'язання за іншу державу — Ізраїль, який він не контролює повністю "Головне питання для американців полягає в тому, чи зможуть вони переконати ізраїльський уряд прийняти дипломатичний курс", — каже експерт. Враховуючи, що в Ізраїлі наближаються вибори, поведінка премʼєра Беньяміна Нетаньягу буде непередбачуваною.
На запитання, чи може продовження ударів Ізраїлю по Ірану та його угрупованням бути приводом для Тегерана відмовитися від угоди, Ігор Семиволос відповідає заперечно. "Звісно, іранці відповідатимуть ударами по Ізраїлю. Але це не порушення угоди. Угода підписана між Сполученими Штатами й Іраном, Ізраїлю в ній немає. І це Вашингтон бере на себе відповідальність зупинити війну в Лівані, а не Ізраїль. Але якщо ізраїльтяни проігнорують Трампа, це буде відповідальність США", — каже експерт.
Ще одне складна проблема меморандуму — майбутнє Ормузької протоки, якою в довоєнні часи транспортували близько 20% світових постачань нафти й газу. Воно теж невизначене, каже Стросон. Вільний прохід для суден може стати каменем спотикання в подальших домовленостях з Іраном. Наприклад, в угоді йдеться про безкоштовне проходження протоки, однак не факт, що Іран, який хоче грати більшу роль в управлінні протокою, не наполягатиме на запровадженні зборів.
Що буде з ядерною програмою Ірану
Це ключове питання, яке має деталізувати майбутня остаточна угода. Дискусії щодо іранської ядерної програми — точніше, того, чи має Тегеран спроможності створити ядерну зброю, тривають десятиліттями й досі не мають точної відповіді. Наприклад, минулого року Беньямін Нетаньягу наголошував, що в Ірані достатньо збагаченого урану, щоб виготовити щонайменше дев'ять одиниць ядерної зброї та значний запас балістичних ракет.
Тегеран же незмінно стверджував, що його ядерна програма має мирний характер і в меморандумі ще раз повторив, що не прагнутиме розробляти ядерну зброю. Відповідно до меморандуму, зараз головне, аби на період переговорів ядерна програма Ірану лишалась на незмінному рівні. І треба буде домовитись про те, що робити з уже наявним в Ірані збагаченим матеріалом.
За минулорічними оцінками МАГАТЕ, Іран володіє близько 440 кілограмами урану, збагаченого приблизно до 60%. Для виготовлення ядерної зброї рівень збагачення має сягнути 90%. Ізраїль і США пошкодили або знищили іранські ядерні об’єкти під час ударів у червні 2025 року. Відтоді Тегеран призупинив інспекції МАГАТЕ, тож оцінити реальну ситуацію неможливо.
10 червня Рада керуючих МАГАТЕ, до складу якої входять представники 35 країн, ухвалила резолюцію з вимогою до Ірану озвучити, скільки збагаченого урану він ще має, і дозволити інспекторам в’їхати до країни. Цю резолюцію підтримали й США. Утім, в Ірані про готовність надати такий дозвіл поки не заявляли.
У США припускають, що Тегеран неохоче комунікуватиме з американською стороною щодо своєї ядерної програми. За даними Axios, Директор ЦРУ Джон Реткліфф заявив президенту Трампу та іншим високопосадовцям, що є серйозні сумніви щодо готовності Ірану піти на ядерні поступки, яких США домагаються в будь-якій остаточній угоді.
"Я думаю, що ключова історія [в контексті переговорів щодо остаточної угоди] буде саме навколо ядерної програми Ірану. І вже більш-менш зрозуміло, якими будуть обриси цієї угоди, — вважає Семиволос. — Якщо ми говоримо про право на збагачення урану в мирних цілях, іранці стоятимуть на своєму до останнього. І питання збагаченого урану буде обговорюватися за великі гроші".
Він проводить паралель з угодою 2015 року. Тоді Іран в обмін на зменшення своїх ядерних розробок домігся від США зняття всіх економічних санкцій. "Я не думаю, що ядерна угода буде зафіксована для американців у кращому форматі, ніж це було в угоді 2015 року. Швидше за все, американцям доведеться погодитися на гірші умови", — додає Семиволос.
Тим часом в Ірані
"Уявіть, що ви витратили 110 днів, перетворюючи вулиці на зону бойових дій з кулеметами й автоматами Калашникова, ваш лідер мало не в землі лежить [...] — а потім ви здаєтеся і з полегшенням укладаєте угоду з "Великим Сатаною"!" — прокоментувала меморандум між Іраном та США іранська політична активістка Мотахаре Гуні.
Вона окреслила цей крок як капітуляцію, зроблену під тиском, — що істотно контрастує з тим, як меморандум сприйняла іранська політична верхівка.
Як відзначає The New York Times, після того, як Іран і Сполучені Штати досягли попередньої угоди про призупинення війни, іранські політики, генерали та священнослужителі з різних політичних фракцій описували це як перемогу, що продемонструвала стійкість Тегерана проти потужнішого ворога. І це відбувалося попри те, що країна у війні втратила низку провідних політичних та військових постатей і зазнала суттєвих економічних збитків.
Як пише видання, стиль керівництва Ірану в результаті війни змінився. Деякі прагматичніші фігури, як-от співробітника національної безпеки Алі Ларіджані, було вбито, а Корпус вартових Ісламської революції — військова сила, яка захищає систему релігійного правління Ірану — консолідував владу. Частково це пояснює, чому протести проти режиму в Ірані, які спалахнули взимку, з часом під тиском зійшли нанівець.
Ігор Семиволос зауважує: нинішня угода зі США не означатиме однозначну легітимізацію чинного режиму в Ірані й посилення репресій проти свого народу.
"Нинішнє керівництво Ірану здобуло символічну перемогу, цей капітал дуже важливий. Вони почуваються набагато впевненіше, ніж попередники. І я не виключаю, що результатом цієї "перемоги" може бути певна лібералізація. Не одразу, але згодом — так. Тому що загроза внутрішнього вибуху завжди залишатиметься, і репресії обмежують іранській владі можливості активної взаємодії зі світом. Тож ця логіка може привести їх до певної лібералізації правил", — припускає Семиволос.
