Коли під час Другої світової війни Радянська армія рухалась в бік Берліна, то минала не тільки німецькі міста й села, але й словацькі, чеські, польські, австрійські. Після цього в Радянському Союзі з’явилося багато трофейних речей, які продавалися на базарах або прикрашали чиїсь стіни та серванти.
Союз відмовився від репарації після 1945 року, але продовжували збирати трофеї. Як це можна пояснити, звідки з’явилась ця ідея – і що це за культура мародерства в російській військовій традиції? Про це ведуча проєкту "На часі. Культура" Ірина Славінська говорила із істориком Андрієм Рукасом.
У Союзу була можливість збирати репарацію після 1945 року, але вони від неї відмовилися. Проте трофеї збирали. Як це можна пояснити, звідки з’явилась ця ідея – і що це за культура мародерства в російській військовій традиції?
Фінальний етап Другої світової війни – це тільки один з епізодів. Подібні речі зустрічаються значно раніше, це явище було досить розповсюджене.
Наприклад, Наполеонівські війни. Коли взимку 1813-1814 року союзницькі війська, до складу яких зокрема входив російський контингент, зайняли датську провінцію Шлезвіг-Гольштейн, то їх перебування там увійшло в історію під назвою "козацька зима". При тому, що козацькі частини становили найменший відсоток від загального союзного контингенту. Окрім того, що населення було змушене їх утримувати своїм коштом, що відповідало нормам тогочасного права, козаки їх добряче грабували, чим і запам'ятались.
Під час Першої світової війни відступи російських військ з Галичини теж супроводжувався активним вивезенням всього, що тільки можна. Зокрема й цінностей з галицьких музеїв, обладнання друкарень, бібліотечних збірок та багатьох інших речей.
У радянські часи найбільш яскравим проявом "барахольства", як це називалося в тогочасних документах, був похід Червоної армії у вересні 1939 року на захід України та на захід Білорусі. За 20 років окремого існування населення Радянського Союзу опинилося в жахливих побутових умовах. Пройшовши кордон і опинившись на території європейської країни, якою тоді була Польща, радянські червоноармійців і командири навіть у достатньо бідних східних регіонах були вражені рівнем побутової культури.
Вони або грабували, або купували, але фактично це був теж свого роду прихований грабунок, внаслідок чого величезна кількість товарів відправилась на схід. Коли вже захід України і захід Білорусі стали частиною Радянського Союзу, але кордон ще продовжував функціонувати, багато радянських чиновників намагалися отримати туди відрядження, щоб хоч якось нажитися.
У часи Другої світової війни радянські партизани займалися активним грабунком і мародерством власного населення в тих районах, де вони оперували. І як фінальний етап, коли радянські війська увійшли в європейські держави, зокрема на територію ворожої Німеччини, вони дали волю не тільки грабунку, але й насильству над цивільним населенням.
Чому для українця не прийнято мародерити, збирати трофеї, а для російського військового та їхніх родин це залишається нормою?
Тому що українські війська воюють на власній території, захищають рідне населення. І займатися мародерством своїх співгромадян – це неправильно і не відповідає філософії українського вояка.
Натомість росіяни, які з точки зору російської ідеології продовжують воювати з міфічними нацистами і продовжують так звану Велику вітчизняну війну, опинилися на території ворога, і тут їм можна робити все. Вони повторюють модель поведінки попередників, які опинилися на території Європи в 1945 році.
Це індивідуальні речі. Але також є і державне мародерство, коли держава вивозить цінності з території начебто переможеної, окупованої країни. І це теж вважається нормальним з часів Другої світової.
У цьому Радянський Союз не був оригінальним. Подібними речами займалися й інші європейські держави. В часи Першої світової Австрія робила те саме на території окупованої Сербії, а вже після завершення війни їй виставили величезні репарації на покриття тієї шкоди.
Треба сказати, що німецькі війська перебували на території Радянського Союзу з 1941 по 1944 рік і завдали величезної шкоди. Вони так само вивозили підприємства, вбивали цивільне населення і грабували. Тому поведінка радянських солдатів розглядалася як акт помсти і певного чину репарації. Інша справа, що СРСР вирішила самостійно наводити "справедливість", не звертаючись до норм міжнародного права і не виносячи справу на міжнародне обговорення.
У своїй зоні окупації Радянський Союз вирішив, що він може робити все, що завгодно. І ця державна політика відбивалася й на поведінці військових – починаючи від найвищого командування. Ми знаємо приклад маршала Жукова, який вивозив цінні речі цілими ешелонами: мавпяче хутро, забиті награбованим майном кімнати на урядових дачах – і це спускалося вниз до рядових, яким було дозволено з певною періодичністю відправляти посилки в тил з продуктами харчування або побутовими речима.
Ви вважаєте, це достатній матеріал, щоб українські та європейські історики ним прицільно зайнялися? Для того, щоб в історії була поставилася крапка, що це не просто "народ-великий-переможець", але й засудити мародерську природу на якомусь академічному або художньому рівні. Чи готова європейська совєтологія?
Важко говорити про європейську совєтологію – мене більше цікавить юридичний рівень. Якщо наша генеральна прокуратура не тільки відкриє, але й доведе до логічного завершення кримінальні справи щодо конкретних командирів, які або самі вивозили, або дивилися крізь пальці на те, що робить особовий склад підлеглих їм частин і підрозділів – ми засудимо цілі військові колективи, які займалися цим, назвемо речі своїми іменами з конкретними прикладами, – то це буде найкраща фактологічна база для засудження цього явища як кримінального злочину, яке відповідає нормам міжнародного і національного права в тій же самій РФ.
І вони прекрасно знають, що чинять воєнний злочин, але їм дали свого роду карт-бланш на пограбування "ворожої нацистської території", як вони це собі вважають.
Війна — усі останні новини
- Як демонтували шафу з півником, яка стане експонатом Музею революції гідності
- Політизованість українських культурних діячів та "білий" список росіян – Андрій Курков
- Як більшовики нищили культурні пам’ятки Києва 100 років тому
- Як бомбардування нищать простір цивілізованого світу
- Чи можлива Росія без царя – пояснює Олег Криштопа
- Чому новини про поведінку російських солдатів нагадують історію про Голодомори
Читайте нас у Facebook: головні новини культури України та світу
Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу
Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео, анонси, релізи та новини – і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
