Помер із посмішкою на обличчі, ніби пишався тим, що віддав життя за свою місію — так згадує момент загибелі Олексія Юкова пошуковець Артур Сімейко, який був разом із ним у день смерті.
Керівник загону «Плацдарм» загинув підірвавшись на міні, коли вони вже забрали знайдених загиблих. 7 серпня у Микільському мало відбутися прощання з Олексієм, проте церемонію скасували через загрозу цілеспрямованого удару. Рідні, друзі, учні зустрілися в іншому місці.
Про останні миті життя Олексія Юкова та спогади про нього та його місію — читайте та дивіться у репортажі редакції Суспільне Донбас.
Що відомо про Олексія Юкова
Олексій Юков — родом зі Слов'янська Донецької області. В інтерв'ю Суспільне Донбас він розповідав, що понад 25 років займався пошуком загиблих у війні.
До 2014-го повертав додому останки воїнів, полеглих у Другій світовій війні. З початку російсько-української війни подовжив справу: шукав тіла і цивільних, і військових. Також його загін забирав з місць боїв тіла російських солдатів, яких відправляли на обмін.
Його пошукова група була першою в Україні, яка шукала тіла на місцях бойових дій, лінії фронту, після обстрілів. Зокрема, у 2014 році він вивозив полеглих українських воїнів із поля бою біля Іловайська. Пошук зниклих безвісти та загиблих на війні Олексій називав справою життя.
За час повномасштабного вторгнення пошукова група Олексія Юкова «Плацдарм», казав він, знайшла близько двох тисяч полеглих українських військових і загиблих цивільних.
