Ексклюзивне інтерв'ю лідерки української легкоатлетичної збірної для Суспільне Спорт
Анна Рижикова - одна з найдосвідченіших спортсменок в українській легкоатлетичній збірній. На своєму першому дорослому чемпіонаті Європи вона виступила ще у 2010 році, а в 2022 році стала рекордсменкою України за кількістю медалей на Євро - виграла четверту нагороду.
Цьогорічний сезон, як і для всіх українських спортсменів, вийшов для неї непростим. Але навіть у складних умовах підготовки, які склалися через війну в Україні, легкоатлетка показувала високі результати на дистанції 400 метрів з бар’єрами. Зокрема, неодноразово підіймалася на п’єдестал етапів Діамантової ліги, а також стала призеркою чемпіонату Європи.
Після завершення змагального сезону Анна Рижикова розповіла Суспільне Спорт про своє враження від виступів та про те, із якими проблемами зіткнулися українські спортсмени, які вимушено залишили Україну через російську агресію.
Читайте також: Бігунки Ткачук і Рижикова здобули "срібло" та "бронзу" Євро-2022 на 400 метрів з бар'єрами
- Про повернення в Україну після легкоатлетичного сезону
"Шість місяців не була вдома. Як у кінці березня виїхала за кордон, так і не мала змоги повернутися. Їхала не так від війни, як для того, щоб продовжувати тренуватися і виступати, продовжувати кар’єру. Мій тимчасовий прихисток був у Італії, звідси їздила на змагання. А зараз дуже рада, що нарешті можу повернутися додому. Останні кілька тижнів просто рахувала дні, коли вже приїду. Кращої відпустки і не вигадаєш. Не хочеться нікуди їздити, подорожувати, щось побачити, як колись. Просто побути вдома у Дніпрі - у спокої від переїздів. Думаю, що тиждень лежатиму на дивані і не вставатиму. Забуду, що я спортсменка, а просто буду дружиною і домашньою людиною.
Я зараз згадую ті події, що були на початку російського вторгнення, і таке враження, що це з якогось іншого життя. Це зараз усі якось звикли, а тоді навіть за кордоном була постійна тривога за рідних, близьких, постійне гортання стрічки новин. Коли приходило сповіщення про повітряну тривогу, одразу дзвонила додому. А зараз я заходжу в інтернет порадіти, коли наше військо звільняє ще один населений пункт".
- Як змінилося життя Рижикової після повномасштабного вторгнення РФ
"Раніше, коли між змаганнями поверталася додому, то це була своєрідна підзарядка. Побула з рідними, набралася сил і знову на старт. А тепер між виступам треба думати, де жити, куди і як далі їхати, і ця напруга не зникала, неможливо було розслабитись. У ситуації, яка в нас склалася, багато людей намагаються якось допомогти. Але раніше, коли ми їхали на змагання, федерація або менеджери купували нам квитки з дому до місця турніру і назад. Тепер же оце місце, звідки їдеш і куди повертаєшся ще потрібно шукати. Ми ж раніше ніколи такого не робили - не залишалися десь далеко між змаганнями. Часто самі купували ці квитки. Потяги, літаки…
На початку літа люди ще й активно почали подорожувати, після карантину. Транспортна система не справлялася, бо багато людей звільнили під час карантинних обмежень. І бувало так, що приїжджаєш до аеропорту, а рейс скасували, і терміново треба шукати, де переночувати. І ці, здавалось би, дрібниці дуже впливають на тебе. Але допомагали як окремі волонтери, так і федерації різних країн. Наша федерація домовлялася, щоб ми могли приїхати трохи раніше перед змаганнями. Перед чемпіонатом світу в США провели там майже місяць на адаптаційному зборі за їхній рахунок, вони нам дуже допомогли. Перед чемпіонатом Європи у Німеччині самі німці запропонували готуватися на їхній олімпійській базі біля Берліна, ми там були два тижні. Ось ці періоди спокою були для нас важливі".
- Про важливість виступів українських атлетів під час війни
"Я думаю що кожен атлет, який у березні виїхав з України, пройшов шлях від сумнівів і боротьби зі своєю совістю до розуміння того, що і в нас було своє важливе завдання. Спочатку я думала, що який там спорт: зараз треба вижити, допомогти рідним, друзям. Думала тоді, що кар’єра вже закінчилася. Навіть спочатку відмовлялася їхати з країни, тренуватися десь, бо не бачила сенсу. Тут війна, а я там розважатиму людей своїми виступами. Зазвичай це швидше наші перемоги, ми робимо це для себе. Так, для країни теж, для іміджу, але в звичайний час це може і не так вже й важливо для людей, як зараз.
І коли зайшла мова, що ми можемо своїми виступами створити імідж країни переможців, сильної і незламної України, то я врешті погодилась. Але перші тижні було важко через перерву в тренуваннях, і сумніви ще були: хотілося все кинути і повернутися. Але коли вже почалися змагання, і ми побачили, що й прості люди на стадіоні знають, що в нас відбувається, щиро нас підтримують, підходять і розповідають про свою допомогу - стали розуміти, що наші перемоги теж важливі. Коли спілкувалися з журналістами чи іншими спортсменами - теж розповідали про те, що відбувається вдома. І бачили, що наша країна викликає не жалість, а повагу".
- Про нервові зриви під час сезону
"Якщо абстрагуватися від цьогорічних обставин, то хотілося б кращі результати. Але постійно все на нервах, траплялися нервові зриви. Ніби налаштовуєш себе, а потім щось стається… Бувало, що плакала і не могла заспокоїтись. Таке траплялося на пресконференціях. Ніби вже зібралася, виходиш, і потім якесь питання - про родину чи щось інше, і вже ревеш, не можеш зупинитися.
Тому можна було б виступити краще, але в цих умовах вийшов максимум. Дуже важливою для мене була медаль на чемпіонаті Європи. Коли бігли коло пошани з прапорами, увесь стадіон встав і аплодував. У цей день ще Марина Бех-Романчук здобула свою перемогу. На чемпіонаті світу виступала у фіналі, це теж вагомий результат. Але медаль є медаль, ти залишаєш свій слід в історії".
- Як сприймає конкуренцію з Вікторією Ткачук
"Виступати в одній команді з Вікторією Ткачук - це і приємно, адже коли ми обидві здобули медалі на чемпіонаті Європи, то були чудові емоції. Але це й відповідальність, і постійна конкуренція змушує рухатись вперед, бути кращою. Але це для звичних часів, зараз же ми просто підтримуємо одна одну. Та й навіть момент конкуренції зараз сприймається якось інакше. Якщо раніше ми на змаганнях могли не спілкуватися з суперницями, налаштовувались на старт, то зараз конкуренція залишилась лише в момент між пострілом стартового пістолета і фінішем. А в інший час як ніколи багато спілкувалися між собою, підтримували одна одну. Дівчата з інших країн писали, що можуть прийняти мене з родиною, можуть друзям допомогти. І щиро раділи, коли ми здобували призові місця".
- Про необхідність зміни спортивної системи
"Я не буду судити, є у Фемке Бол талант, чи немає. Але вона точно чудово складена для спорту, у неї чудові антропометричні дані. І ще вона чудова людина. Але не це головне в спорті, а характер і команда, яка за тобою стоїть. Після розпаду СРСР наша спортивна система не перелаштувалася на щось нове, як це зробили Нідерланди чи Польща. Так, вони не були частиною союзу, але за останні 30 років вони постійно шукали свій шлях розвитку, нові методики. Це все починалося з дитячого спорту і переходило в професійний дорослий спорт. І на цьому будується спортивна культура країни, коли до спортивної секції приходить не десять людей, як у нас, а сто чи тисяча. Ці діти мають підтримку, умови, розуміють, що вони хочуть і можуть отримати від тренувань. І вже у професійному спорті з тобою працює не просто тренер і масажист, це ціла команда, що аналізує твій біг, застосовує наукові технології.
У нас цього немає, і буде нескоро. Але змін хочеться, і починати треба з дитячого спорту, щоб була масовість. Не потрібно з кожного робити професіонала, просто щоб діти йшли в спорт, формували характер, були сильними і здоровими. Від цього виграє і країна, і великий спорт".
Як виступала Анна Рижикова у сезоні 2022 року
- Анна Рижикова провела 12 стартів на дистанціїї 400 метрів з бар'єрами упродовж сезону 2022 року, вісім разів фінішувала на подіумі.
- Вийшла до фіналу чемпіонату світу-2022, виграла "бронзу" Євро-2022, виступала у фіналі Діамантової ліги.
- Найкращий результат Рижикової у сезоні - 54.25 сек, його показала у півфіналі чемпіонату Європи. Це 15-й найкращий результат у світі в цьому сезоні.
- Анна Рижикова закінчила сезон на сьомому місці у світовому рейтингу на дистанції 400 метрів з бар'єрами, вона - друга серед європейських атлеток (попереду лише Фемке Бол).
