У львівській лікарні відсвяткувала своє одруження 23-річна медсестра з Лисичанська Оксана, яка підірвалася на міні. Жінка встигла попередити про небезпеку свого хлопця. Натомість Оксані відірвало ноги.
Оксана Баландіна працювала медсестрою у обласній дитячій лікарні. Дівчина підірвалася на міні 27 березня. Тоді вона з чоловіком поверталася додому.
"Ми вирішили скоротити дорогу, йти поза річкою. Цю дорогу я знаю давно. Я йшла трошки попереду, чоловік з другом зупинилися і я побачила, що у землі стирчить снаряд. Я хотіла чоловікові показати, і він дивиться, а я підлітаю. Навколо все гуло, я почала рвати на собі одяг, мені здавалося, що я не можу дихати. Чоловік почав надавати мені першу допомогу, викликали швидку", — розповідає Оксана.
Швидка не могла приїхати одразу на місце. Чоловік та вітчим жінки несли Оксану до карети самі.
"Вона у цей момент навіть не втратила свідомість. Вона настільки сильна. Координувала наші дії саме Оксана...Коли це трапилося, у мене опустилися руки. Мені хотілося плакати, але я не міг. Ми разом прожили 6 років у цивільному шлюбі, у нас є діти. Будемо жити заради них", — каже чоловік Оксани Віктор Василів.
У "швидкій" дівчина підказувала ще молодшій фельдшерці, що робити. Далі у місцевій лікарні Оксані провели одразу чотири операції. Серед них — ампутацію ніг по третину бедра та ампутацію чотирьох пальців на лівій руці.
Після цього Оксану перевели на лікування до Дніпра. Там жінці загоювалися рани, також Оксана розпочала реабілітацію. У Дніпрі вона пробула 24 дні.
У Львові Оксана та її чоловік одружилися. Торт для них спекли волонтери. Церемонія відбулася в РАЦСі, а святкування — в палаті Центру хірургії.
"Ми оформилися як переселенці. Чоловік став на облік і нас за день розписали. Ми давно про це думали, а тепер вирішили одружитися", — каже Оксана.
"Зараз я живу для того, щоб допомогти їй. Їй потрібна підтримка...Вона світла, цілеспрямована людина, хороша мама і дружина, ми навіть ззовні схожі. Ми все витримаємо", — каже чоловік Оксани.
"Мій чоловік – моя допомога і підтримка, завдяки ньому я так оптимістично дивлюся на життя. Ми продовжуємо жити далі...Я не хотіла нікому бути тягарем, але, завдяки підтримці рідних, я з цим змирилася. На цьому життя не закінчується. Якщо Бог залишив мене живою, отже так судилося. Будемо жити заради дітей. Хочеться повернутися додому, але я боюся за дітей. Зараз головна ціль – протезування", – додає Оксана.
Попереду у пацієнтки – реабілітація і протезування.
Читайте також: 3-річний харків'янин отримав травми внаслідок ракетного удару по Львову
Читайте нас в Instagram: головні новини регіону
