“Нам дивом вдалося врятуватися”. Історія переселенки з Маріуполя, якій вдалося втекти з оточеного міста

“Нам дивом вдалося врятуватися”. Історія переселенки з Маріуполя, якій вдалося втекти з оточеного міста

Ексклюзивно
“Нам дивом вдалося врятуватися”. Історія переселенки з Маріуполя, якій вдалося втекти з оточеного міста
Жителька Маріуполя Ольга, яка виїхала з окупованого міста, фото з особистого архіву Ольги

Біженка з Маріуполя Ольга пам'ятає як на вулиці, де вона жила, горіли будинки, а її житло було зруйноване. Дівчина розповіла Суспільному, як з сином та сусідами, на вкраденій машині проїхали блокпости "ДНР", щоб евакуюватись з потрощеного обстрілами міста до Дніпра.

Їжу готували на вогнищі

З другого березня, згадує Ольга, у місті пропали всі комунікації: мобільний зв’язок, електропостачання, газ, вода. Тоді вона жила у будинку зі своїми батьками, бабусею та трирічним сином. У хаті було холодно, вдягали на себе багато одягу.

“В нас не було пічки, аби топити. Ходили до сусідки грітися, в неї була піч. Дитину гріли, бо вона могла захворіти. Тут багато дітей хворіли, бо було дуже холодно”, — каже Ольга.

За її словами, продуктами запаслися ще до початку вторгнення окупантів. Їжу готували на вогнищі. Необхідні ліки шукали через знайомих, купити було ніде.

Гуманітарна допомога

Одного разу, каже Ольга, ходили по гуманітарну допомогу, але її давали тільки на дітей.

Вона згадує: “Треба було приходити з дитиною. Я питала, чи можна показати свідоцтво про народження, щоб не вести туди сина, але відповідали, що коли побачать дитину, то дадуть допомогу. Деякі люди приходили за гуманітаркою з чужою дитиною”.

Більше гумдопомоги не було. В перші дні війни ще працювали деякі продовольчі магазини, допоки їх не пограбували мародери, каже дівчина.

"Сусідка одна набрала 2 сумки солодощів. І коли в нас закінчилося солодке, я звернулася до неї, щоб вона поділилася, та вона мені відмовила. Ми рятувалися як могли, готували що могли, ділилися з сусідами, допомагали один одному. Але на вулиці було багато людей, які чекали, на жаль, "Руський мир", які говорили, що прийдуть російські визволителі й все буде добре. Прикро та боляче було це чути”, — розповіла Ольга.

Повідомлення з погрозами

Ольга ще у мирний час не приховувала свою патріотичну позицію. Брала участь у мітингах, активно вела соцмережі українською мовою. Десятого березня жінці почали надходити повідомлення на телефон із погрозами: "Укрфашист, тебе осталось жить считанные минуты. Кольцо сжимается".

Ольга каже: “Ці повідомлення отримала мала кількість людей, активні патріоти. Страшно було пересуватися вулицею. Сусідським проросійським бабусям приходили повідомлення про те, що скоро все буде добре”.

20-го березня, згадує Ольга, почали горіти будинки на її вулиці. Тоді постраждав і її дім — впала стеля. Мама кричала: "Оля, треба щось робити, рятуй сина як хочеш".

Втеча на вкраденій машині

Автівки, щоб виїхати, родина не мала. Ольга каже, намагалися купити старе авто у сусіда, який мав декілька машин, але той не погоджувався: "Вирішили що угонять машину. Завдяки мужності іншого сусіда вдалося це зробити. Автівка стояла на вулиці, була понівечена. Мій батько заклеїв вікно скотчем, яке було розтрощене через потужний вибух. Заклеїв настільки сильно, що нікому не продувало".

В цей же день, 20-го березня, каже Ольга, зі своїм трирічним сином та сусідами вони виїхали з Маріуполя: “Ми проїхали всі блокпости "ДНР". Говорили, що будинок розбомбили, що документи на машину залишилися в домі. Вони довго дивилися на цю машину. На першому блокпості у нашого водія забрали новий планшет. У сусідки забрали робот-пилосос, який вона брала з собою. На інших нас пропускали, але дуже сильно перевіряли. Нам дивом вдалося врятуватися”.

На вкраденій машині Ольга з сином та сусідами доїхали до Дніпра. Там вони одразу звернулися до поліції та пояснили ситуацію: “Нам сказали, що ніхто за це не посадить. Водій врятував шістьох людей. Він герой”.

На все життя, каже Ольга, запам’ятає обличчя маріупольчанки, яка була на десятому місяці вагітності: “Вона була настільки у відчаї. Вона говорила, що, мабуть, у мене дитина там вже померла і не знаю, що робити далі”.

“Я дуже молюся за всіх маріупольців, за всіх українців. Дуже молюся, що Україна ще буде жити мирно, стабільно і спокійно. Ми це пекло ніколи не пробачимо”, — говорить Ольга.

В Маріуполі у Ольги залишились батьки. При першій можливості, каже дівчина, забере їх до себе. Наразі Ольга із сином у Празі. З квартирою їй допомогли чеські журналісти. Дівчина продовжує працювати дистанційно у Маріупольському державному університеті. Та мріє повернутися додому.

Читайте також

Читайте всі новини Донбасу в Telegram та Viber

Головні історії тижня в одному листі

Підписатися на розсилку Суспільного
Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди