Волонтери громадської організації “Добро” з Лисичанська допомагають людям на Луганщині. На Суспільному історія команди з трьох хлопців та дівчини, які вже неодноразово потрапляла під обстріли, але роботу свою не полишають.
Засновник громадської організації “Добро Лисичанськ” – Роман Козодой.Наразі він зі своєю командою розвозить їжу, ліки та евакуює людей з Луганщини.
За словами Романа, до війни почали готуватися ще з листопада. З новин розуміли, що планується наступ.
“Базові такі речі ми вже скупляли й готувалися морально до цих всіх речей. Плани формували: Плани А, Плани Б. Коли почалась війна, не було взагалі ніякої паніки, ми чітко розуміли, чітко діяли, чітко відправляли тих, кого треба евакуювати, що треба евакуювати”, – розповідає Роман.
Спочатку гуманітарну допомогу роздавали у штабі, коли обстріли посилились, почали розвозити адресно. Працюють волонтери не тільки у Лисичанську. Возять допомогу ще рубіжанам та сєвєродончанам. В першу чергу – маломобільним людям та тим, хто потребує особливі ліки. За останні три дні, каже Роман, команда волонтерів два рази потрапляла під обстріли, останній раз – дорогою в Лисичанськ.
“Чуємо виліт і прильот. Прильот ми знаємо як він звучить, особливо, коли він близько, це дуже гучно чути, не скажу що не страшно, але ми трошки вже звикли. Тут же ми приймаємо рішення розвернутись, і за нами одразу лягає два снаряди в те місце, де ми розвертались. І літаки літають, і дрони літають, ми їх бачимо. Ми бачимо постійні обстріли. Дуже прикро дивитись, коли заїжджаєш на Луганщину – по всьому периметру у вогні”, – говорить Роман.
Починала свою діяльність громадська організація трохи більше як рок тому, з освітніх проєктів. Роман тоді завершив навчання у київському університеті й вирішив повернутися до Лисичанська. Спершу, каже хлопець, за підтримки міжнародних партнерів привіз у свою школу сучасні парти.
“До лікарні нашої центральної, Тітова теж ми відвантажили 10 спеціальних ліжок. Вони на пневматиці, вони теж регулюються, вони на колесах. Ну тобто такі добрі, швейцарські, в гарному дуже стані. Мені не байдуже те, що коїться в Лисичанську, на моїй батьківщині. Звідти постійно виїжджають уми й талановиті люди, а туди ніхто не повертається. Для себе вирішив, що я хочу переломити цю статистику”, – говорить волонтер.
Зараз, додає Роман, відчуває, що потрібен людям на Луганщині. Роботу свою не покине, поки буде можливість дістатися до міст.
Читайте також
Вибралися з Рубіжного та одружилися у Дніпрі
Відсвяткувала весілля у лікарні. Історія медсестри з Лисичанська, яка підірвалася на міні
"Їхали два дні та дві ночі". Історія евакуації вихованців Луганського обласного будинку дитини
Війна й коти: евакуація тварин із колонії з-під Мар'їнки. Фоторепортаж
