Як Україну підтримує світова культурна спільнота й чому це важливо

Як Україну підтримує світова культурна спільнота й чому це важливо

Ексклюзивно
Як Україну підтримує світова культурна спільнота й чому це важливо

У своїй колонці музичний оглядач Юрій Береза розповідає, чому Україну підтримують зірки світового масштабу, які були до цього передумови та чому це важливо для перемоги у війні з Росією.

Уже третій місяць Україна героїчно бореться за свою свободу в усіх сферах: військовій, дипломатичній, інформаційній, культурній. Особливо в культурній. Такої консолідації всередині та солідарності ззовні мало хто очікував. Бо розраховували або на підтримку рівня поплескування по спині, або на повторення усім нам відомої фрази, що не працює.

У культурній частині спротиву розгорнулися речі, які раніше уявити собі було неможливо. Якщо раніше ці речі розбивалися об "ну де вони, а де ми", то тепер ми маємо буквально шалену світову підтримку.

Андрій Хливнюк записує трек із Pink Floyd, а "Антитіла" – з Едом Шираном. А Джеймс Блант, сам колишній військовий, захищає "Антитіла" у Twitter: гурт не хотіли вмикати під час трансляції благодійного концерту, бо вони були у військовій формі.

Актор Лев Шрайбер готує біженцям борщ, а режисери Кері Фукунага та Даг Лайман знімають документалки. Кері ще й собак встигає рятувати. Анджеліна Джолі впевненим кроком йде у бомбосховище у Львові під звуки сирен.

Rolling Stone пише фічер про Макса Барських, а Pitchfork – рецензію на новий альбом Koloah. На одній сцені на Grammy разом із Джоном Леджендом співає Міка Ньютон. На концерти, щоб допомогти нам, впрягаються Біллі Айліш, Imagine Dragons чи Том Оделл на вокзалі у Бухаресті.

Навряд таке можна було уявити у 2004 чи 2013 роках під час двох революцій. Тоді найбільшою культурною подією можна вважати всім відому пісню гурту "Гринджоли" або ж реюніон "Океану Ельзи" у "золотому" складі.

Так, ці події були на перших шпальтах. Але щойно завершувався активний період подій – ми відразу зникали зі світового медійного простору. Намагання знов повернути прожектор на нас були схожі на спроби наздогнати пішки автобус, що давно вже поїхав.

Це природно для світового інфопростору. Утім, це не значить, що революції були марними і нічого світові не довели. Навпаки, вони створили фундамент сприйняття нас як нації. Нації, що чинить спротив несправедливості. Нації, що не зважує "за" та "проти" перед тим, як вийти на вулицю, якщо щось не подобається в країні. Нації, що знає ціну гідності та найголовніше – свободи.

Для світу ми ще були загадкою, але кожного року про нас дізнавалися дедалі більше. У культурному плані точно: чималі досягнення на "Євробаченні", Таню Муїньо з низкою кліпів великим музичним зіркам та номінацією на Grammy чи режисер Валентин Васянович із призом Венеційського кінофестивалю за "Атлантиду". Ну, і плюс беззмінні вартові України за кордоном – "ДахаБраха", що не вилазять з американських турів та поширюють нашу культуру. Уявіть розумовий колапс іноземця за тиждень після російського вторгнення. Маленька в порівнянні з Росією країна закам’яніла, а ворог ламає об неї списи. Сприйняття нас як народу мало накопичувальний ефект. Героїзм останніх місяців разом із попереднім досвідом дав нечуваний вибух, хвиля від якого прокотилася від Жешува до Мису Принца Валлійського.

Втім, цьому треба завдячити не тільки неофіційним культурним послам, а й команді Володимира Зеленського.

У 2019 році вони значно переформатували саму сутність передвиборчої кампанії в президенти. Фокус був спрямований на дві речі – онлайн та емоції. Підхід із залученням молоді до якихось великих подій чи флешмобів із метою надати можливість для участі кожного, відчуття важливості – зіграли свою роль.

Цей метод ідеально підійшов і в інформаційній війні проти Росії та просування важливих для нас тез. Українці переконують світові компанії піти з російського ринку. Українці звертають увагу, якщо західні журналісти викривляють дійсність. Українці обвалюють сайти російських держструктур DDoS-атаками. Українці розповсюджують необхідну інформацію, щоби привернути увагу до війни.

Українці виводять у світові тренди хештеги, які потім постять усі – від звичайних людей до мегазірок. Умовна Дуа Ліпа з 82 мільйонами фоловерів постить сторіз про Україну, посилання на благодійні фонди та хештег #StandWithUkraine.

Це бачать ще чимало людей, які переймаються думкою Дуа Ліпи. І вони передадуть цю думку мільйонам інших.

Під час Майдану українці почали втрачати медіацноту. А за три роки від початку каденції Зеленського остаточно її втратили, бо зрозуміли, як працює суспільний вплив у мережі та на які важелі треба натиснути, щоб змінити позиції людей. Що саме треба написати, сказати чи зобразити. Подивіться на звернення президента. На роботу дипломатичного корпусу. На звернення військових усіх рангів.

Це працює та справляє враження на пересічного українця, але це не вибиває його з реальності. Бо життя в атмосфері невизначеності – наш modus operandi в останні роки. А от для європейця чи американця Зеленський, який відмовляє в прийомі президенту Німеччини чи ставить ООН на своє місце, виглядає надлюдиною.

Те, що було дієвими інструментами під час локальних політичних перегонів, стало ядром, що згуртувало навколо себе багатьох людей, зокрема Pink Floyd та Еда Ширана. Бо це не якийсь офіційний стейтмент, написаний гачкотворною мовою. Це проста та зрозуміла історія, в якій 35 мільйонів персонажів. Історія, що не зважає на їхній вік чи стать, бо непередбачуваному сюжету не потрібен привід, щоби за один раз викреслити сотню з них.

Якщо в людини є принаймні мінімальний рівень емпатії, вона зможе зрозуміти цю історію. Пережити її у своїй голові та осягнути розумом цей жах щонайменше приблизно та допомогти це зупинити тією справою, на якій вона знається найкраще. Як виявилося, запасів емпатії у світі вдосталь.

Логічним фіналом такої підтримки має стати концерт великої зірки після перемоги. Можна сказати: "Це не на часі, треба відбудовувати країну, всі концерти потім". Але саме після концерту U2 у Сараєво у 1997 році люди, які на ньому побували, заявили: от тепер війна закінчилася. Концерт – ознака мирного життя. І воно в нас беззаперечно буде.

Авторська колонка передбачає висловлення думок автора й може не збігатися з політикою Суспільне Культура.

Читайте також

Категорії
КонцертиТеатрАрхітектураДизайнІншеПрограмиРозклад