Перейти до основного змісту
Історичні міфи і примарні нацисти: про що йдеться в "настільній книзі Путіна"

Історичні міфи і примарні нацисти: про що йдеться в "настільній книзі Путіна"

Історичні міфи і примарні нацисти: про що йдеться в "настільній книзі Путіна"
. AP Photo/Hassan Ammar

12 квітня Офіс Генерального прокурора та СБУ повідомили про вручення підозри російському журналісту і публіцисту Армену Гаспаряну в публічних закликах до геноциду, а також виготовленні та розповсюдженні матеріалів із такими закликами. Якщо вину Гаспаряна доведуть, йому загрожує до шести місяців під арештом або до п'яти років позбавлення волі.

Увагу українських правоохоронців привернула книга Армена Гаспаряна "Денацификация Украины. Страна невыученных уроков", видана ще у 2017 році. Автор описує її як спробу дати уявлення українцям про те, що таке денацифікація та чому без неї неможливо обійтися.

Якщо коротко, аргументи такі: українці не винесли уроків із історичних подій, Революція Гідності — це диктатура націоналістів, українці мають "хутірське, сектантське мислення", Україна не зможе існувати як незалежна держава, адже суспільство не витримає ненависті одних громадян до інших. Тому неодмінно треба провести денацифікацію. Та, звісно, не обійшлось і без цього наративу: "Сама історія України ясно показує, що повної самостійності у цієї країни бути не може, оскільки для нормального існування їй потрібні дуже тісні контакти з Росією".

Генпрокурорка України Ірина Венедиктова прирівняла "Денацификацию" Гаспаряна до твору Адольфа Гітлера "Mein Kampf"

Правоохоронці запевняють, що твердження з книги "Денацификация Украины. Страна невыученных уроков" використовувало вище політичне та військове керівництво РФ для виправдання військової агресії проти України. А Управління справами президента Росії закупило її для вивчення та використання посадовими особами.

Генпрокурорка України Ірина Венедиктова прирівняла "Денацификацию" Гаспаряна до твору Адольфа Гітлера "Mein Kampf", назвавши її "настільною книгою Путіна". Детально з'ясуємо, які ідеї просував Армен Гаспарян і в чому полягає їхня небезпека.

Читайте також: "У Кремля завжди проблеми з мотивацією" — дослідник пропаганди Пітер Померанцев

Більшовики й Україна

Книга складається з шести розділів. У кожному з них автор принижає щось українське: мову, історію, державу, діячів, армію, менталітет, ЗМІ і навіть "опозицію" — ту, яка втекла до Ростова після Революції Гідності .

Гаспарян не вдається до історичних розвідок і роз'яснень про походження українців, мови, держав, які існували на території сучасної України. Він починає відлік існування України з часів Катерини II, коли вона була колонізована Російською імперією. На погляді на Україну, як на частину Росії, яка нібито не без зовнішніх впливів почала заявляти про свої права на самостійність, будуються всі подальші судження Гаспаряна. Ось цитата, яка описує його бачення української державності: "Україна ніколи не була незалежною. Вона завжди була частиною Росії, Російської імперії, Радянського Союзу. Погодьтеся, тоді всі рухи українських політиків протягом останніх 25 років виглядають дуже безглуздо".

"Більшовики певною мірою виконали програму українських націоналістів"

У першому розділі із назвою "Як більшовики скасовували самостійність" Гаспарян пише про методи роботи влади більшовиків в Україні у 1919-1920 роках. Вони начебто одразу взялися за поліпшення економіки і "почали будувати якусь "нову Україну"". Тоді, мовляв, всі республіки стали співзасновниками Радянського Союзу з рівними правами. "З цього погляду більшовики певною мірою виконали програму українських націоналістів", — констатує Гаспарян. І додає, що у "червоних" на чолі з Леніним на той час просто "не дійшли руки" до українських націоналістів, адже вони не вважали їх серйозними супротивниками.

Дослідник історії України 1917-1939 років Геннадій Єфіменко стверджує — рішення про створення Української радянської соціалістичної республіки було насправді вимушеним: "Як власний досвід, так і розгромна поразка відвертих українофобів-денікінців змусили компартійний центр враховувати вимоги українців. Тому з кінця 1920-го Кремль пішов на поступки.. Спочатку, 28 грудня 1920 року, УСРР визнали формально незалежною і рівноправною з РСФРР республіку, а вже 6 липня 1923 року було створено СРСР як союз окремих і формально рівноправних республік. Кремль також не лише погодився, а в 1923 році і поширив на усі контрольовані ним території досвід мовної і кадрової коренізації, яка в Україні — у вигляді політики українізації — розпочалася ще в 1920 році".

"Знищувалися ті люди, які були локомотивами української культури, освіти та науки за те, що їхня діяльність сприяла усвідомленню українцями себе народом, нацією"

Дослідник наголошує — такі дії Кремля не були альтруїстичними, таким чином радянська влада не допомагала українцям, а зберігала свою владу і готувала ґрунт для подальшої індустріалізації: "Без України, без українських кадрів і масової освіти рідною для українців мовою усі плани швидкої модернізації не мали майбутнього", — пояснює він.

Зрештою, українські діячі, які повірили більшовикам та "приєдналися до творення українського радянського проєкту", були репресовані після 1929 року, пояснює Єфіменко.

"Тобто знищувалися ті люди, які були локомотивами української культури, освіти та науки, і знищувалися насамперед вони за те, що їхня діяльність сприяла усвідомленню українцями себе народом, нацією. Власне, таке нищення української культурно-державницької еліти й було одним із засобів геноциду", — пояснює історик.

Читайте також: "Отруєння ненавистю триває дуже довго": Ярослав Грицак про Другу світову, ставлення росіян до України і "вату" в головах

Українська мова

Особливу увагу у книзі приділено українській мові. Гаспарян пише, що у радянській Україні певний період українська застосовувалася на рівні з "великоросійською". І це, на його думку, призвело до того, що російська мова опинилася "на задвірках". "Оголошення на дверях київських ресторанів про те, що в них не обслуговують росіян, не рідкість", — фантазує Гаспарян. Та додає: "Український нацизм будується, зокрема, українською мовою".

На думку Гаспаряна, радянська влада дозволяла українцям надто багато, проводивши "абсолютно шалену політику українізації" у 1920–1930-х роках, наслідки якої вилилися у сьогодення. Він вважає, що аналогічну помилку допустила й "Партія регіонів", дозволивши двомовність в Україні. "У результаті владу отримали абсолютні русофоби-нацисти, які стали вичавлювати все російське із суспільної свідомості", — пише Гаспарян.

Автор "настільної книги Путіна" підсумовує, що заміна сучасної влади України (на той момент президентом був Петро Порошенко, — ред.) на умовного Миколу Азарова не вирішить проблеми держави. Вихідними пунктами реалізації проекту денацифікації, про яку розмірковує Гаспарян, мають стати "проросійські" "Л/ДНР", а "тільки після цього можна буде говорити про якусь експансію до Харкова, Дніпропетровська, Одеси тощо". Важко не помітити, як описане ним зараз втілюють у життя російські загарбники.

Читайте також: Дві війни за одне життя. Спогади українців, які пережили Другу світову і тепер рятуються від Росії

Голодомор

Визнання Голодомору геноцидом українського народу, на думку Гаспаряна, є національною ідеєю і козирем в руках українських націоналістів. Мовляв, Україна чітко окреслила ворога — Москву, і переконала у цьому світову спільноту.

Під сумнів Гаспаряном береться кількість жертв штучного голоду, правдивість інформації про території, де постраждало найбільше людей, і документальні свідчення того, що у радянської влади на чолі зі Сталіним були наміри знищити українців. "Смертність у містах 1933 року в Україні мала природний характер, а на селі була підвищеною, але це стосувалося людей усіх національностей, які тоді проживали на території УРСР", — пише Гаспарян.

Історичні міфи і примарні нацисти: про що йдеться в “настільній книзі Путіна”
holodomormuseum.org.ua

Звертається в розділі про Голодомор Гаспарян і до "регіоналів" та каже, що покладатися на них у проведенні денацифікації не варто, бо вони так і не визнали Голодомор брехнею.

"На час Голодомору УСРР була такою собі квазідержавою, яка несла в собі для Кремля небезпеку перетворення на реальну державу, — зазначає історик Геннадій Єфіменко. — І саме частину українців як громадян УСРР Кремль і намагався знищити. Про таку небезпеку неодноразово згадувалося в тогочасних документах, в тому числі і в листуванні кремлівських вождів".

Також Єфіменко проводить паралелі між подіями в Україні у 1932-1933 роках і зараз: "Нині російські ідеологи та військові спрямовують зусилля не на знищення етнічних українців як таких, а на знищення загалом українства, українського народу, навіть на рівні назви держави. Тобто нині Кремль відвертіше висловлює наміри. При цьому, етнічні українці нерідко бувають причетними до геноциду на території України — і в часи Голодомору, і зараз. Хоча, зрозуміло, їх на порядок менше, ніж етнічних росіян чи представників поневолених Росією етносів".

Читайте також: “На вулиці повісили людожера. Люди стояли кілька діб і чекали цього” — щоденник киянки, яка пережила фашистську окупацію

Українські націоналісти і німецька денацифікація

Гаспарян не оминув увагою боротьбу Української повстанської армії проти Червоної армії. Він зазначає, що радянська влада витратила на збройне протистояння з ОУН-УПА багато років, незважаючи на те, що українські повстанці зачасту діяли підпільно і їх було значно менше, ніж супротивників.

У сучасній Україні Гаспарян бачить значно більше проблем і ширше коло послідовників українських націоналістів та повстанців — тобто тих, з ким треба боротися прихильникам денацифікації. "Ви матимете справу з вельми розгалуженою мережею озброєних прихильників Бандери та достатньою кількістю їх прихильників, які перебувають на цивільному становищі". На думку Гаспаряна, усі ці націоналісти є не лише на на заході, а й у центральній частині і на південному сході країни. "З ними з усіма вам доведеться щось робити", — каже автор.

Що саме робити, більш детально зазначається у описах денацифікації Німеччини після Другої світової війни. Гаспарян наводить приклади, проте пояснює, що в Україні процес буде набагато складнішим: "Після закінчення війни німці здали зброю та спокійно пішли на всі ці фільтраційні комісії. З Україною цей номер не пройде".

Історичні міфи і примарні нацисти: про що йдеться в “настільній книзі Путіна”
УПА

Звертаючись до досвіду післявоєнної Німеччини, пропагандист зазначає, що там виявили один мільйон воєнних злочинців, які не були військовими чи політичними фігурами. Такими ж злочинцями, на його думку, наповнена Україна: "Якщо сьогодні скласти список людей, які тією чи іншою мірою були задіяні у заходах, що проводяться українським урядом та мають націоналістичний відтінок, то вийде приблизно така сама цифра".

Що автор пропонує робити з цими людьми? "У ході денацифікації у Німеччині всі німці на підставі добровільно-примусового опитування були поділені на "непричетних", "виправданих", "попутників", "винних" і "винних найвищою мірою". Тих, хто відмовився від участі в опитуванні, позбавляли продуктових карток. Далі для кожної групи були передбачені спеціальні судові палати. Наприклад, винного могли відправити до робочого табору на п'ять років або засудити до громадських робіт, конфіскувати у нього майно, позбавити виборчого права строком на п'ять років".

Наприкінці Гаспарян заявляє про те, що українців як нації не існує взагалі

При цьому Гаспарян вважає неправильним, що в Німеччині звільнили від відповідальності літніх людей та молодь. На думку ідеолога денацифікації, з Україною таке не пройде, бо, наприклад, "Азов" переважно складається саме з молоді.

Наприкінці Гаспарян заявляє про те, що українців як нації не існує взагалі. Мовляв, добре було в Радянському Союзі, де існував "радянський народ", був великим, і складався з "трьох східнослов'янських етносів — росіяни, українці, білоруси". А зараз, звісно, все стало гірше, бо українці вважають себе окремою нацією.

Читайте також: "Заяви Путіна свідчать про ненависть до українського народу" — інтерв’ю з генеральною секретаркою Amnesty International

Підозра від Офісу генпрокурора

У своєму дописі про повідомлення про підозру Арменові Гаспаряну генпрокурорка Ірина Венедіктова назвала "настільною книгою Путіна" його "ДеНАЦИфикацию". У СБУ кажуть, що розслідування щодо геноциду українського народу "вищим політичним та військовим керівництвом Російської Федерації" вони розпочали ще 1 березня. Слідчі СБУ трактують теперішні дії влади та військових Росії саме як геноцид. Окрім цього, відомство провело лінгвістичну експертизу, яка підтверджує, що наративи Гаспаряна та Путіна у його зверненні від 24 лютого 2022 року співпадають, як і однакове визначення понять "неонацисти", "націоналісти" та "денацифікація".

Тим не менш в СБУ зазначають, що ймовірність не заочного суду над пропагандистом наразі є невисокою. Попри те, що за нормами міжнародного права Гаспаряна мали б затримати та передати українським правоохоронцям, навряд чи можна сподіватися, що російська влада це робитиме.

Читайте також

Біженці, соціальне житло, шахраї — інтерв’ю з речницею Представництва Міжнародної організації з міграції в Україні

"Коли Україна переможе, Росія буде ослаблена" — інтерв’ю з заступницею помічника держсекретаря США

"Ще з 2014 року ясно, що Росія розуміє тільки грубу силу" — інтерв’ю з головою представництва ЄС в Україні

Як в Росії виникла "культура" мародерства — розповідає історик Андрій Рукас

Топ дня
Вибір редакції
На початок