Вірші Грицька Чубая чули, мабуть, усі — їх поклав на музику його син, Тарас Чубай, лідер гурту "Плач Єремії". Грицько Чубай був одним із лідерів українського літературно-мистецького андеґраунду 1960-80-х років, а письменник Юрій Винничук називав його "гетьманом втраченого покоління".
Він міг би бути нашим сучасником — 23 січня Грицькові Чубаю могло б виповнитися 74 роки. Суспільне Культура розповідає про генія без освіти, харизматичного лідера антирадянського підпілля й ще одну долю, яку зламало КДБ.
Дитинство
Народився майбутній поет, перекладач, художник, мистецтвознавець Грицько Чубай 23 січня 1949 року в селі Березини, що на Рівненщині. У його родині були вояки УПА, українські активісти, а звичайна сільська хата була мало не культурним осередком — так багато літератури зібрали батьки Грицька.
У дитинстві він перечитав усе, що було в бібліотеках Березинів й Козина, з 15-річного віку збирав власну бібліотеку і платівки з класичною музикою.
З юності під наглядом КДБ
Ще зі школи за Чубаєм слідкувало КДБ. У 17-річному віці його вже викликали на допити за антирадянські вірші та висловлювання, а до Київського університету йому не дали вступити через виступ перед пам’ятником Тарасу Шевченку, де він виголосив промову до роковин перепоховання.
У 1966 році Грицько вступив до Рівненського педагогічного інституту, але не зміг закінчити його через упереджене ставлення керівництва.
Після невдалих спроб продовжити навчання у Львівському університеті повернувся додому й працював вчителем малювання та історії у селі Жабокрики на Рівненщині, а потім художником у колгоспі.
Німець, який обрав українську, чудермайстер, мандрівник: що ви знаєте про письменника Майка Йогансена
Геній без вищої освіти
Виходить, що з того, що можна назвати "традиційною освітою", Грицько закінчив лише Козинську десятирічку в 1966 році. Але попри це він знав сім мов, з яких вільно перекладав на українську — на такому рівні він вивчив їх самотужки.
Після вчителювання в Жабокриках Чубай переїздить до Львова, пише, перекладає і поступово стає провідником студентського осередку, хоч і не вчиться в університеті.
"Мої друзі дивувалися його ерудованості, всебічній освіченості. Більшість з них були якщо не випускниками вищих навчальних закладів, то принаймні студентами, — розповідатиме згодом дружина Грицька Чубая Галина. — Він був у курсі всіх літературних, музичних і культурних новинок, знав українську, російську, світову літературу. І це попри те, що походив з далекого, хоча й дуже мальовничого села Березини, що на Волині".
Але заробляти собі на життя талановитій молодій людині, як і багатьом "неблагонадійним" у Радянському Союзі, доводилося вантажником, підсобним робітником та малярем на ізоляторному заводі.
При цьому творчість Чубая була справді унікальною. Про неї так відгукувався поет і кіносценарист Василь Герасим’юк: "Здавалося, що він майстер, який вже прожив життя в літературі, і що він працював над побудовою своєї особистості як філософ, саме тому його поеми разом виглядають архітектурною спорудою".
Кохання й сім'я Грицька Чубая
У рік свого переїзду до Львова Чубай знайомиться з Галиною Савкою, учасницею університетського ансамблю "Черемош", яка стане його єдиним коханням.
Про це доленосне знайомство Галина згадує так: "Звичайно, я трохи чула про те, що він гарний поет, але не була з ним знайома. Він тоді мешкав у гуртожитку нелегалом. Його привів до себе Олег Лишега, з яким я навчалася на факультеті іноземних мов.
Одного дня до мене додому прийшли друзі. Серед них був і Грицько. Як пізніше з'ясувалося, він побачив на телебаченні виступ ансамблю "Черемош", де я тоді співала, і захотів зі мною познайомитися.
Того разу він читав Лорку. Примушував і мене читати його поезію в оригіналі, бо я вивчала іспанську в університеті.
Вони одружився 1970 року та оселилися на Погулянці у Львові.
"Він мав феноменальну пам'ять. Знав увесь Шевченків "Кобзар", усього Симоненка, Вінграновського. Вінграновський був моїм улюбленим поетом, — розповідає Галина Чубай. — І щоб догодити мені, Гриць нерідко читав його вірш "Цю жінку я люблю. Така моя печаль...". А ще він дуже любив Тичину, особливо його "Сонячні кларнети". Зберігся запис, де Гриць читає цей вірш".
У 1970 році в пари народився син Тарас, нам відомий як лідер гурту "Плач Єремії", а 1979 року – донька Соломія, яка згодом теж стала музиканткою й дослідницею спадку батька.
Панфутурист, провокатор, небезпечний елемент: ким був поет епохи Розстріляного відродження Михайль Семенко
Цікаво описує творчі вечори в родині Галина Чубай — їхня квартира була острівцем безпеки й свободи для чималої кількості львівської інтелігенції:
"У нас завжди збиралося дуже багато людей. Може, тоді мені і не було так дуже цікаво, тому що, коли був місячний Тарас, а в нас – 16 людей на 16 квадратних метрах, на кожного по метру, і коли вони засиджувалися до ранку, і в будь-який час дня і ночі могли постукати у вікно, попроситися до нас…
То вже тоді і глінтвейни заварювали, і Грицько любив канапки такі робити а-ля маленька піца, такі канапочки фірмові – ми й тепер їх робимо – порізаний сир, зверху помідор. І гаряче вино – то вже за кілька хвилин було готове накриття на стіл, і, звичайно, було цікаво дуже, можна було море інформації отримати на цих вечорах.
Ми от і недавно про це говорили, що художники наші Кох, Кауфман, Шимін, яким було тоді 15-16 років (правда, Кауфман трошки був старший), вони в нас стільки інформації отримували – Кох гарно про це в своїх спогадах пише. Ми всі знаємо: і Микола Рябчук, і Юрко Винничук тут у нас зростали, на Погулянці, 35. У Петра Мідянки дуже гарний вірш є про нашу кухоньку малесеньку, думаю, можна його десь віднайти.
Коли був Віктор Морозов, влаштовували концерти: Віктор грав, Грицько щось там придумував, пробував всілякі такі сатиричні речі робити. Це було цікаво, весело, приємно. Це було життя наше".
Заборонений і віднайдений
Творчість Грицька Чубая була заборонена, але завдяки дядькові Іванові Чубаю, який жив у Канаді, його поезії і поеми звучали на хвилях Радіо Свобода. Через це Чубая тягали на допити в КДБ і проводили обшуки вдома.
Незважаючи на це, він організував та видавав "Скриню" — один із перших самвидавівських журналів України, де друкував твори друзів та свої власні.
Ось як згадує творчість Чубая журналіст і перекладач Микола Рябчук:
"Чубай мав чудову акторську дикцію, він буквально випромінював месмеричну енерґію, завдяки чому його вірші в авторському виконанні ставали практично невідпорними.
Нічого сильнішого від "Вертепу" в тогочасній українській поезії я не знав – публіцистична риторика дивовижно поєднувалась у цій поемі з філософськими, екзистенційними мотивами, що їх ми сприймали через ускладнену образність твору радше інтуїтивно, ніж усвідомлено.
П’янке відчуття, що ми не самі, що не лише ми так думаємо й так пишемо, і що паралельно існує інший світ із талановитими й чесними людьми – ціле братство таких людей – це відчуття дивовижним чином нас надихало й окрилювало".
75 річниця злочину радянської влади проти українців. Що таке операція "Захід"
Арештована коляда
1972 рік став переломним у житті Грицька Чубая. Синові Тарасу два роки, усі святкують Різдво, ходили дивитися вертеп. Саме тоді до Львова приїхав Василь Стус, теплі зустрічі друзів, поетичні читання для найближчих...
А 17 січня 1972 практично по всій Україні почалися арешти в межах операції "Блок" — саме їх згодом назвуть "арештованою колядою". Прийшли й до Грицька — органам стало відомо, що він читає заборонену літературу.
"У нашому будинку на Погулянці провели обшук. Вилучали все, що тільки можна було. Книжки з підписами і навіть друкарську машинку, яку Грицькові подарував В'ячеслав Чорновіл. Та найбільшим компроматом стала книжка Дмитра Донцова", — згадує Галина Чубай.
На фото — той самий вертеп 1972 року: Василь Стус разом з Грицьком Чубаєм, а також Стефанія Шабатура, Ірина Калинець, Іван Світличний, Леонід Плющ, Євген Сверстюк, В’ячеслав Чорновіл, Михайло Осадчий та інші були арештовані.
Після трьох днів тримання в слідчому відділі Грицька відпустили. Він тяжко переживав ці події — та й на той момент йому було лиш 23 роки.
"Коли разом з Олегом Лишегою везли його додому на таксі, він був, як загнане звірятко, щулився у куточку. Багато днів з нього не можна було витиснути жодного слова", — пригадує Галина Чубай.
Заарештували й друзів сім'ї Чубаїв, подружжя Калинців, Ігоря та Ірину. У суді над Іриною Калинець в липні 1972 року Грицька Чубая змусили виступити свідком і заявити про незгоду з естетичними вподобаннями у поезії Ігоря Калинця. Цього вистачило, аби в інтелігентських колах поета піддали остракізмові: звісно, пережити це Грицькові було дуже важко.
Життя родини змінилося — радянська влада постійно викликала на допити. Чубай перестав писати, працював вантажником, монтажником сцени у театрі Заньковецької та художником-оформлювачем на ізоляторному заводі. Заробітки мав мізерні, й через це був змушений працювати деякий час на будовах Сибіру, що майже цілковито зруйнувало його здоров’я.
1111 жертв Сандармоху: трагедія "Розстріляного відродження", яку Україна не має права забути
Рання смерть
Наприкінці свого життя Грицько Чубай потрапив у літературне товариство, яке порадило йому вступити до Московського Літінституту імені М.Горького. Чубаєві це вдалося.
Він став одним з найкращих студентів у студії поета і прозаїка Анатолія Жигуліна, але провчився в інституті лише неповних три роки. Загострилася хвороба нирок і Чубай передчасно помер.
Дружина Галина згадує: "Це була така віддушина для Грицька, цей інститут, бо там він справді відчув, що він – справжній поет, що його справді цінують.
Та, на жаль, все закінчилося 1982 року – виклик на сесію в Інститут Горького я отримала поштою, вже коли Грицько лежав у труні, і поклала йому в труну… Він був на третьому курсі Літінституту".
Поховали поета на Сихівському кладовищі. Пізніше, щойно випала нагода, удова перепоховала його останки на Личакові, неподалік від могили Володимира Івасюка. Тепер вона щодня бачить могилу Гриця з вікна свого будинку.
"Ця радянська кадебістська машина знала, що робить. Знищила талановиту людину. Він дуже багато вкладав у написане. Воно має велику питому вагу. Одна його річ вартує більше, ніж десятки творів інших. Він був найталановитіший серед усіх тоді у Львові, і це, звісно, не могло подобатися середовищу", — розповідає драматург і близький друг Чубая Олег Лишега.
"У нього є цікавий вірш, присвячений українській поезії. Там він перераховує багатьох поетів. Усі їхні прізвища, за винятком Миколи Хвильового, написано з маленької букви — і все через те, що чимало з них співпрацювало з владою. Сам він цього не робив навіть з примусу. У нього немає жодного вірша, який можна було б надрукувати у радянському збірнику, не кажучи вже про антологію", — згадує історик Іван Сварник.
"Геть від Москви!": як Микола Хвильовий розлютив Сталіна й пророкував державність України
Ім’я Грицька Чубая намагалася стерти радянська пропаганда, і їй це майже вдалося. Тільки за часів незалежної України, зокрема й стараннями його дітей, спадок Чубая став відомий широкому колу читачів, а його твори були видані.
"Григорій Чубай – одна з найзвабливіших і найзворушливіших леґенд українського безчасся 70–80-х років. Чинниками цієї леґенди стали, в гострому поєднанні, – неординарна романтично-богемна особистість, вибуховий талант і... ореол таємничості, "забезпечений" тодішньою тотальною інформаційною блокадою...", — визначає дисидент і літературознавець Іван Дзюба.
* * *
Тихий дощ
У долоні прощанням точиться
Вже скоро будуть пригорщі повні
Очі звірята карі звірята
Біжать тебе запам'ятати
А пригорщі повняться
Пригорщі повняться
А дощ сильнішає
І сильнішає
Вже й на прощання
Той дощ не схожий
Бо за ним вже тебе не видко
Очі звірята карі звірята
Кудись біжать за тобою шукати
Та знову й знову
Ні з чим вертають
Чи то мокрі од зливи
Чи то заплакані
Грицько Чубай
23 січня у Львові відкриватимуть вулицю на честь Грицька Чубая. Комунальні служби вже встановили відповідні вказівники.
"Цей світ вертеп". У Львові готують концерт до Дня народження поета Грицька Чубая
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube.
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
