Співак Артем Пивоваров зізнається, що пише пісні весь час — і коли йому добре, і коли погано. І планує видавати нові релізи щомісяця. А поки презентує нове поповнення пісенної колекції — пісню з проєкту "Твої вірші, мої ноти", записану з Надею Дорофєєвою на вірш Тараса Шевченка. В ефірі "Вікенду Нової Музики" на Радіо "Промінь" артист розповів про свою громадянську позицію, айдентику країни та специфіку концертів під час війни.
У твоєму проєкті "Твої вірші, мої ноти" поповнення, та ще й у компанії Наді Дорофєєвої. Розкажи, як виникла ідея заспівати пісню на вірш Тараса Шевченка і як ти визначався, з ким це зробити?
Для мене цей проєкт — стовідсоткова творчість і свобода. Важливо кожного разу довіряти своїм первинним відчуттям. Якщо я створюю якусь мелодію, наспівую її, я розумію приблизно, яка в неї буде конструкція та які слова доречно і вдало можуть лягти на неї. Я не вагаюся, коли створюю пісні на вірші, і обирати дуети для мене теж дуже легко. Тому що з багатьма артистами я співпрацював і був знайомий. В Україні багато талановитих артистів, у нас "родюча на таланти" земля.
Ви з Надею разом записувалися чи кожен окремо?
Ми записувалися окремо, тому що Надя зараз не в Україні. Насправді цей дует мав би статися ще пів року тому, але не співпадали наші графіки. Ми постійно переносили роботу над піснею. Але за 2 тижні до війни ми з Надею зустрілись, обговорили всі деталі, нюанси, сподівалися на спільний запис. Але 24 лютого все змінилося. Тому ми адаптувалися і свої вокальні партії писали кожен у себе вдома. Для відео теж самостійно обирали локації. Я їздив на захід України, Надя знімала в Лісабоні.
Яка ідея кліпу на пісню?
Взагалі весь візуал, який створюється на пісні цього проєкту, має дуже простий меседж. Ми намагаємося не відвертати уваги людей від тексту, не занурюємо їх в якусь історію. Наприклад, у своїх кліпах я можу із задоволенням вигадувати якісь ідеї та переносити людей в інші виміри за допомогою візуальних ефектів або сторітелінгу. А тут все дуже просто. Кожен відеоряд, який знімається, — це або студія, де ми граємо на інструментах, або mood-відео, де ми просто десь співаємо. Тут перш за все важливі меседжі, які вже створені нашими видатними поетами та діячами української культури.
У тебе зараз дуже багато виступів на благодійних заходах. У чому різниця між концертами у мирний час та під час війни?
Коли ми розпочинали планувати ці концерти, ми вагалися. Було незрозуміло, як це можливо втілити під час війни. Є, наприклад, технічні складнощі. Кожен концерт, який ми проводимо в Україні, він офіційно затверджений тим чи іншим регіоном. А якщо говорити про нашу публіку, яка приходить на ці концерти, — це чиста первинна емоція. Глибина в кожному концерті. Люди з першої пісні не сидять на своїх місцях. Хоча є певні правила і ми їх дотримуємося. Наприклад, у Вінниці під час концерту була повітряна тривога і ми всі мали вийти з зали. Але люди хочуть, люди сприймають зараз концерти в Україні. Нещодавно у Львові ми відіграли два концерти й робили ще третій додатковий. Емоції дуже щирі.
На які саме потреби ти збираєш зараз гроші на благодійних концертах?
Ми постійно тримаємо зв'язок з військовими. Ми їздили у військові частини, грали для наших захисників в акустичному форматі. Вони кажуть нам про свої потреби. Це надважливі речі — пікапи, дрони, тепловізори, амуніція. Список великий, він постійно поповнюється. Тому після кожного концерту ми з командою сідаємо і починаємо обговорювати, що ми маємо привезти для військових.
У тебе скоро розпочнеться великий закордонний тур. Нещодавно нам Jerry Heil розповідала, що завжди мріяла виступати та жити в готелях. Але тепер вона розуміє, що не має особистого простору в таких турах. Наскільки тебе підсилює відчуття дому?
Мене на сто відсотків підсилює відчуття дому. Я знаю багато музикантів, артистів, які зараз не вдома, і вони звинувачують себе в тому, що не мають можливості бути тут. Мені здається, кожен зараз має робити те, що він робить, і ми не маємо права гризти себе зсередини взагалі. Якщо ми будемо таким займатися, в нас не буде ресурсу та енергії на те, щоб спрямовувати її на підтримку нашої країни. Кожен займається своєю справою на своєму фронті.
До початку європейського туру 10 червня ми нікуди не виїжджали, усі концерти були виключно в Україні. Закордонний тур для нас — не мандрівка, це можливість зазвучати в інших країнах. Зараз кожному українцю, особливо артисту, важливо усвідомлювати, що він є рупором і голосом країни. Тому ми їдемо представляти нашу країну на світовій арені й кричати про нашу Україну.
Чи плануєш ти робити сольні релізи влітку? Чи вистачає в тебе на це часу?
Так, я постійно в процесі написання пісень. Я не прив'язуюся до місцевості, в якій я перебуваю. У мене завжди з собою гітара, ноутбук — все, що потрібно для того, щоб писати музику. У перші дні повномасштабного вторгнення, коли ми виїжджали з-під Києва (а ми були біля Бучі), перше, що я взяв з собою — комп’ютер та гітара.
Коли мені добре — я пишу пісні. Коли мені погано — я теж пишу пісні. Релізи будуть кожного місяця. Але вони будуть акцентовані виключно на проєкті "Твої вірші, мої ноти". Зараз важливо усвідомлювати, що ми відстоюємо свою айдентику і культуру нашої країни. То для мене надважлива місія. Тому я й створив цей проєкт ще до повномасштабного вторгнення, і зараз він наділений більшим сенсом і силою.
Редакторки текстової версії: Світлана Берестовська, Міла Кравчук.
Більше інтерв'ю з українськими музикантами від Радіо "Промінь"
- Сергій Мартинюк, гурт "Фіолет": "Ми зараз маємо плекати в собі людяність"
- Mari Cheba: "У всіх нас помінялися очі, ми подорослішали років на сто"
- Ivan NAVI: "Треба поспішати жити й проживати максимально кожну мить"
- Jerry Heil: "Можна розбити "Мрію", але вбити волю не вдасться"
Читайте нас у Facebook: головні новини культури України та світу
Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу
Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
