Війна змусила багатьох українців покинути все і заради безпеки виїхати за кордон. Серед них опинилась і співачка Марія Бурмака, яка координує благодійні проєкти для України з Польщі.
На знак подяки за безпрецедентну допомогу поляків українцям співачка записала пісню польською мовою – "Kto taka jestem" ("Хто я така є") і створила її українсько-польську версію. Про життя на чужині, нову творчість та солідарність світу з українцями Марія Бурмака розповіла в ефірі "Вікенду Нової Музики" на Радіо "Промінь".
Маріє, де ти зараз?
Я перебуваю у Варшаві. Скоро збираюся їхати до Києва. Поки я була тут, я багато зробила. Працювала з фундацією "Центр допомоги гуманітарної" (Centrum Pomocy Humanitarnej). І записала пісню. Насправді я записала її давно. Колись ще хотіла видавати польський альбом і в мене залишилися переклади пісень. Заспівала друзям "Хто я така" і всі одноголосно почали мене просити записати її польською.
Відбулася прем'єра суто польської версії пісні на польських радіостанціях, і версії українсько-польської. Це подяка полякам і всім, хто підтримує українців, підтримує біженців. Польща фантастично допомагає. Це гуманітарний подвиг — саме так можна описати ставлення Польщі до українців.
Які події стали для тебе поштовхом, щоб зробити рімейк пісні "Хто я така є" одразу двома мовами?
Коли я приїхала в Польщу, мала багато справ по волонтерській діяльності — збір коштів, збір гуманітарної допомоги. У спілкуванні з друзями-поляками згадала, що є пісня "Хто я така є", вона є навіть на YouTube. Я заграла її на гітарі й скинула друзям, просто щоб зробити їм приємно.
До того ж, коли був концерт під час Маршу подяки полякам у Варшаві, я співала і цю пісню, і пісню "Сонцем, небом, дощем" (на неї в мене теж є польський текст). Коли відбулася ситуація під час голосування на пісенному конкурсі “Євробаченні” і начебто з тим, що поляки образилися, — дійсно відчувалась якась гіркота. Я на наступний день мала виступ в костьолі зі священником. І мені особисто хотілося подякувати полякам. А я знаю, що замість тисячі слів краще вивчити мову народу, якому ти хочеш подякувати.
Я трохи знаю польську мову — і отак от з'явилася ця пісня. Аранжування зробили студія "Кофеїн" в Україні, вокал я записала у Польщі. Пісня тепла, м'яка, як обійми близької людини. Коли я тільки починаю співати пісню "Kto taka jestem", люди завжди підхоплюють приспів і співають разом зі мною. Людям приємно, коли вчать їхню мову. Це такий маленький жест поваги.
Якось на початку концерту я співала і польську народну пісню "Гей, соколи". А після неї завжди хочеться співати пісню "Ой, у лузі червона калина". Її я знаю все своє життя. Весь світ тепер знає ту версію, яку заспівав Андрій Хливнюк, але я її співаю трохи інакше.
Українські хори, Тарас Компаніченко теж співають класичну версію "Ой, у лузі червона калина", але все розвивається, і тому я вважаю, що будь-яка версія має бути. Ви ж бачите, як версія Андрія Хливнюка захопила увесь світ? Мова, культура, фольклор — це ж не камінь, це не те, що застигло. Воно все має розвиватися — і повинно розвиватися.
Чим, окрім музики, ти зараз займаєшся у Польщі?
Я працюю у фундації "Центр допомоги гуманітарної". Навантажуємо машини, які йдуть до України, гуманітарною допомогою. Усі концерти, в яких я беру участь, — благодійні. Фундація наша невелика, але в нас постійно є запити, які ми виконуємо.
Найдорожче — це спорядження: бронежилети, каски. Наші партнери — фонд з Сардинії. Ми надсилаємо ліки, підгузки, дитячі речі, засоби гігієни, харчі тощо. Дуже багато я тут виконую логістичних функцій. Але щось роблю і для себе.
Моє серце, звичайно, розривається, тому в липні я приїду до Києва і насправді буду робити те саме: співати, де потрібно, виходити в онлайн, допомагати та усіма силами намагатися робити все для людей, які наближають перемогу.
16 червня в тебе був день народження. У соцмережах ти сказала, що кошти, які тобі відправили у якості привітання, ти відправиш на благодійність, а на частину з них запишеш пісню. Що це буде за пісня?
Пісня "Повернись живим". Я коли приїхала до Варшави, почала писати її. У Києві я писати не могла — серце розривалося, починала плакати. А у Варшаві, куди я приїхала в середині квітня, в мене вийшло скласти ноти й слова. Назвала я пісню "Повернись живим", а люди попросили назвати її "Де моя душа".
Але для того, щоб зробити пісню, треба попросити музикантів зробити аранжування. Просити людей працювати безкоштовно я не можу, тому що всі зараз у дуже важкій ситуації. Усі хочуть благодійності, але людям потрібно з чогось жити. Тому мені були потрібні кошти, щоб заплатити людям, які будуть робити аранжування.
Зараз також пішла в роботу пісня "Я обіймаю тебе, Маріуполь". Окрім того, в мене багато хто з близьких людей на фронті. Мій рідний брат в ЗСУ. Брат його дружини, мій двоюрідний брат, теж в ЗСУ. У мене є друзі в морській піхоті. Їм теж потрібна допомога. Витрати величезні. Їм я теж допомагаю, картку не виставляю, допомагаю без особливого шуму. Тому і ті гроші, які мені подарували на день народження, я надіслала їм, не афішуючи цього.
А що ти собі загадала на день народження? Ти взагалі практикуєш загадувати бажання у цей день?
Ми всі зараз хочемо миру і перемоги. Щоб перестали гинути наші люди, а ця мразота була побита і зникла — маю на увазі РФ. Я не загадувала бажання у день народження. У мене є інша традиція — на Новий рік я прикрашаю ялинку і кладу туди записочку з побажаннями на наступний рік.
Я вже зараз розумію, наскільки наївними були мої бажання на цей рік, і як насправді було добре, коли не було війни. Зараз тільки одне бажання — перемога. У мене донька зараз у Києві. Дружина мого брата народила дитинку 6 квітня. Серце моє там, я вже "на валізах" і збираюся їхати.
Чи буде мир у світі, поки не зупинять Путіна? Усю ніч я сьогодні не спала, тому що усі боялися, що "прилетить" до країн Балтії. Усі у світі бояться ескалації, а я зараз думаю — а все ж це стримує наша держава, наша Україна! Тому всі мої молитви про те, щоб Україна вистояла. І щоб живими залишилися мої близькі. І щоб живими залишилися всі.
Редакторки текстової версії: Міла Кравчук, Світлана Берестовська.
Більше інтерв'ю з українськими музикантами
- Артем Пивоваров: "Моя місія – відстоювати культуру нашої країни"
- "Зараз у всіх свій обов’язок перед країною": Сергій Соловій, гурт Kozak System
- "У піснях постійно повинне звучати слово "перемога": Іво Бобул про війну, своє волонтерство, мову, російських митців
- Sasha Chemerov: "Зараз ми всі під прицілом"
- Данило Галико, гурт Blooms Corda: "Під час війни творчість допомагає зібрати себе докупи"
Читайте нас у Facebook: головні новини культури України та світу
Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу
Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
