Музика поза політикою? Розкажіть про це мертвим у Бучі

Музика поза політикою? Розкажіть про це мертвим у Бучі

Ексклюзивно
Музика поза політикою? Розкажіть про це мертвим у Бучі

Суспільне Культура запускає проєкт "Ніякого братерства – не було, немає й не буде". Представники та представниці української креативної й культурної індустрії в колонках пояснюють, як Росія впродовж років (а іноді – століть) намагалася знищити українську ідентичність.

Ці тексти ми публікуємо у двох версіях – українськомовній та англомовній. Для українців проблема інформаційної агресії Росії – частина повсякденного дискурсу, який особливо актуалізувався після Майдану 2014 року. Тепер необхідно поширити цей контекст за кордоном, щоби показати, що війна з російським впливом почалася не за тиждень.

У колонці музичний оглядач Юрій Береза пояснює, чому музика не може перебувати в площині "поза політикою" та як має змінитися комунікація музикантів після того, що сталося в Бучі.

Англійська версія колонки за посиланням.

За півтора місяця війни ми почули багато різних слів. Хороших, поганих, підбадьорливих та спустошливих. Окремо від них стоїть фраза "музика внє політікі". Нею зараз найчастіше прикриваються музиканти з Росії, яких ставили перед питанням щодо нападу їхньої країни на нашу.

Але насправді музика завжди була частиною політики. Times They Are A-Changing Боба Ділана, War Едвіна Старра, Sunday Bloody Sunday – U2. Та навіть Yes, We Can will.i.am. Ці й не тільки пісні допомагають відображати важливі події та настрої суспільства у певний часовий проміжок.

"Музика внє політікі" стала "потьомкінською деревнєю" для багатьох артистів. У світлі софітів вони "ми за мір і не поддерживаєм ето". Поза променями – це люди, які в душі підтримують дії російського уряду або просто намагаються відмовчатися, поки це все не закінчиться. Але, як ми знаємо, мовчання – це згода з діями агресора, тож це проблему тільки посилює.

Але поки вони це говорять, музика вже явно впряглася в політичний процес. Усілякі чічєріни, що зривають українські прапори. Газманови та расторгуєви, що виступають на путінських мітингах. Тіматі, що пояснюють за геополітичну ситуацію, поки їдять разом із мером собяніним бургер за його здоров'я.

Звісно, музикант може говорити, що ніколи не створював музики із політичним забарвленням. Але і заперечувати, що творчість – це площина лише для прояву власної уяви, він не може. Взяти навіть гімни країн. Вони теж політичні, якщо подивитися. Бо без подробиць, але описують звершення народу та його боротьбу. Бо битви ніколи не починаються з нудьги. За ними завжди стоїть політичне рішення.

Просто послухайте гімн Росії. Це один в один копія гімну СРСР музично, інтонаційно, тільки змінений текст. Це вже сильно натякає на те, що країна ніколи не відмовлялася від імперських амбіцій. А просто мімікрувала під сучасність, щоб це не було так очевидно.

Це одна сторона вагів. На іншій – іноземна музична спільнота. Вона впряглася в підтримку України активно. Показує, що музика не поза політикою. Але недостатньо та не завжди. Це не мої примхи, а замовчування дійсно важливих деталей для розуміння контексту.

Є три типи світових музикантів у цій ситуації. Перші свідомо скасовують концерти через вторгнення Росії та прямо про це пишуть – наприклад, шотландці Franz Ferdinand та Biffy Clyro, німці In Extremo чи британці alt-J. Інші роблять це з розмитими формулюваннями на кшталт кризи/конфлікту/трагедії. Треті писали, що не їдемо нікуди і сподіваємося, що всі в безпеці. Саме останнім обурив українських фанатів гурт Deftones.

Два американські провідні лейбли, Anti- та Epitaph, видали благодійні компіляції. Всі доходи – "Лікарям без кордонів". Вибір організації сумнівний на тлі скандалу із Червоним Хрестом, але це краще, ніж нічого. Майже кожен музикант, що є в обох компіляціях, зробив собі репост, написав, що підтримує Україну та хоче, щоби війна зупинилася.

Все це мило, але в чому саме ви підтримуєте Україну? І хочете, щоби зупинилася війна, яку розв'язав хто? Бо судячи з цих постів, у нас тут усе-таки громадянська війна.

Артисти постять сторіз із посиланнями на благодійні фонди, роблять власну мерчуху з українською символікою. Але заразом майже ніхто не може назвати війну війною та розказати своїй аудиторії, що відбувається насправді. Це було би набагато ефективніше в інформаційній війні з російською пропагандою.

Приклад прямолінійної комунікації є. На церемонії "Ґреммі" слово дали президенту України Володимиру Зеленському:

"Війна. Що може бути більш протилежним музиці? Тиша зруйнованих міст і вбитих людей. Наші діти малювали ракети, а не зорепад. Понад 400 дітей отримали поранення і 153 дитини загинули. І ми ніколи не побачимо, як вони малюють <…> Війна не дозволяє нам обирати, хто виживе, а хто – залишиться у вічній тиші. Наші музиканти носять бронежилети замість смокінгів, – сказав він. – Вони співають для поранених. У шпиталях".

А після співачка Міка Ньютон, поетка Люба Якимчук та музикантка Сюзанна Іглідан заспівали з виконавцем Джоном Леджендом його пісню про війну Free. Тобто навіть у Національної академії мистецтва і науки звукозапису – структури консервативної та суперечливої – вистачило сміливості назвати війну війною.

У цьому контексті ми маємо таку ж проблему, як і з місцевими виконавцями. Багато хто розуміє, що відбувається, але не називає речі своїми іменами через певні причини. У локальному випадку це, можливо, втрата аудиторії з Росії або надія на нормалізацію відносин. Тож, щоби не провокувати, не буду писати зайвого. Але я не можу зрозуміти цих причин.

У випадку з іноземцями я не бачу жодних причин не називати війну війною. Бояться псувати відносини із Росією? Чи скасування гастролей там? Цей ринок помер 24 лютого з першими скасуваннями. Заробити гроші там можна буде нескоро.

Насправді ніхто не хоче заглиблюватися та зрозуміти суть. Україна опинилася поміж двох вогнів. Тут – росіяни, які відмахуються від війни та кажуть, що не винні та їх треба пожаліти через санкції. Там – іноземці, які, підсилюючи російську пропаганду, не називають події в Україні війною або навіть геноцидом. І лише ми не даємо цьому перетворитися на голандський штурвал.

Обидві сторони намагаються зберегти світ, яким він був до війни. Крихким, тендітним, маленьким, чутливим, та бодай що – відразу дуже чутливим та вразливим. Світ, у якому росіяни не погані, а лише неоднозначні.

Але вже неможливо повернутися спиною, коли увесь світ дізнався про Бучу.

Велика братська могила на 300 людей. Тіла дітей, що лежать просто неба на вулицях. Могильні хрести з гілок на дитячих майданчиках. Трупи полонених, що кинуті просто на подвір'ях домівок. У багатьох руки зв'язані, а очі зав'язані. Катовані та зґвалтовані. Це якщо дуже коротко описувати увесь цей невимовний жах, який спіткав Бучу.

Фотографії цього жаху вже на перших шпальтах провідних західних газет. Про цю трагедію написало вже чимало західних політиків, які закликали негайно розслідувати ці злочини. Лише російський журналіст Алексєй Півоваров стверджує, що він не знає, що це за люди та за яких обставин вони були вбиті. А репер Фейс, на якого буквально пускають слину в соцмережах, "несподівано" о*ісрався, коли назвав Степана Бандеру злочинцем, а "ДНР/ЛНР" – громадянським конфліктом. Рускій ліберал порвався – ніколи не було такого, ага.

Якщо ви теж не знаєте, то відповідь є – це дії російської армії за мовчазною згодою власного населення. Російська армія, що складається з людей, які ніколи не знали нормального життя. З народження ці нелюди жили в пеклі й вирішили принести це пекло на українські землі. А в нас несподівано виявилися хороші дороги в селах. Та хороші ремонти, які вони бачили лише в передачі "Квартірний вопрос".

Убитий цивільний зі зв'язаними руками на вулиці міста Буча під Києвом. 3 квітня 2022 року
Убитий цивільний зі зв'язаними руками на вулиці міста Буча під Києвом. 3 квітня 2022 року.

Коли вони побачили все це, то почали вбивати українців не через націоналізм, як про це каже пропаганда. А з доволі простої та тупої причини – заздрості, що ми живемо краще. Це фільм "Паразити" Пон Джун Хо, але кошмарніший у сто разів.

Росіяни обносять всі домівки, а потім продають на ринку в Білорусі за копійки. Їхні родичі роблять їм замовлення на те, що треба вкрасти. Вони розповідають, як знущаються з дітей, підлітків та жінок, а на тому кінці дроту хтось переможно підхрюкує на це. І говорять це спокійно. З порожньою душею та скляними очима. Таке можуть робити лише ті, хто вже мертвий всередині, але все ще продовжує існувати.

Ніхто не думав, що це можливо у ХХІ столітті, але це сталося у 30 кілометрах від найстарішого міста в Європі. Але сталося. Сталися вбиті пострілом у потилицю. Сталися зґвалтовані, залякані діти, які отримали травму на все життя. Сталися смерті дівчат від тваринної ненажерливості.

І все це в очах іноземців однаково зробив Путін. Так, саме Путін ґвалтував чиюсь матір, поки дитина від страху сивіла у сусідній кімнаті. Так, саме Путін обносив хати та знімав золоті коронки з трупів. Саме Путін копав ями, куди ногами скидав тіла мертвих. Саме Путін гатив по гуманітарних коридорах та розстрілював цивільних. Саме Путін вирішив привезти мобільні крематорії та понад 50 тисяч мішків для трупів українців.

Він один водночас усюди це зробив. Так, це путін, але путін колективний. Що складається з мільйонів росіян, які дозволили статися цій трагедії. Частина з них вторглася на нашу землю.

Частина з них підтримує політику влади – дії президента Росії схвалюють понад 80% опитуваних. Частина з них – це росіяни, які кажуть, що "пріказ єсть пріказ, єто армія і єго надо виполнять", але насправді бажають нам смерті. Частина з них – пропагандисти. Офіційні ЗМІ постять матеріали, в яких Україну планують знищити та підкорити. Сладков, який відкрито каже, що Маріуполь – це попередження усій Україні, якщо ми не здамося. Журналіст Красовський, який хоче спалити нашу Конституцію. Чи скажена блогерка Боровкова, яка відкрито підтримує ґвалтування людей російськими солдатами.

Жертви цивільних у Бучі під Києвом
Жертви цивільних у Бучі під Києвом. Тарас Ібрагімов / Суспільне

Історія просто кричить, що знову пішла цим шляхом, але ніхто не звертає на це уваги.

Супутникові знімки території Храму всіх святих у Бучі, де було знайдено масове поховання жертв російських окупантів. Maxar
Супутникові знімки території Храму всіх святих у Бучі, де було знайдено масове поховання жертв російських окупантів. Maxar.

Подивіться уважно на ці відео та фотографії. Прості росіяни все ще не винні в тому, що сталося? Музика все ще поза політикою? Тоді спробуйте переконати в цьому мертвих і зґвалтованих жінок, що під спаленими ковдрами лежать посеред дороги.

Авторська колонка передбачає висловлення думок автора й може не збігатися з політикою Суспільне Культура.

Читайте також

Категорії
КонцертиТеатрАрхітектураДизайнІншеПрограмиРозклад