Співачку Тетяну Решетняк, відому під псевдонімом Tayanna, війна застала на Балі, куди вона прилетіла відпочивати разом із сином. Вона зізнається, що взяти себе в руки й повернутися до творчості їй вдалося лише за кілька місяців.
Про що насправді її нова пісня "Гори", як реагують на події в Україні мешканці Балі та коли Tayanna планує повернутися на Батьківщину – артистка розповіла Ксенії Івась в ефірі "Вікенду нової музики" на Радіо "Промінь".
Привіт, Тетяно, коли ти написала пісню "Гори"?
Пісня була написана понад півроку тому, і насправді вона була присвячена всім заробітчанам. Я сама із заходу України. У нас там дуже багато заробітчан, які їздять працювати до Італії, до Польщі. Ми з мамою колись теж їздили, тому ця тема для мене болюча.
Надихнув мене на цю пісню Алан Бадоєв. Ми хотіли знімати фільм про заробітчан, і це мав би бути саундтрек до фільму. Але так вийшло, що зараз ця пісня теж є не менш актуальною, тому що вона відображає весь біль сьогоднішніх переселенців.
Куди ти з мамою їздила на заробітки?
Ми їздили з мамою в Польщу, продавали різний товар, який тільки можна було везти з Чернівецького базару. І шкарпетки, і спортивні костюми, і якісь іграшки. А пам’ятаєте, раніше були такі залізні форми для вареників та пельменів? Теж їх возили. Кип’ятильники, паяльники.
Що особисто для тебе значать гори?
Я люблю гори. Я стихійна жінка, мені потрібні стихії – гори, моря, океани. І я в дитинстві часто їздила в гори, в Карпати. Коли мені потрібне якесь перезавантаження, я на кілька днів їду в Карпати. Гори для мене – це місце сили, вони мене наповнюють, надихають і мені там максимально комфортно.
Я коли вперше почула пісню "Гори", то подумала, що на тебе вплинули пісні 70-х – "Червона Рута", "Водограй".
Звісно, я чула ці пісні, слухала їх у дитинстві, вони ж були всюди. Як не крути, ота жилка народної сучасної музики є в мені. Карпатська музика така красива! Усе воно в мені переплітається.
Зараз ти перебуваєш на Балі. Як ти сприймаєш війну на великій відстані від дому?
Якщо ти далеко від України, то це не означає, що ти закрив очі, нічого не бачиш і тобі все одно. Немає різниці, де ти знаходишся – на Балі, у Франції чи в Італії, – ти не вдома. Не на своїй вулиці, не у своїй квартирі. У тебе вкрали життя, яке в тебе було. А там було щастя, були мрії, якісь плани. Я не моніторю новини, не хочу впадати в депресію. У мене є кілька джерел інформації, я знаю, що відбувається.
Як реагують на війну в Україні люди, які живуть і відпочивають на Балі?
Усі всюди за Україну. Коли дізнаються, що ми з України, одразу починають розпитувати – а як ви, як ваші справи? Люди співчувають, питають, допомагають. Насправді тут зараз велика українська діаспора. Нещодавно навіть робили свято Івана Купала – я виступала на тому святі для діаспори. Багато людей приїхали сюди ще до війни та змушені були тут залишитися. Ми теж приїхали відпочити, але потім небо закрили – і все.
Як проходить зараз твоє життя? Чим ти там займаєшся?
Йога, дихальні практики. Бігаю. Займаюся сином. Їсти готую. Пишу пісні. Тільки зараз я почала якось себе відновлювати, потрошки збирати, випускати якісь роботи. Зрозуміла, що сидіти в печалі та нічого не робити – це не допомагає. Період переродження вже відбувся, коли ти вже приймаєш події та розумієш, що від тебе в принципі нічого не залежить.
Над чим зараз працюєш, коли буде наступний реліз, про що він буде?
Пишу пісні, так. Вчора записала вокал ще на одну пісню, наступний реліз буде за місяць. Основну частину своєї уваги зараз я приділяю роботі. Я скучила за роботою, розумію, що самореалізація є дуже важливою для людини. Не можна від неї відмовлятися, тим більш, якщо це твоє покликання, твоя місія. Цим і займаюся. Думаю над тим, щоб поїхати до Європи, зробити декілька сольних концертів.
До Києва коли плануєш повертатися?
Коли закінчиться війна. Я не можу привезти дитину в місто, до якого прилітають ракети. Місяць тому я була в Києві. Приїхала подивитися, яка ситуація. У мене були плани повертатися. Вранці я прокинулася від того, що в сусідній район прилетіло 4 ракети. Я все це чула і зрозуміла, що, напевно, рано повертати сюди дитину.
Ти панікерка чи, навпаки, та людина, яка усіх заспокоює?
Я не панікерка, я спокійна, в мене врівноважена психіка. Почула ті ракети – і пішла мити кросівки. Подумала – ну окей, а що зробиш? У мене вся родина така спокійна. Усі вірять в те, що якщо щось має статися – то станеться.
Чи могла б ти дати пораду, можливо, з якихось практик – як заспокоїти людину, яка панікує?
Дихальні практики, є квадрат дихання, коли ти на 4 рахунки вдихаєш, на 4 затримуєш дихання і потім на 4 видихаєш. Це допомагає. А ще класно бігати.
Редакторки текстової версії: Світлана Берестовська і Міла Кравчук.
Більше інтерв'ю з українськими музикантами
- Tember Blanche: "Після повернення до Києва ми зробили перестановку у своїй голові"
- Alyona Alyona & Jerry Heil: "Найголовніше зараз – запалити увесь світ Україною"
- Alina Pash: "Ще багато роботи, щоб повернути повагу людей"
- Валерій Харчишин, "Друга Ріка": "Ми воюємо, збираючи на концертах гроші для ЗСУ"
- Юлія Юріна (ЮЮ): "Я пишу пісні виключно вночі, бо вдень я волонтерю"
Читайте нас у Facebook та Telegram
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
